Хронічний ентерит: симптоми і лікування, дієта при загостренні у дітей і дорослих

Патології шлунково-кишкового тракту мають тенденцію до швидкого переходу в хронічну стадію перебігу. Це відбувається з багатьох причин, серед яких провідним є відсутність належної уваги до порушень процесів травлення. У переважній більшості випадків хронічний ентерит є вторинною формою захворювання, що розвинувся на тлі довгостроково протікає дисбіозу, дефіцит травних ферментів або дискінезії жовчовивідних шляхів. У ряді випадків патологія може сформуватися після неадекватного лікування кишкової інфекції або диспепсії, яка супроводжувалася незначними клінічними ознаками. Наприклад, людина протягом 2-3 днів зазначає розлад випорожнення у вигляді діареї, бурчання в животі, легке нездужання. Все це списується на те, що з’їв щось не те, або їжа була жирна. Насправді так може проявлятися легка форма дизентерії або харчової токсикоінфекції, в основі яких лежить бактеріальне ураження слизової оболонки тонкого кишечника.

Фізіологічна реакція організму у цьому випадку проявляється в тому, що кишечник прагнути самостійно позбавитися від патогенного агента — виникає пронос, блювання, порушення всмоктування в тонкій кишці. Але через два дні імунна система перестає розпізнавати хвороботворні мікроорганізми, а, відповідно, боротися з ними. Діарея припиняється, стан стабілізується. Але це не означає повного одужання. Розвивається хронічне бактеріоносійство. Найчастіше при проведенні копрограми визначається золотистий стафілокок і патогенні штами кишкової палички. Все це привід до того, що розвивається хронічний ентероколіт, симптоми і лікування якого розписані в даному матеріалі далі.

Симптоми хронічного ентериту у дітей і дорослих

У переважній більшості випадків хронічний ентерит симптоми дає тільки в період загострення, яке може настати за вплив патогенних факторів, таких, як:

  • переохолодження організму;
  • порушення рекомендованої лікарем дієти;
  • розвиток запального процесу в інших органах і системах (найчастіше це ГРВІ, грип чи ангіна);
  • стресова ситуація з надмірною емоційною напругою;
  • вторинна кишкова інфекція.

Хронічний ентерит у дітей і дорослих протікає приблизно однаково. Різниця може полягати лише в прогрес зниження маси тіла. У дорослого пацієнта катастрофічна втрата поживних речовин позначається на масі тіла лише на 2-му чи 3-їй стадії захворювання. У дітей дефіцит маси тіла може спостерігатися вже на першій стадії патологічного процесу за рахунок більш швидкого настання результату порушення засвоєння поживних речовин і води в порожнині тонкого кишечника.

Загальні симптоми, характерні для цього захворювання полягають у наступних клінічних та діагностичних ознаках:

  • болі в животі, які локалізуються в області, розташованої трохи нижче шлунка, характерні неприємні відчуття навколо пупка;
  • при пальпації відзначається болючість в проекції тонкого кишечника;
  • при спробі пропальпувати кишечник можуть визначатися ущільнення, це інфільтрати запального характеру;
  • виникає регулярне порушення актів дефекації — під час загострення переважає діарея, а при ремісії можуть спостерігатися запори;
  • збільшується об’єм калових мас за рахунок недостатності засвоєння поживних речовин з харчового комка;
  • може спостерігатися зміна кольору калу, вкраплення жиру у вигляді блискучих крапель;
  • постійно присутній бурчання в животі, який посилюється після прийому їжі.

Вторинні ознаки виникають через деякий час. У пацієнтів спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини та очей, зниження маси тіла, дистрофія м’язових волокон, випадання волосся, вій і брів. Через кілька місяців при відсутності адекватного лікування можуть спостерігатися потовщення кінчиків пальців, зміни форми нігтьової пластинки.

Діагностика, перед тим як лікувати хронічний ентерит

Обов’язкова диференціальна діагностика, яка проводиться, перед тим як лікувати хронічний ентерит. Необхідно виключити хвороба Крона, паразитарні та глистяні інвазії, деструктивні ураження м’язового шару тонкої кишки.

Найважливішим методом лабораторної діагностики є копрограма, за результатами якої лікар зможе визначити стадію і занедбаність патологічного процесу, ступінь засвоєння поживних речовин, наявність патогенної мікрофлори. У деяких випадках показана рентгенографія з введення контрастної речовини.

Для отримання картини загального стану здоров’я людини проводиться загальний аналіз крові та сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням печінкових проб, амілази, глюкози, рівня вмісту кальцію та інших мікроелементів.

Дієта і лікування при загостренні хронічного ентериту

Загострення хронічного ентериту супроводжується посиленням неприємних відчуттів і може викликати вторинні патологічні зміни в організмі людини. Спеціальна дієта при хронічному ентериті — це основа лікування захворювання, метою якого є досягнення тривалої ремісії. Повністю вилікувати патологію при сучасному рівні розвитку медицини неможливо.

Раціон харчування має бути повноцінним, з великою кількістю білка, вуглеводів і збалансованих жирів у рекомендованому поєднанні продуктів рослинного і тваринного походження. Виключаються всі продукти, які можуть викликати бродіння. Це бобові, деякі злаки, банани, виноград, свіжий хліб і здоба, приготована з використанням дріжджів. Їжа повинна бути свіжою, теплою. Харчування дробове — не рідше 6 разів на добу. Останній прийом їжі має здійснюватися не пізніше 20:00.

У лікуванні хронічного ентериту виділяється кілька напрямків:

  • антибактеріальна і протипаразитарна терапія з використанням спеціальних препаратів;
  • замісна ферментна терапія, яка дозволяє поліпшити процес засвоєння поживних речовин;
  • постійний прийом вітамінних і мінеральних добавок;
  • симптоматичні заходи, що включаються в себе препарати, що усувають метеоризм, діарею, запор);
  • постійна, рекомендована лікарем, дієта.
  • Лікування проводить лікар гастроентеролог, у якого пацієнт знаходиться на постійному диспансерному спостереженні.
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя