Дитяча вакцинація
Профілактичні щеплення — головне в боротьбі з низкою важких інфекцій. Це засіб індивідуального захисту від заразних захворювань і створення так званого колективного імунітету — потужного заслону на шляху їх поширення. Саме щеплення допомогли в багато разів знизити захворюваність на поліомієліт, дифтерію, кашлюк, кір.
Однак на тлі загального значного зниження захворюваності цими інфекціями періодично спостерігаються її підйоми. Адже циркуляція збудників інфекцій серед населення повністю не припиняється. Тому кожна дитина повинна бути захищена від них щепленнями.
Згідно з календарем щеплень, затвердженим Міністерством охорони здоров’я, основна частина вакцинацій проводиться в перші 2 роки життя дитини. За цей період вводяться вакцини проти 7 інфекцій: туберкульозу (БЦЖ), кору (Л-16), поліомієліту (ЖВС), паротиту (Л3), коклюшу, дифтерії і правця (АКДП). В результаті вакцинації в крові виробляються специфічні антитіла — основні фактори імунітету.
Протитуберкульозну щеплення — першу за рахунком вакцинацію — роблять дитині ще в пологовому будинку, повторну (ревакцинацію) в 7, 11-12 і 16-17 років.
Введення препарату БЦЖ новонародженому не викликає у нього загальної реакції. Але в місці введення вакцини через 4-6 тижнів виникає невелике ущільнення і почервоніння шкіри. Його не слід нічим змащувати не потрібно накладати пов’язку і, через 2-3 місяці тут утворюється рубчик.
Перед ревакцинацією, щоб переконатися, що організм дитини вільний від мікобактерій туберкульозу, у дитячій поліклініці роблять внутрішньошкірну пробу — реакцію Манту. І якщо вона виявляється негативною, проводять ревакцинацію. Після ревакцинації у дитини може з’явитися легке нездужання, незначне підвищення температури. Така реакція не повинна викликати занепокоєння, бо через кілька днів вона безслідно проходить.
Проти поліомієліту дитина вперше одержує вакцину у віці трьох місяців, а потім ще два рази з інтервалами півтора місяця. Всі три рази її вводять одночасно з АКДП-препаратом. На цьому вакцинація проти поліомієліту закінчується. Ревакцинацію проводять на другому і третьому роках життя, кожен раз дворазово, теж з інтервалами півтора місяця, а потім одноразово в 7 та 15 років.
Ця щеплення, як правило, не супроводжується будь-якої реакцією. Однак якщо у дитини до моменту вакцинації є порушення діяльності кишечника, вони можуть після щеплення посилитися. Тому обов’язково попередьте про такі порушення лікаря. У цих випадках імунізацію зазвичай відкладають.
Імунізація проти кашлюку, дифтерії і правця починається також у тримісячному віці одночасно з введенням противополиомиелитной вакцини. Першу ревакцинацію проводять через півтора-два роки після закінчення вакцинації. На цьому щеплення проти кашлюку завершується.
Імунізацію проти дифтерії та правця продовжують препаратом АДП-М-анатоксином. Другу ревакцинацію проти цих інфекцій здійснюють в 6 років, третю — в 11 років. А в 15 років підліткам вводять тільки протиправцевий анатоксин.
АКДП-препарат може викликати у дитини місцеву реакцію (легкий набряк і почервоніння шкіри), а також короткочасне порушення самопочуття, що супроводжується підйомом температури. В таких випадках лікарі призначають жарознижуючі та антигістамінні препарати. Як правило, цього буває достатньо, щоб температура впала і самопочуття дитини покращився.
Щеплення проти кору роблять дитині у віці 15-18 місяців. Зазвичай вона не викликає побічних реакцій. Але іноді на 4-8-й день після щеплення періодично з’являється невисока (субфебрильна температура, нежить, покашлювання, почервоніння в зіві, висип. Ці явища тримаються 4-5 днів і безслідно зникають. Подібні стани не потребують втручання лікаря. Але якщо температура підвищилася до високих цифр, а стан дитини значно погіршився, лікаря треба викликати, щоб визначити, чи не збіглася щеплення з яким-небудь захворюванням.
Вакцину проти епідемічного паротиту дітям вводять у віці 15-18 місяців одночасно з противокоревой або з інтервалом в 2 місяці. Як правило, вона не викликає ніякої реакції організму. Але в поодиноких випадках протягом 1-2 днів спостерігається короткочасне припухання слинних залоз, яке не турбує дитину і безслідно проходить. Іноді відзначається незначний і короткочасний підйом температури.
Деякі батьки всіляко уникають робити профілактичні щеплення дітям, побоюючись, що вони можуть викликати хворобливу реакцію. Боятися цього не слід. Прищепні реакції, про які тут сказано, цілком закономірні і природні. І здорова дитина справляється з ними зазвичай дуже легко і швидко.
Часто запитують: а як бути, якщо дитина страждає алергією, якщо у нього є виражені прояви ексудативного діатезу або які-небудь ураження нервової системи та інші відхилення у стані здоров’я? Йому можна робити щеплення? Не тільки можна — необхідно! Такі діти особливо потребують захисту від важких інфекцій. Їх не можна імунізувати тільки в період загострення ексудативного діатезу, алергічних станів, будь-якого гострого захворювання. Втім, під час гострого захворювання щеплень взагалі не роблять.
Виходячи з характеру перенесеного захворювання, його тяжкості, віку дитини, лікарі в кожному конкретному випадку визначають терміни наступних щеплень.
У НДІ дитячих інфекцій і консультативному центрі імунопрофілактики, функціонуючий на базі консультативної клініки інституту, розроблені різні заходи, що дозволяють проводити вакцинацію ослаблених дітей і попередити у них розвиток поствакцинальних реакцій. Ці методи зараз взяті на озброєння і лікарями інших міст країни.
Часто хворіючих дітей перед щепленням обстежують для виявлення хронічних вогнищ інфекції, роблять аналізи крові, сечі, консультують з отоларингологом, за показаннями роблять рентгенографію легень. Дітей, у яких раніше відзначалися судоми або інші ураження нервової системи, до вакцинації консультують з невропатологом, а щеплення проводять під захистом протисудомних та інших препаратів.
Для всіх дітей з відхиленнями в стані здоров’я становлять індивідуальний графік щеплень, змінюють за показаннями послідовність імунізації. Часто хворіючим дітям доцільно робити щеплення у теплу пору року, оскільки в цей сезон діти значно рідше хворіють гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ).
Е. Лакоткина, доктор медичних наук
Схожі статті: