На тлі жовчнокам’яної хвороби нерідкі випадки розвитку холециститу – захворювання, що проявляється появою сильних приступообразных (при гострій формі хвороби) або тупих болів (при хронічному перебігу). В обох випадках характерні нудота, блювота і розлад стільця. Якщо захворювання набуло калькулезную форму з яскравими больовими проявами, потрібна термінова госпіталізація.
Симптоми гострого і хронічного холециститу
Холециститом називається гостре або хронічне запалення жовчного міхура. Холецистит — досить поширене захворювання, однак найбільш часто воно виникає у жінок старше 40 років. У більшості випадків холецистит розвивається на тлі ЖКБ. Камені в жовчному міхурі призводять до пошкодження його стінки або до утруднення відтоку жовчі.
Більш ніж у 60 % хворих холециститом у жовчі знаходять збудників інфекції: кишкову паличку, стрептококів, сальмонел. В жовчний міхур хвороботворні мікроорганізми можуть потрапляти з током крові або лімфи, а також пробиратися з дванадцятипалої кишки.
Крім того, холецистит здатні викликати паразити: глисти (гострики або аскариди), котяча двуустка і дизентерійна амеба.
До запалення також може призводити затікання ферментів підшлункової залози в жовчний міхур. Це нерідко має місце при панкреатиті (запаленні підшлункової залози).
Виділяють гострий і хронічний види холецистит:
- При порушеннях обміну речовин змінюється склад жовчі, тому в просвіті жовчного міхура можуть утворюватися камені. Якщо до цього процесу долучається інфекційне запалення — розвивається гострий холецистит.
- Хронічний холецистит — одне з найбільш частих захворювань органів травлення. Він може бути бескаменным і калькульозним (від лат. calculus — «камінь»). Зазвичай запалення жовчного міхура обумовлено наявністю в ньому конкрементів, і лише 15-20 % випадків припадає на безкам’яного холецистит.
Нижче описані симптоми і методи лікування захворювання холецистит в гострій і хронічній формі.
Для гострого холециститу характерні:
- приступоподібні болі в правій половині живота, що поширюються в праве плече, лопатку;
- нудота і блювання;
- ще один симптом гострого холециститу – озноб і підвищення температури тіла;
- можливі жовтяниця і свербіж шкірного покриву; Небезпечне ускладнення — перитоніт (запалення очеревини).
Для хронічного холециститу характерні:
- періодично виникають нудота і блювання;
- також симптомом хронічного холециститу є періодично виникає тупий біль у правому підребер’ї;
- порушення перетравлення жирної їжі (проноси).
При калькульозному холециститі можуть також розвинутися:
- печінкова коліка з яскраво вираженим больовим синдромом (виникає, як правило, вночі);
- підпечінкова жовтяниця: склери очей і шкіра набуває своєрідний лимонножелтый колір; сеча темніє і стає схожа на пиво; кал, навпаки, помітно світлішає, аж до білизни.
Хворі в такому стані підлягають екстреній госпіталізації.
Діагностика, лікування та профілактика холециститу
При діагностиці холециститу використовуються:
- дуоденальне зондування;
- бактеріологічне дослідження (посів жовчі), особливо при зниженні кислотоутворюючої функції шлунка;
- загальний і біохімічний аналіз крові, УЗД органів черевної порожнини (для уточнення діагнозу);
- у стадії ремісії — холецістохолангіографія (рентгенологічне обстеження жовчних шляхів і жовчного міхура, при якій контрастна речовина вводиться безпосередньо через рот або внутрішньовенно).
Для лікування холециститу застосовуються наступні методи :
- дотримання дієти (повністю виключаються копченості, гострі і смажені страви, консерви, ковбасні вироби, гострі сири, какао, шоколад, алкоголь, газовані напої);
- придушення інфекції за допомогою антибіотиків та інших протимікробних препаратів;
- посилення відтоку жовчі (спеціальна дієта, жовчогінні і спазмолітичні засоби, дуоденальне зондування);
- видалення жовчного міхура (при гострому холециститі, а також при хронічному перебігу захворювання за певними показаннями після ретельного комплексного обстеження хворого). При функціональних порушеннях жовчного міхура (дискінезії) операція не показана.
Профілактика холециститу спрямована на:
- своєчасне лікування вогнищ інфекції — каріозних зубів, гаймориту, фронтитов, отитів, запальних захворювань жіночої статевої сфери;
- позбавлення від гельмінтів (лямблій, аскарид та інших глистів);
- раціональне харчування;
- контроль маси тіла;
- періодичний прийом мінеральних вод під контролем лікаря-гастроентеролога;
- ЛФК, тюбажі для стимуляції жовчовиділення.
