Де зараз чума, віспа, холера, тиф, лепра?

Де зараз чума, віспа, холера, тиф, лепра?Винуватцями найбільш масових смертей в історії є не політики, які почали війни. Причинами найбільш масштабних гибелей і страждань людей були пандемії страшних захворювань. Як це було і де зараз чума, віспа, тиф, лепра, холера?

 

Зміст

  • 1 ЧУМА
    • 1.1 Історичні факти про чуму
    • 1.2 Походження назви чуми
    • 1.3 Способи поширення та симптоми чуми
    • 1.4 Методи боротьби з чумою
    • 1.5 Чума зараз
  • 2 НАТУРАЛЬНА ВІСПА
    • 2.1 Історичні факти про натуральній віспі
    • 2.2 Походження назви віспи
    • 2.3 Способи поширення та симптоми віспи
    • 2.4 Методи боротьби з віспою
    • 2.5 Віспа в наш час
  • 3 ХОЛЕРА
    • 3.1 Історичні факти про холеру
    • 3.2 Походження назви холери
    • 3.3 Способи поширення та симптоми холери
    • 3.4 Методи боротьби з холерою
    • 3.5 Холера зараз
  • 4 ТИФ
    • 4.1 Історичні факти про тиф
    • 4.2 Походження назви тифу
    • 4.3 Способи поширення та симптоми тифу
    • 4.4 Методи боротьби з тифом
    • 4.5 Тиф зараз
  • 5 ЛЕПРА
    • 5.1 Історичні факти про лепрі
    • 5.2 Походження назви лепри
    • 5.3 Способи поширення та симптоми лепри
    • 5.4 Методи боротьби з лепру
    • 5.5 Лепра зараз

ЧУМА

Історичні факти про чуму

Найбільш масову смертність пандемія чуми принесла в середині XIV століття прокотившись по всій Євразії, забравши за найскромнішими підрахунками істориків життя 60 млн. чоловік. Якщо врахувати, що в цей час населення землі становило усього 450 млн. чоловік, то можна уявити собі катастрофічні масштаби «чорної смерті», як назвали цю хворобу. У Європі населення зменшилося приблизно на третину – нестача робочої сили тут відчувався ще не менше 100 років, господарства стояли закинутими, економіка була в жахливому стані. В усі наступні століття також спостерігалися великі спалахи чуми, остання з яких була відзначена в 1910-1911 роках в північно-східній частині Китаю.

Походження назви чуми

Назви походить з арабської мови. Араби називали чуму «джумма», що в перекладі означає «кулька», або «боб». Причиною цьому послужив зовнішній вид запалення лімфовузла чумного хворого – бубон.

Способи поширення та симптоми чуми

Виділяють три форми чуми: бубонна, легенева та септична. Всіх їх викликає одна бактерія Yersinia pestis, або, простіше кажучи, чумна паличка. Володарями її виступають гризуни, які мають протичумним імунітетом. А блохи, покусавшие цих щурів, також через укус, передають її людині. Бактерія вражає стравохід блохи, в результаті чого він блокується, і блоха стає вічно голодної, кусає всіх підряд і відразу ж заражає через образовавшеюся ранку.

Методи боротьби з чумою

У середньовічні часи чумні запалені лімфовузли (бубони) вирізали або припікали розкривши їх. Чуму вважали різновидом отруєння, при якому в організм людини потрапили якісь отруйні непотрібними міазмами, тому лікування полягало в прийомі відомих тоді протиотрут, наприклад подрібнених коштовностей. В наш час чуму успішно долають за допомогою поширених антибіотиків.

Чума зараз

Щороку заражаються чумою близько 2,5 тис. осіб, але це вже не у вигляді масової епідемії, а випадки по всьому світу. Але чумна паличка постійно еволюціонує, і старі ліки виявляються не ефективними. Тому, хоча поки і, можна сказати, знаходиться під контролем лікарів, але загроза катастрофи існує і нині. Прикладом цього може послужити смерть людини, зареєстрована на Мадагаскарі в 2007 р., від штаму чумної палички, при якому не допомогли 8 видів антибіотиків.

НАТУРАЛЬНА ВІСПА

Історичні факти про натуральній віспі

У часи середньовіччя жінки, у яких не було слідів поразок віспою на обличчі (віспин), було не так вже й багато, а решті доводилося приховувати рубці під товстим шаром косметики. Це вплинуло на моду надмірного захоплення косметикою, яка збереглася до нашого часу. На думку вчених-філологів, у всіх жінок нині з буквосполученнями у прізвищах «ряб» (Рябко, Рябініна, і т. д.), шадр та часто щедрий (Щедрины, Шадрины), Корявий (Корявко, Коряева, Корячко) предки хизувалися оспою (ряботиння, щедрами і т. д., залежно від діалекту). Приблизна статистика існує за XVII-XVIII століття і говорить про те, що тільки в Європі з’являється 10 млн. нових хворих віспою, а для 1,5 млн. осіб, з них це мало летальний результат. Завдяки саме цій інфекції білий чоловік колонізував обидві Америки. Наприклад, на територію Мексики в XVI столітті іспанці завезли віспу, з-за якої померло близько 3 млн. місцевого населення загарбникам не залишилося з ким воювати.

Походження назви віспи

У «віспи» і «висипки» один корінь. Англійською мовою віспа називається «малою висипом» (smallpox). А сифіліс називають при цьому великий висипом (great pox).

Способи поширення та симптоми віспи

Після потрапляння в людський організм, оспенные варионы (Variola major і Variola) призводять до появи на шкірі пухирців-пустул, місця утворення яких, потім рубцюються, якщо чоловік вижив, зрозуміло. Розповсюджується хвороба повітряно-крапельним шляхом, також вірус залишається активним у лусочках з шкіри хворого людини.

Методи боротьби з віспою

Індуси приносили багаті дари богині віспи Мариателе, щоб задобрити її. Жителі Японії, Європи і Африки вірили в страх демона віспи перед червоним кольором: хворим потрібно було одягнути червону одяг і знаходиться в кімнаті з червоними стінами. У ХХ столітті віспу вже почали лікувати противірусними препаратами.

Віспа в наш час

У 1979 р. ВООЗ офіційно повідомила про те, що натуральна віспа повністю викоренена, завдяки вакцинації населення. Але в таких країнах, як США і Росія і понині зберігаються збудники. Це робиться «для наукових досліджень», і весь час переноситься питання повного знищення цих запасів. Можливо, що таємно зберігають віріони віспи Північна Корея та Іран. Будь-який міжнародний конфлікт може послужити приводом для використання цих вірусів в якості зброї. Так що краще зробити щеплення від віспи.

ХОЛЕРА

Історичні факти про холеру

Дана кишкова інфекція до кінця XVIII в основному обходила Європу стороною і бушувала в дельті Гангу. Але потім відбулися зміни в кліматі, вторгнення європейських колонізаторів в Азію, налагодилися перевезення товарів і людей, і це все змінило ситуацію: в 1817-1961 роках у Європі відбулося шість пандемій холери. Наймасовіша (третя) забрала життя 2,5 млн. чоловік.

Походження назви холери

Слова «холера» походить від грецького «жовч» і «теку» (з хворого в реальності витікала вся рідина зсередини). Друга назва холери з-за характерного посинілого кольору шкіри хворих – «синя смерть».

Способи поширення та симптоми холери

Вібріон холери є бактерія Vibrio choleare, що мешкає у водоймах. Коли вона потрапляє в тонку кишку до людини, то виділяє ентеротоксин, який приводить до рясного проносу, а потім і блювоту. У разі тяжкого перебігу хвороби організм зневоднюється настільки швидко, що хворий помирає через кілька годин після прояву перших симптомів.

Методи боротьби з холерою

До стіп хворих прикладали самовари або праски для зігрівання, давали пити настої цикорію і солоду, натирали тіло камфорним маслом. Під час епідемії вірили, що можна відлякати хвороба поясом изготовлеым з червоної фланелі або вовняним. В наш час захворіли на холеру ефективно лікують антибіотиками, а від зневоднення дають пити усередину або вводять внутрішньовенно спеціальні розчини солей.

Холера зараз

ВООЗ стверджує, що зараз у світі сьома пандемія холери, початком якої називають 1961 рік. Поки хворіють в основному жителі бідних країн, в першу чергу в Південній Азії та Африці, де щороку хворіють 3-5 млн. чоловік і 100-120 тис. з них не виживають. Ще, на думку фахівців, за глобальних негативних змін у навколишньому середовищі скоро виникнуть серйозні проблеми з чистою водою і в розвинених країнах. Крім того глобальне потепління вплине на те, що в природі осередки холери з’являться в більш північних регіонах планети. При цьому щеплення від холери, на жаль, не існує.

ТИФ

Історичні факти про тиф

До другої половини XIX століття так іменували повністю всі хвороби, при яких спостерігалися сильна лихоманка і плутаність свідомості. Серед них найбільш небезпечні були висипний, черевний і поворотний тиф. Висипний, наприклад в 1812 році майже переполовинив 600-тисячну армію Наполеона, яка вторглася на територію Росії, що стало однією з причин його поразки. А через сторіччя в 1917-1921 роках померло від тифу 3 млн. громадян Російської імперії. Поворотний тиф в основному доставляв горя жителям Африки та Азії, в 1917-1918 роках лише жителів Індії від нього загинуло близько півмільйона.

Походження назви тифу

Назва хвороби походить від грецького «тифос», що означає «туман», «сплутана свідомість».

Способи поширення та симптоми тифу

При висипному тифі на шкірі утворюються дрібні рожеві висипання на шкірі. При поворотному після першого нападу хворому ніби стає краще на 4-8 днів, але потім хвороба знову звалює з ніг. Черевний тиф – це кишкова інфекція, яка супроводжується проносом.

Бактерії-збудники висипного і поворотного тифу переносять воші, і з цієї причини спалаху ці інфекції спалахують у місцях скупчення людей під час гуманітарних катастроф. При укусі однієї з цих тварюк важливо не свербіти – саме через розчесані ранки інфекція потрапляє в кров. Черевний тиф викликається паличкою Salmonella typhi, яка потрапивши в організм з їжею і водою, призводить до ураження кишечника, печінки і селезінки.

Методи боротьби з тифом

У часи середньовіччя вважали, що джерелом зарази виступає сморід, що виходить від хворого. Судді у Британії, яким доводилося мати справу зі злочинцями хворими на тиф, як засіб захисту носили бутоньєрки з пахучих квітів, а також роздавали їх тим, хто прийшов на суд. Користь від цього була хіба що естетична. З XVII здійснювалися спроби боротьби з тифом з допомогою кори хінного дерева, завезеної з Південної Америки. Так тоді лікували всі хвороби, при яких підвищувалася температура. В наші дні цілком успішно з тифом справляються антибіотики.

Тиф зараз

Список особливо небезпечних хвороб ВООЗ поворотний і висипний тиф залишили в 1970 році. Сталося це завдяки активній боротьбі з педикульозом (вошивістю), яка здійснювалась по всій планеті. А ось черевний тиф і далі продовжує завдавати лиха людям. Найбільш придатними умовами для розвитку епідемії є спека, недостатня кількість питної води та наявність проблем з гігієною. Тому основними претендентами на спалах епідемії черевного тифу є Африка, Південна Азія і Латинська Америка. За оцінками фахівців МОЗ щороку черевний тиф заражаються 20 млн. осіб і до 800 тис. з них це має летальний результат.

ЛЕПРА

Історичні факти про лепрі

Лепра, ще іменована проказу, — «повільна хвороба». Вона, на відміну від, наприклад, чуми , не поширювалася у вигляді пандемій, а тихо і поступово завойовувала простору. На початку XIII на території Європи перебувало 19 тисяч лепрозоріїв (установа, для ізоляції прокажених і боротьби з хворобою) і жертва були мільйони. Вже до початку XIV століття рівень смертності від лепри різко впав, але навряд чи з-за того що навчилися лікувати хворих. Просто інкубаційний період цієї хвороби становить 2-20 років. Що вирували в Європі інфекції начебто чуми і холери вбивали багатьох людей ще до того, як його відносили до прокажених. Завдяки розвитку медицини і гігієни прокажених зараз у світі не більше 200 тис. Вони в основному проживають в країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

Походження назви лепри

Назва походить від грецького слова «лепра», що в перекладі «хвороба, яка робить шкіру лускатої». Проказою називали на Русі – від слова «казить», тобто приводити до спотворенню, перекрученню. У цієї хвороби також існує ряд інших імен, наприклад, фінікійська хвороба, «ледача смерть, хвороба Гансена і ін.

Способи поширення та симптоми лепри

Заразиться лепру можливо лише довго контактуючи зі шкірою носія інфекції, а також при попаданні всередину його рідких виділень (слини або з носа). Потім проходить досить тривалий час (зафіксований рекорд становить 40 років), після якого бацила Хансена (Mucobacterium leprae) спочатку спотворить людини, покривши плямами і наростами на шкірі, а потім зробить гниючим живцем інвалідом. Також при цьому пошкоджується периферична нервова система хворий втрачає можливість відчувати біль. Можна взяти і відрізати собі частину тіла, не зрозумівши куди вона поділася.

Методи боротьби з лепру

У часи середньовіччя прокажених ще при їх життя оголошували померлими і поміщали в лепрозорії – подоба концтаборів, де хворі були приречені на повільну смерть. Лікувати заражених намагалися за допомогою розчинів, в які входило золото, кровопусканням і ваннами з кров’ю гігантських черепах. В наші дні від цієї хвороби можна повністю позбутися за допомогою антибіотиків.

Лепра зараз

З упевненістю можна сказати, що епідемія нам не загрожує. Лепрозорії існують і нині, але їх кількість далеко не те що було колись, хоча умови перебування і зараз там, м’яко кажучи, не дуже в більшості. У Росії, наприклад, діє 4, а в Україні – лише 1, а в розвинених країнах їх поміщення хворих в такі установи не практикується.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: