Хронічний сальпінгіт та оофорит

Зміст статті:

  • 1. Сальпінгіт та оофорит — симптоми
  • 2. Лікування сальпінгіту і оофориту
  • 3. Профілактика

Сальпінгіт відноситься до розряду захворювань, які безпосередньо пов’язані із запаленням маткових труб у жінки. Виникає захворювання внаслідок впливу на жіночий організм різних хвороботворних, інфекційних збудників.

В першу чергу, причина виникнення може ховатися в:

  • Вплив хламідійної інфекції.
  • Вплив стрептококів, стафілококів.
  • Трихомонади.
  • Уреаплазми.

Можна відзначити, що найбільш часте розвиток сальпінгіту відноситься до поширення висхідної інфекції. Тобто захворювання переміщається по жіночому організму від матки до піхви. Якщо інфекція досягає яєчника, то вона переходить в область оофорите

Сальпінгіт та оофорит — симптоми

Часто провести розмежування між цими двома захворюваннями, між сальпингитом і оофоритом практично неможливо, оскільки їх симптоматика неймовірно схожа, можна сказати, навіть ідентична. Серед основних симптомів виділимо наступні:

  • Сильні болі в області правого і лівого боків.
  • Больовий синдром в області паху і внизу живота.

Сила больового синдрому, його інтенсивність залежить від того, на якій стадії знаходиться захворювання. Відповідно і саме захворювання завжди можна діагностувати в двох основних типах:

  • Гостра стадія.
  • Хронічна.

При гострій стадії больовий синдром завжди виражений яскраво, а біль може бути колючої, ріжучої, пульсуючим. При хронічному перебігу, біль стихає і стає іноді ниючий або розпирала.

Важливо! При переході в хронічну стадію сальпінгіту і оофориту, можна відзначити появу підвищеної температури тіла без ознак застуди чи ГРВІ.

Крім того, відзначається порушення менструального циклу, на цьому фоні можна помітити і загальне погіршення стану всього організму.

З яєчників може початися відділення гнійних мас, яке може відбуватися і з маткових труб. Однак гній буде виділятися в черевну порожнину, а це здатне привести до ускладнень у вигляді пельвіоперитоніту, так називається запальний процес очеревини.

Плюс, відзначимо тут, що хронічна стадія захворювань призводить до того, що починається бурхливе розростання сполучної тканини.

Діагностування хронічного сальпінгіту і оофориту проводиться методом апаратного дослідження, в даному випадку використовується ультразвук. Крім того, використовується і звичайний метод аналізу на інфекційні захворювання – забирається біологічний матеріал з піхви, проводиться мазок.

Лікування сальпінгіту і оофориту

Лікування підбирається лікарем завжди строго індивідуально, виходячи з того, який саме збудник став причиною хвороби. Відповідно і діагностика, точний діагноз набуває особливого значення. Вже за результатами аналізів починає підбиратися лікування і комплекс препаратів. В першу чергу необхідний збудник і антибіотик проти нього.

Інші протимікробні засоби терапії прописуються лікарем в суворій відповідності з тим, який саме був виявлений штам інфекції.

Тут важливо підкреслити, що в силу протипоказань і побічних ефектів у більшості протимікробних препаратів, ліки повинне бути виписане тільки лікарем, а не просто придбано самостійно в аптеці. Самолікування в даному випадку строго виключено.

Якщо сальпінгіт або оофорит переходять у важку форму, то вони потребують лікування обов’язково в умовах стаціонару. В даному випадку всі препарати вводяться внутрішньовенно у вигляді ін’єкцій або у вигляді крапельниць.

Що стосується легкої форми та хронічного перебігу, то обидва недуги лікуються прийомом пероральних лікарських препаратів і амбулаторно.

Разом з антибіотиками й антибактеріальними препаратами лікар може внести в комплекс лікування вітамінні комплекси, а також імуностимулятори. Враховуючи, що більшість інфекцій розвивається при ослабленому імунітеті, збільшення імунного захисту є пріоритетом у періоді терапії і після лікування.

Разом з тим, в комплексі обов’язково йдуть і противоалергенні препарати. Антигістамінні препарати постійно еволюціонують, і це дає можливість розраховувати на швидке зняття такого неприємного симптому, як свербіж, який доставляє масу дискомфорту при будь-якому інфекційному захворюванні сечостатевого тракту.

Разом з лікуванням антибіотиками, лікар прописує і використання вагінальних свічок, як при молочниці і мазей, що в даному випадку мова йде про місцеве лікування.

У крайніх випадках, якщо лікування консервативного типу виявляється неефективним, вдаються до оперативного втручання. Цей варіант розглядається, якщо гнійні процеси не вдається зупинити.

Оперативне втручання відноситься до кардинальному типу лікування, при якому повністю видалено яєчники жінки та їхні придатки.

Профілактика

Профілактика в цьому випадку практично не відрізняється від того, що рекомендовано робити для недопущення розвитку більшості інфекційних захворювань сечостатевої системи.

В першу чергу це дотримання правил особистої та інтимної гігієни, захищений секс і по можливості, більш рідкісна зміна статевих партнерів.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя