Хронічний гастрит: симптоми, причини, лікування, дієта

Хронічний гастрит: симптоми, причини, лікування, дієтаХронічний гастрит – нозологічна група хронічних патологічних станів шлунка, що характеризуються наявністю запально-дистрофичекого процесу, що локалізується в товщі його слизової оболонки.

Супутніми патогенетичними механізмами є розлад секреторної, інкреторної і моторної функцій шлунка.

Гастрит – захворювання, яке найчастіше купується в дитячому віці.

Переважання за гендерною ознакою не спостерігається. Відзначається спадкова схильність до розвитку даної патології. В залежності від рівня рН шлункового соку виділяють гастрити з підвищеною і зниженою кислотністю. Локалізація запалення може бути будь-який: тіло, антрум, кардія.

Причини хронічного гастриту

Причин, як і провокуючих факторів появи хронічного гастриту досить багато. В залежності від конкретного етіологічного чинника можна виділити окрему різновид захворювання.

В даний час головними причинами розвитку хронічного гастриту є:

  • 1) Інфікування організму Helicobacter pylori (у даній ситуації розвивається Helicobacter pylori -асоційований гастрит);
  • 2) Вплив на слизову оболонку шлунка хімічних речовин (у тому числі лікарських засобів: особливості нестероїдних протизапальних препаратів) провокує розвиток хімічного гастриту;
  • 3) Попадання і вплив на слизову оболонку шлунка соку підшлункової залози при різних захворюваннях, що супроводжуються дуоденогастральным рефлюксом (також виникає хімічний гастрит);
  • 4) Утворення аутоантитіл до внутрішнього фактору Касла і/або парієнтальних клітин шлунка (головна причина розвитку аутоімунного гастриту);
  • 5) Харчова алергія може стати причиною розвитку еозинофільної форми гастриту;
  • 6) Целіакія (патологічний процес, який характеризується підвищенням рівня інтраепітеліальних лімфоцитів у ямковому і покривному шарах епітелію шлунка) є причиною розвитку хронічного лімфоцитарного гастриту;
  • 7) Саркоїдоз, хвороба Крона, гістіоцитоз, гранулематоз Вегенера, еозинофільна гранульома, хвороба Уіппла, мікоз, чужорідні тіла найчастіше провокують появу та розвиток неінфекційного гранульоматозного гастриту. Серед факторів особливе значення приділяється:
    • нераціонального харчування (нерегулярний прийом їжі, вживання або надмірно гарячих або дуже холодних страв, часте вживання фастфуду, безконтрольне вживання алкогольних напоїв);
    • куріння;
    • часті стреси;
    • спадкова схильність.

    Симптоми хронічного гастриту

    Загалом, хронічний гастрит протікає практично безсимптомно, запідозрити його наявність надається можливим в періоди загострення (коли найбільш яскраво розкриває себе клінічна симптоматика) або ж під час профілактичного ФГДС-дослідження.

    Клінічна картина кожного типу хронічного гастриту не відрізняється докорінно. Є «класичні» симптоми, які дозволяють запідозрити наявність даної патології.

    Надалі, використовуючи різні методи діагностики, можна визначити як тип захворювання, так і безпосередню причину його появи. Серед основних симптомів слід виділити наступні:

  • 1) Болі в епігастральній області, які можуть виникати як натщесерце, так і після безпосереднього прийому їжі (або через 1/2 – 1,5 години). Біль може носити тупий, ниючий характер, а може бути періодична ріжуча, переймоподібний. Характерною рисою є зниження больових відчуттів після прийому антацидних або антисекреторних лікарських засобів;
  • 2) Відчуття тяжкості та дискомфорту в області епігастрію, відчуття переповнення шлунка після прийому їжі;
  • 3) Відрижка повітрям або кислим, неприємний смак у роті;
  • 4) Зниження апетиту (характерно для гастритів із зниженою кислотністю);
  • 5) Нудота, рідше блювання;
  • 6) Нестійкі випорожнення;
  • 7) При нестачі вітаміну В?? спостерігається загальна слабкість, нездужання, швидка стомлюваність, запаморочення, сонливість, блідість шкірних покривів, відчуття печіння в мові. Рекомендуємо ознайомитися з клінічними проявами інших форм гастриту шлунка: атрофічний, ерозивний і поверхневий гастрит.

    Діагностика

    Хронічний гастрит: симптоми, причини, лікування, дієтаНавести на думку про наявність хронічного гастриту може клінічна симптоматика захворювання, але поставити остаточний діагноз надається можливим лише після проведення ретельного обстеження.

    Для диференціальної діагностики з іншими захворюваннями травного тракту проводяться такі методи дослідження, як:

    • аналіз калу на виявлення прихованої крові;
    • дослідження секреторної функції шлунка (внутрішньошлункова рН-метрія);
    • аналіз калу на наявність неперетравлених харчових залишків;
    • ФЕГДС («золотий» метод діагностики гастриту);
    • тести на виявлення збудника Helicobacter pylori (уреазний та дихальний тести);
    • аналіз крові на виявлення антитіл до парієнтальних клітинах шлунка, а також внутрішнього фактору Касла;
    • поповерхова манометрія (діагностує рефлюксний гастрит із підвищеним тиском у дванадцятипалій кишці);
    • оцінка моторно-евакуаторної функції шлунка з використанням спеціалізованих датчиків (электроэнтерография);
    • біопсія тканин (застосовується як для визначення типу гастриту, так і для диференціальної діагностики з утвореннями шлунка і іншими запальними захворюваннями);
    • УЗМ органів черевної порожнини з метою виключення патологічних процесів у гепатобіліарної системи, а також підшлунковій залозі.

    Лікування хронічного гастриту

    В основі лікування хронічного Helicobacter pylori-асоційованого хронічного гастриту лежить застосування три – і квадротерапії.

    Перша схема антимікробної дії полягає в комбінуванні таких препаратів, як: Амоксицилін, Метранідазол, Дицитрата вісмуту. У другій схемі до вищеописаних препаратів додається інгібітор протонної помпи Омепразол.
    Лікарський вплив на певний тип гастриту має свої індивідуальні особливості і нюанси, але є групи препаратів, які застосовуються для лікування будь-якого з видів. До таких відносять:

    • лікарські засоби, що знижують кислотність (Гелусил-лак, Фосфолюгель, Маалокс);
    • блокатори протонної помпи (Пантопразол, Омепразол);
    • Н?-блокатори (Ранітидин, Фамотидин);
    • полиферментативные лікарські засоби (Креон, Панкреатин);
    • спазмолітики (Папаверин, Но-шпа);
    • препарати, що регулюють моторику шлунка (Тримедат);
    • препарати, що сприяють регенерації пошкодженої слизової оболонки шлунка (масло обліпихи або шипшини, Рибоксин);
    • вітаміни (групи В – В??, а також фолієва кислота).

    У періоди ремісії показано додаткове лікування у вигляді фізіотерапії: КВЧ на область епігастрію, електро – і фонофорез, бальнеотерапія. Також важливо дотримуватися дієти при хронічному гастриті, щоб уникнути загострення.

    Профілактичні заходи

    В основі профілактики гастриту лежить ведення здорового способу життя (відмова від куріння та прийому алкогольних напоїв), дотримання раціонального режиму харчування (обмеження вживання фастфуду, жирної, гострої, важко перетравлюваної їжі), своєчасне лікування супутніх захворювань, при необхідності повторна ерадикаційної терапія гострого Helicobacter pylori-асоційованого гастриту.

  • Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: