Зміст
— Тонкий процес
— Діти готові з народження
— Близька дорога до горщика
— Довга дорога до горщика
Привчити малюка зберігати свій одяг у чистоті – для сучасних батьків завдання не з легких. «Шлях до горщика» деколи затягується на роки, тому що в сім’ї як-то особливо болісно сприймають огріхи свого чада, наполегливо намагаються «соціалізувати» природні процеси виділення, а деколи своїми руками створюють проблему – мається на увазі використання одноразових підгузників. Тому у справі свідомих походів на горщик малюк часом виявляється збитий з пантелику поєднанням напору і бездіяльності. Чому ж так відбувається?
Тонкий процес
Прийнято вважати, що дитина – істота безпомічний, непередбачуване. Природні виділення малюка так і називаються «дитяча несподіванка». Але хіба це несподіванка, якщо дитина так само, як і всі люди, приймає їжу, його організм стрімко зростає завдяки тому, що засвоює корисні речовини, у зв’язку з цим і видільна система працює в посиленому режимі. Малюк 1-2 місяців від народження, що знаходиться на природному вигодовуванні, може прикладатися до грудей до 20 разів на добу. Відповідно, сечовипускання в період неспання так само часті і можуть бути кожні 10-30 хвилин. А те, що називали «несподіванкою», відбувається до декількох разів на добу, найчастіше після годування.
Прийнято вважати, що немовлята не усвідомлюють і не контролюють свої видільні процеси, а батькам слід дочекатися того моменту, коли малюк «буде готовий» навчатися. Педіатр Т. Б. Бразелтон в 1960-е рр. навіть ввів поняття «готовність дитини до привчання», позначивши тим самим найбільш «м’який підхід». На думку лікаря, ця готовність розвивається не раніше 18-24 міс., тобто часу, коли дитина вже добре ходить і вчиться говорити, позначаючи свої потреби. До речі доктор Бразелтон довгий час був особою і рупором корпорації Proctor&Gamble, випустила перші в світі одноразові підгузники Pampers.
Критик теорії «готовності до горщика» та активний популяризатор Методу природної гігієни Інгрід Бауер, автор книги «Життя без підгузників», пише, що здібності немовлят сильно недооцінюються. На її думку, раннє висаджування і повна відмова від підгузника сприяють налагодженню контакту з немовлям і є нормою у багатьох традиційних суспільствах, де проблеми привчити дитину до горщика не існує саме як проблеми.
Діти готові з народження
Прихильники природного догляду за дитиною підтверджують, що малюки відчувають наближення моменту, коли їм «пора», і можуть сигналити – покрикивают, покряхтывают, вигинаються, а вночі – прокидаються і рухаються. Малюк не справляє нужду у сні – для цього йому треба підбадьоритися, а це означає, що процеси виділення не так вже бессознательны, якщо уві сні він залишається сухим тривалий час. Таким чином, зрозуміло, що видільні потреби немовляти знаходяться під контролем та реалізуються свідомо.
Так само, як реакцією на нереалізований голод є крик, мокрі пелюшки – реакція на відсутність уваги з боку дорослих. Якщо потреби дитини продовжують ігноруватися (наприклад, використовують підгузники, не практикують висаджування), то і малюк втрачає увагу до контролю і перестає сигналити про свою нужду, адже дорослі йому не допоможуть.
Близька дорога до горщика
Відомо, що діти, яких виховали, застосовуючи прийоми природної гігієни, з легкістю звикають користуватися горщиком у віці від року до двох, як вдень, так і вночі. Це пов’язано з тим, що вони привчені з допомогою дорослих справляти нужду не під себе, а у «правильне місце» і воліють бути чистими і сухими з раннього віку, так як усвідомлюють зв’язок між природними видільними потребами і висаджуванням.
Що ж потрібно, щоб освоїти цю практику догляду за дитиною? В. Бауер дає наступні рекомендації для батьків:
Малюки, привчені до висаджування, відносяться до «ходіння в туалет» позитивно, у них налагоджений чіткий ритм роботи органів виділення, так як в самому початку шляху вони отримали підтримку найближчих людей – батьків. Звичайно, навчання не обійдеться без «промахів», але не варто в цьому звинувачувати ні малого, ні себе.
Отже, якщо ваша дитина віком 5-6 місяців, саме час почати. Обзаведіться невеликий мисочкой або тазиком і дійте! На перший погляд, це складно, але як тільки ви відчуєте відповідні імпульси малюка і його увагу до вашого запрошення (натякають звуки, певна поза для висаджування), прийде усвідомлення того, що до півтора років чекати не треба.
Якщо в родині є старші діти, то навчання малюків проходить швидше за рахунок імітації поведінки інших. У співпраці з братами, сестрами, батьками, дитина швидше прийде до самостійності в питанні відвідування туалету.
Довга дорога до горщика
Якщо ж дитина вже переріс той сенситивний період, про який ми згадували вище, то батькам треба набратися терпіння і спокою. Популярний доктор Е. О. Комаровський пише, що процес привчання до горщика буде більш успішним, безболісним і простим, якщо дитина підросла, тобто його рівень фізіологічного розвитку відповідає поставленому завданню. Тобто, з 1,5 років і варто починати.
Втім, терміни всі діти різні, і усвідомлене формування зв’язку «потреба сходити в туалет» – «горщик» також проходить індивідуально, як в однорічному віці, так і в три роки.
Якщо батьки та близькі родичі намагаються активно впливати на цей інтимний процес, змушують сидіти, не дають встати, карають за калюжі і «справи» на підлозі, то у дитини нічого, крім антипатії до такого навчання не виникне, а заодно будуть зіпсовані відносини з сім’єю. Потрібен такт. Отже, з чого почати?
По-перше, потрібно придбати горщик – стійкий, зручний, відповідний по висоті. Популярним є горщик-крісло з пластмаси.
По-друге, дитині треба пояснити, що таке горщик і як ним користуються. Рекомендують в ігровій формі на прикладі знайомих дитині іграшок показати, як на нього «ходити».
По-третє, вибрати слушний момент і допомогти малюкові скористатися горщиком (після сну, до і після їжі). Після вдалих спроб треба його похвалити.
Четверте – і найважливіше – закріплення позитивного досвіду.
Через якийсь час малюк вже буде сам проситися на горщик. Однак і після цього успішного самостійного «походу» можливі збої, тому треба бути уважними і пропонувати дитині сходити в туалет, якщо він давно захоплений грою і ще цього не зробив сам. Звичайно, агресивна реакція батьків у випадку невдач ніколи не повинна проявлятися, інакше це викличе відторгнення зусиль і неприязнь до горщика. Тобто процес навчання затягнеться, додадуться нові проблеми…
Малюк росте, вчиться керувати своїм тілом. Допомога батьків, їх чуйне ставлення до дитини у справі привчання до горщика – неоціненні. Поступово він усвідомлює, яких дій від нього чекають, і стане самостійно ходити в туалет.
