Лямблії є жгутиковими найпростішими, здатними викликати паразитарне захворювання у людини. Поширеність лямбліозу висока і становить приблизно 10% серед дорослих і 30-40% у дітей. Не так давно в медицині існувало поняття лямблионосительства в тих випадках, коли присутність найпростіших в організмі не викликало клінічних симптомів. В даний час з-за впливу негативних факторів середовища, нераціонального харчування, зниження імунітету створюються умови для патогенного впливу лямблій на багато систем організму. Тому присутність цих найпростіших у більшості випадків загрожує розвитком серйозних наслідків для здоров’я людини.
Збудник проходить у 2 стадії розвитку: вегетативну та цистную. Інфікування відбувається за рахунок фекально-орального механізму при проковтуванні цист паразита. Зараження можливе при вживанні некип’яченої води, забруднених овочів, фруктів і інших продуктів харчування, ковтанні води під час купання у водоймі або басейні, через руки, іграшки, дверні ручки, предмети побуту і т. п. Носіями лямблій можуть бути домашні тварини, зокрема собаки, свині, корови. Найбільш ймовірна передача інфекції в сім’ї або в дитячих колективах.
Найпростіші прикріплюються до ворсинам тонкого кишечника і живляться за рахунок людського організму. Внаслідок паразитування лямблій знижується всмоктуваність, порушується синтез травних ферментів, розвивається запалення, погіршується моторика кишечника і жовчних шляхів. Інвазія лямблій призводить до дисбактеріозу, продукти їх життєдіяльності проникають у кров і зумовлюють сенсибілізацію організму з розвитком алергодерматозів і астенічного синдрому. Токсини, що виробляються лямбліями, володіють тропністю до нервових клітин і викликають астенизацию, стомлюваність, депресивні прояви.
Коли ж варто запідозрити ураження лямбліями?
Симптоми
Інфекція викликає каскад змін в організмі, вивчення яких дозволяє зрозуміти, як позбутися лямблій. Перебіг захворювання буває гострим, хронічним з можливістю повторних заражень і безсимптомним. Лямбліоз може протікати в декількох формах, кожна з яких має різні прояви:
- Кишкова форма (гастроэнтероколитический синдром) – розвивається після інкубаційного періоду тривалістю 10-15 днів. Для неї характерні нудота, пронос, болі в подложечной області, знижений апетит. Можливе зниження ваги.
- Форма з холецистопанкреатическим синдромом – турбують болі в підребер’ї (правому або лівому) після погрішностей в харчуванні, нудота, іноді блювота.
- З ураженням інших органів і систем: нервова, астенічна форми. Для цих варіантів характерні незначні проблеми з боку травної системи або їх повна відсутність. Пацієнта турбують слабкість, головні болі, запаморочення, низька працездатність, погіршення настрою.
- При алергічному варіанті продукти життєдіяльності, а також загибелі паразитів, проникаючи в кров, можуть викликати виражену сенсибілізацію організму. Це призводить до різноманітних алергічних проявів: висипи, дерматит, кропивниці, набряку Квінке. Інвазія найпростішими може погіршити перебіг і навіть спровокувати розвиток бронхіальної астми. У дітей захворювання може протікати під маскою діатезу може спостерігатися блідість шкіри обличчя, особливо носа, нерівномірність забарвлення шкірних покривів тіла, сухість і лущення губ, витончення волосся, їх уповільнений ріст.
- Змішана форма – в цьому випадку одночасно спостерігаються симптоми ураження травної, нервової системи й алергічні прояви.
- Безсимптомний або субклінічний варіанти. Інвазії лямбліями протікає безсимптомно в більшості випадків (за даними статистики від 13 до 43%). Таке «носійство» в будь-який момент може перейти в гостру форму. При цьому носій лямблій є постійним джерелом інфекції для оточуючих. До того ж відсутність явних проявів хвороби не означає, що паразити не мають згубного впливу на організм людини.
Діагностика
Поставити діагноз лямбліозу, грунтуючись тільки на клінічних даних, не представляється можливим. Необхідні специфічні методи обстеження, виявляють присутність паразитів в організмі:
- Аналіз калу – виявлення цист, вегетативних форм.
- Аналіз дуоденального вмісту в ньому знаходять вегетативні форми збудника.
- Імунологічне дослідження – виявлення антитіл у крові або антигенів лямблій у випорожненнях.
Лікування
На сучасному етапі існують різні думки з приводу обов’язковості протипаразитарної медикаментозної терапії захворювання. З одного боку, при гострій кишковій формі можливо самовилікування, з іншого боку, дуже часто спостерігаються рецидивуючі форми інвазії з повторним зараженням паразитами.
Складності при призначенні специфічних препаратів можуть бути при лікуванні дітей, адже саме вони найчастіше хворіють лямбліоз. Антипаразитарні засоби мають вікові обмеження, їх застосування нерідко веде до розвитку побічних ефектів. У дорослих же перебіг хвороби часто ускладнюється наявністю супутньої патології. Тому лікування має призначати досвідчений лікар. Підтверджує ефективність проведеної терапії триразовий негативний результат на лямблії.
Протипаразитарна терапія
На сучасному етапі більшість медиків вважають обов’язковим проведення протипаразитарної терапії при підтвердженні лямблиозной інвазії. Призначають такі засоби:
- Фуразолідон – препарат з першого покоління противолямблиозных препаратів з відносно низькою ефективністю. Часто викликає ускладнення. Можливо розвиток блювоти, нудоти, анемії, поява висипки, негативний вплив на плід.
- Метронідазол – широко використовувався раніше для ерадикації лямблій. В даний час у зв’язку з розвитком стійкості його застосування не так ефективно. Може викликати побічні явища – алергічні реакції, нудоту, неврологічні ускладнення.
- Тинідазол – приймається одноразово, активність проти лямблій невисока, можуть з’явитися висип, свербіж шкіри, нудота, блювання.
- Орнідазол – досить ефективний препарат, за деякими даними ерадикація паразита сягає 98%. Побічні явища (нудота, діарея, головний біль, порушення координації) зустрічаються рідше, ніж при лікуванні метронідазолом або тинидазолом. Приймають 1-2 дні.
- Мебендазол, альбендазол – можуть застосовуватися при поєднаної інвазії найпростішими і гельмінтами. Препарати мають широкий спектр дії, але можуть викликати і негативні ефекти (запаморочення, болі в животі, пронос, нудота, алергічні реакції, анемію, негативний вплив на розвиток плоду).
Допоміжні засоби
Не завжди протипаразитарні засоби бувають досить ефективні проти збудника. Лікування хвороби повинно бути комплексним і включати препарати інших груп:
- Пробіотики для нормалізації мікрофлори кишечника і місцевого імунітету (лінекс, біфідумбактерин, біфікол).
- Ферментні препарати (ензістал, панзинорм, креон, мезим-форте).
- Спазмолітики (но-шпа, дюспаталин, дицетел) призначають при виражених спастичних болях.
- Ентеросорбенти (смекта, еспумізан, ентеросгель) допомагають зменшити інтоксикаційний синдром і усунути явища метеоризму.
- Гепатопротектори (урсофальк, гептрал, карсил, берлітіон). Лямблії не можуть виживати в концентрованої жовчі, але тривале персистування в організмі паразитів може призводити до дискінезії жовчних шляхів і погіршення функції печінки.
- Жовчогінні засоби (екстракт листя артишоку, аллохол, лиобил, холагол) призначають при дискінезії і застійних явищах в жовчовивідних шляхах. Не можна використовувати при жовчнокам’яній хворобі.
- Антигістамінні засоби (лоратадин, супрастин) для боротьби з алергічними проявами.
Етапи лікування
При рецидивуючому перебігу хвороби і проявах з боку різних систем організму найбільш ефективним буде тривале лікування, що включає 3 етапи:
- На першому етапі позбавляються від лямблій механічним шляхом, одночасно борються з эндотоксикозом і підвищують опірність організму. Триває цей період 2-4 тижні. Включає дієту, очищення кишечника, прийом жовчогінних засобів, сорбентів, ферментних препаратів.
- На другому етапі проводять медикаментозну протипаразитарну терапію.
- Третій етап – заключний, у цей період проводять заходи по поліпшенню імунітету та створення умов, несприятливих для розмноження найпростіших і повторного зараження. Особливе значення мають лікувальне харчування і фітотерапія.
Численні приклади свідчать про необхідність заходів щодо зміцнення захисних сил організму, а також місцевого імунітету кишечнику. Особливо важливо нормалізувати моторику травного тракту, відновити кишкову мікрофлору, поліпшити роботу печінки і жовчовидільної системи. Істотний вплив на результати лікування мають раціональне харчування, відмова від шкідливих звичок, здоровий спосіб життя.
Велика кількість простих вуглеводів у їжі створює добрі умови для розмноження лямблій, в той же час їм не дуже підходить кисле середовище. Тому з раціону потрібно виключити солодке і борошняне. Також бажано відмовитися від молока, маринованих продуктів, тваринних жирів, засмаженої, гострої і копченої їжі, бобових, дуже солодких фруктів. Зате позитивний ефект дасть вживання кисломолочних продуктів, овочів, фруктів, особливо кислих, різних каш.
Народна медицина
Можна приготувати різні натуральні засоби, що покращують моторику ШКТ і володіють протипаразитарний ефектом. Ось деякі з них:
- Подрібнене насіння гарбуза (300-350 г) розводять 50 мл води, додають мед (80 г). Суміш приймають натщесерце протягом години потроху. Через 3 години п’ють проносне, наприклад, касторове масло. Цей спосіб лікування не можна застосовувати при лікуванні дітей.
- Настій пижма (5 г трави на 200 мл води). Вживають до їди по третині склянки протягом дня. Курс прийому – 4 дні.
- Відвар бруньок берези (10 г на склянку води). Засіб кип’ятять 10 хвилин, після охолодження проціджують. П’ють відвар невеликими порціями протягом дня. Тривалість прийому – близько 3 тижнів.
- Можна приготувати настій декількох трав: квіток безсмертника, трави шабельника і м’яти, кореня оману. Компоненти беруть у рівних кількостях. Настій готують у термосі – 2 ст. ложки суміші заливають 500 мл окропу. Вживають по половині склянки 3 рази в день 1 місяць.
Профілактика
Після перенесеного лямбліозу можливе повторне зараження. Ось чому, тільки вивчення заходів профілактики хвороби дозволить відповісти на питання, як позбутися лямблій назавжди.
- Оскільки основний шлях передачі інфекції водний, для пиття та приготування їжі можна використовувати тільки прокип’ячену або бутильовану воду. Для миття фруктів і посуду потрібно використовувати фільтровану або кип’ячену воду. Особливо ретельно до вживаним рідини і продуктів харчування слід ставитися під час подорожей в регіони і країни з жарким кліматом. Лямблії – одна з можливих причин «діареї мандрівників».
- Дотримання правил гігієни: ретельне миття рук, прийняття гігієнічного душу. Дітей потрібно відучувати гризти нігті, предмети, тримати палець у роті.
- Домашнім тваринам потрібно регулярно проводити дегельмінтизацію.
- Заводити вихованців слід тоді, коли діти освоїли необхідні гігієнічні навички.
- Відмовитися від купання в невідомих або забруднених водоймах.
Потрібно враховувати, що цисти лямблій володіють високою стійкістю і тривалий час зберігаються в зовнішньому середовищі. Хлор у концентраціях, які використовуються для знезараження води, неефективний проти цист найпростіших. У водопроводі або стоячій воді вони можуть залишатися життєздатними до 3 місяців, на продуктах харчування кілька годин, а при високій вологості кілька діб. Гинуть найпростіші при нагріванні води до температури вище 50 градусів практично миттєво, а при висушуванні на повітрі протягом доби. Цисти лямблій виживають при короткочасному заморожуванні. Це слід враховувати, готуючи лід для напоїв.
Лікування лямбліозу – складний і відповідальний процес, що вимагає знань і індивідуального підходу. Результат визначається не тільки професіоналізмом лікуючого лікаря, але і відповідальним підходом пацієнта до власного здоров’я. Потрібно пам’ятати, що повне позбавлення від лямблій не тільки значно поліпшить самопочуття і дозволить позбутися багатьох проблем зі здоров’ям, але і усуне небезпеку зараження оточуючих людей.