Як лікувати гайморит в домашніх умовах симптоми, лікування

Зміст

Гайморит – нерідке і добре відоме запальне захворювання гайморової пазухи, розташованої в навколоносовій області верхньої щелепи. Причини появи і розвитку гаймориту можуть бути різними. Першим описав ознаки англійський медик Натаніель Гаймор, в честь якого назвали захворювання.

Гайморові пазухи – порожнини щелепи, які суміжні з носовою порожниною і горлом, тому при простудних захворюваннях можливе попадання збудника в пазухи, важкодоступні для звичайних засобів (спреїв, крапель). В результаті створюються сприятливі умови для розвитку хвороби.

Причинами для розвитку гаймориту можуть служити:

Причинами для розвитку гаймориту можуть служити

Цікаво: Що таке пієлонефрит — симптоми і лікування

Інфекції, віруси, грибкові організми;

Ускладнений нежить або запущені вірусні та інфекційні сезонні простудні хвороби;

Тонзиліт і фарингіт в хронічній формі;
Різка зміна зовнішнього атмосферного тиску (наприклад, при пірнанні, перельотах);
Тривала алергічна реакція у вигляді нежиті;
Запальні процеси, пов’язані зі стоматологією;
Скарлатина та кір;
Фізіологічні особливості (спочатку вузькі носові проходи, викривлена носова перегородка).

Як лікувати гайморит в домашніх умовах

Гайморит досить підступне захворювання – проявляє він себе не відразу, може стати явним через пару тижнів після того, як гострі симптоми інфекційних захворювань пройшли. Оскільки його симптоми схожі з простудними захворюваннями і часто він проявляє себе саме в міжсезоння, коли природний імунітет буває сильно ослаблений, то нерідкі випадки звернення до лікаря з цією проблемою вже в її хронічній стадії або значно запущеною. Причиною розвитку гаймориту у дітей можуть бути аденоїди, але це, як правило, відноситься до вікової групи старше 7 років. Діти молодшого віку не страждають на гайморит, оскільки у них не сформовані гайморові пазухи, в яких і відбувається протягом хвороби, пов’язаної з патогенною діяльністю збудника.

Цікаво: Що таке гайморит?

Стадії розвитку та види гаймориту

Оскільки гайморит є запальним процесом, то він не відразу переходить до загострення, його перші стадії часто проходять спільно з іншим захворюванням і симптоми залишаються непоміченими. Виділяють такі етапи :

Початкова стадія(підгостра) – симптоми схожі з ГРВІ, тому часто не застосовуються необхідні заходи та належне лікування;
Гостра форма чи стадія гаймориту супроводжується погіршенням самопочуття і больовим синдромом;
Хронічна стадія – результат запізнілої діагностики, коли хвороба погано піддається лікуванню. Зазвичай ця форма супроводжується перепадами стану – тривалий больовий нежить супроводжується уявним одужанням і полегшенням стану на нетривалий час.

Крім класифікації за тривалості і стадії хвороби гайморит розглядають по локалізації вогнища, причини виникнення, за типом змін симптоматиці)

Виходячи з локалізації гаймориту його ділять на:

Односторонній (може бути правостороннім або лівобічним) – симптоми захворювання характерні для однієї сторони, пазух, частини носа, з іншого боку ускладнення при цьому не спостерігаються;
Двосторонній – симптоматика характерна для обох сторін, конкретної локалізації немає;
Пристінковий гайморит пов’язаний з набряком слизової поверхні стінок, з-за цього і спостерігається ускладнення дихання, нежиті і протягом слизу при цьому зазвичай відсутня.

За природою захворювання або збудника гайморит може бути:

Вірусний – стартом до нього буває ГРВІ, є супутнім процесом, симптоми можуть бути схожі з простудним захворюванням, окремого лікування може не знадобитися, не переходить в гнійну форму, проходить при правильному лікуванні основного захворювання, найчастіше буває двостороннім;
Бактеріальний гайморит розвивається при приєднанні діяльності бактеріальної мікрофлори до основного захворювання – гострого нежитю, тривалістю більше тижня. Часом основним захворюванням є стоматологічна хвороба, пов’язана із запальним процесом зубних коренів або м’яких навколозубних тканин.
Грибковий гайморит характерний для літніх людей, так як його розвиток пов’язують зі зниженням імунітету, ряду хронічних захворювань, у тому числі порушенням гормонального фону і його штучної підтримки. Таким чином, стан слизової поверхні може стати сприятливим для деяких видів грибкових організмів.
Травматичний гайморит є результатом фізіологічного порушення, отриманої травми, сприяє застою крові в пазухах або утворення тромбу. За приєднання інфекції виходить запальний процес.
Алергічний гайморит обумовлений тривалим проявом або погіршенням алергічної реакції на дію збудника – найчастіше це пил або пилок. При цьому до посиленого нежиті можуть додатися болю – головні, в області носа і очей, а також підвищення температури.
Аэросинусит – форма гаймориту, яка виникає при перепадах тиску, для неї може бути нехарактерна слиз і нежить, супроводжує больовий синдром і утрудненому диханні.
Змішаний гайморит є поєднанням різних причин виникнення і їх одночасному перебігу.

За типом змін захворювання буває:

Гнійним;
Катаральним (супроводжує набряк, виділення гною не спостерігаються);
Полипозным (слизова поверхню трансформується в об’ємні нарости, що називаються поліпами, які заважають вільному проходженню повітря по дихальних шляхах);
Гіперпластичних гайморит називається розростання слизової, але без утворення поліпів;
Атрофічним – не спостерігається виділення слизу, а навпаки надмірна сухість.

Симптоматика гаймориту може відрізнятися для різних форм і стадій гаймориту.

Гайморит в загостренні проявляється наступним чином:

Нежить з кров’ю;
Головні болі, посилені в перенісся, пазухах, при нахилі голови;
Утруднення дихання;
«Чавунна голова» (відчуття тяжкості в голові)
Мова через ніс;
Порушення смакового і нюхового сприйняття – як зниження чутливості, так і повна відсутність відчуттів смаку і запаху;
Порушення сну;
Температура (симптом може бути в деяких випадках).

Результатом таких симптомів можуть бути також зниження працездатності, зниження пам’яті та розумової діяльності. В окремі симптоми їх не виділяють, але вони можуть бути природним наслідком описаних вище проявів.

Хронічні форми гаймориту протікають у прихованій формі і можуть не носити яскравих ознак, часто помилково застосовуються за симптоми інших захворювань або самостійні хвороби:

Тривалий, хронічний нежить;
Головні болі;
Кон’юнктивіти (почервоніння і рясні гнійні виділення очей), що тиснуть болі в очах;
Кашель.

Запущений гайморит може призвести до поширення інфекції в інші органи, в тому числі торкнутися мозок, провокувати розвиток менінгіту, привести до хронічних запальних захворювань очей і вух (отиту).

Діагностика гаймориту часто зводиться до опитування хворого і його огляду. Рідше призначаються аналізи для виявлення складу крові, наявності запального процесу і природи його виникнення. У разі неможливості поставити діагноз, або підозрі ускладнень лікар може призначити як метод додаткової діагностики рентген, рідше призначають томографію. Також ці методи можуть бути призначені при відсутності ефекту від консервативного лікування.

Огляд і оцінку стану слизової, наявність поліпів і утворень може виявити отоларинголог за допомогою оптоволоконного апарату – насофарингоскопа.

Рентген дає інформацію про ступінь поширення хвороби і часто використовується при травматичної формі – дозволяє оцінити стан кістки і є ураження кісткової тканини. Комп’ютерна томографія використовується рідше, вона дозволяє поставити діагноз виходячи зі ступеня зміни і локалізації захворювання.

УЗД як вид діагностики гаймориту не отримав належного поширення, оскільки є менш детальним ніж томографія. Хоча його вартість значно дешевше.

Ендоскопія проводиться отоларингологом під місцевою анестезією, є болючим. Такий метод діагностики буває необхідний, якщо застосовуваний коло препаратів не дає лікування для взяття аналізів слизу і точного виявлення збудника, при повторному або хронічному гаймориті.

Лікування гаймориту залежить від причини і форми хвороби. Виділяють такі методи:

Лікування гаймориту залежить від причини і форми хвороби

Консервативні – тобто супроводжуватися призначенням лікарських препаратів, спрямованих на зняття гострого перебігу захворювання форми і лікування основного захворювання. Найчастіше призначається курс препаратів, спрямованих на лікування збудника. Після прийому курсу симптоми зникають. Додатково може бути призначено промивання назальними засобами, які знімають набряки і полегшують дихання.

Промивання носової порожнини (метод Проэтца) – ефективний метод, який дозволяє полегшити симптоми гаймориту і позбутися захворювання за кілька сеансів. Основа методу промивання носа при застосуванні гнучких шлангів. Може бути використане при відсутності ускладнень, коли продихи вільні і добре сполучаються між собою. Ще одна назва — «зозуля» — з’явилося завдяки специфічним звуків, які видає пацієнт під час процедури, щоб уникнути попадання слизу і препаратів в горло і нижні дихальні шляхи;

Фізіотерапія (УВЧ, УФО) застосовується як відновлювальна та профілактична процедура при відсутності протипоказань і гострої форми захворювання. Застосовується за схемою призначається лікарем.

Хірургічним, коли консервативне лікування не дає результату можуть бути використані форми хірургічного втручання, які дозволяють відносно швидко полегшити стан хворого і видалити більшу частину гною і вмісту гайморових пазух. Використовується в основному при ускладненнях з-за складності проведення і погіршення життя хворого на час проведення процедур. До хірургічного втручання можна віднести:

Пункції/проколи, до яких іноді відносять і ендоскопію. Суть лікування полягає в тому, що виконується прокол, через який гній видаляють і потім проводять промивання. Це дозволяє швидше доставити ліки до вогнища ураження. Даний метод протипоказаний при наявності інших дихальних захворювань. Тому при наявності захворювань нижніх дихальних шляхів необхідно повідомити про них лікаря. Поширений міф, що проколи процедура, якій доведеться вдаватися регулярно. Необхідність в повторних проколів виникає тільки при викривленої перегородки або ускладненому повторному гаймориті.
ЯМИК-метод – безпункционный метод, пов’язаний з встановленням катетера на тривалий термін. З допомогою катетера створюється різниця тиску у носових пазухах і відбувається видалення гною через природні шляхи без застосування пункції. Незручність у процедурі може бути пов’язано з тривалістю використання катетера.
Домашнє лікування використовується тільки при знятті гострих форм захворювання та з консультації лікаря, оскільки проведення лікування народними засобами без спостереження може привести до різкого погіршення стану. З цієї причини заборонені форми лікування народними засобами в період загострення. Заборонено проводити нагрівання пазух носа при загостренні, яке часто рекомендується в якості основного методу домашнього лікування. При самостійному лікуванні може виникнути ситуація, коли підібране засіб може виявитися не просто марним для лікування, але і виявитися сприятливим середовищем для розвитку інфекції (неправильно підібраний спосіб промивання з використанням рослинних екстрактів). З цієї причини народний засіб перед його застосуванням краще обговорити з лікарем.

Як видно з матеріалу простіше проводити профілактику та своєчасне лікування простудних захворювань, ніж лікувати ускладнення і боротися з запущеними формами гаймориту. Важливою частиною лікування є зміцнення імунітету. Доброго вам здоров’я!