Зміст:
- Симптоми поперекової радикулопатії
- Діагностика поперекової радикулопатії
- Лікування корінцевого синдрому
Корінцевий синдром поперекового відділу хребта є однією з основних ускладнень дегенеративних захворювань хребетного стовпа. Остеохондроз з корінцевим синдромом – це класичне поєднання, яке обов’язково виникає, якщо хворий не надає значення патології і не приймає ніяких заходів щодо її лікування. При цьому недугу защемлення нервових утворень відбувається із-за розростання в «незручних» місцях остеофітів, зменшення міжхребцевих проміжків, деформації міжхребцевих отворів і інших патологічних процесів.
Крім того, спинномозкові корінці часто затискаються при протрузіях і грижах міжхребцевих дисків, які, досягаючи великих розмірів, можуть викликати компресію і корінців, і нервових гангліїв і спинного мозку. Причиною компресії нервових корінців можуть стати також травми, новоутворення хребетного стовпа, зміщення хребців і так звана нестабільність хребта.
Симптоми поперекової радикулопатії
Корінцевий синдром, як правило, протікає з тріадою симптомів: болем і дискомфортом, чутливими порушеннями, м’язовою слабкістю.
У разі патологічного процесу в поперековій області хворі скаржаться на інтенсивну біль в попереку, сідницях і навіть в нозі (все залежить від того, який саме корінець защемлен). Після різких рухів, нахилів вперед, піднімання тягарів можуть з’являтися «простріли» в спині. Спровокувати ще більше наростання симптоматики можуть переохолодження та стрес.
Зона порушення чутливості і м’язової слабкості також залежить від того, який корінець залучений в патологічний процес. Причому найчастіше має місце одностороння локалізація симптомів, тобто відбувається защемлення з одного боку, тому порушується іннервація однієї кінцівки.
Крім того, поперековий остеохондроз (або дорсопатія поперекового відділу хребта), який супроводжується радикулопатії, може стати причиною функціональних порушень з боку органів малого тазу (зокрема сечового міхура, уретри, прямої кишки, репродуктивних органів). При цьому деякі хворі відзначають зменшення чутливості в зоні геніталій.
Діагностика поперекової радикулопатії
Для постановки діагнозу лікар обов’язково проводить неврологічний огляд хворого, під час якого виявляє зони порушення чутливості, м’язової слабкості і т. п. На основі цих даних невропатолог може визначити, на рівні якого хребця або хребців сталося защемлення. Далі хворому обов’язково потрібні інструментальні дослідження для встановлення причини радикулопатії. До таких діагностичних методів відносять рентгенографію, КТ, МРТ і электронейромиографию (вона показує, як нервові імпульси передаються в м’язи).
Лікування корінцевого синдрому
Специфіка лікування залежить від вираженості симптомів радикулопатії та її причини. Проте лікарі завжди намагаються спочатку використовувати всі можливості та методи консервативного лікування і тільки при відсутності бажаного ефекту і погіршення стану хворого, вдаються до оперативного втручання.
Якщо симптоматика радикулопатії гостра, хворому показаний спокій і знеболююча терапія. Йому призначають знеболюючі і протизапальні ліки всередину і різні мазі з подразливу, відволікаючу і протизапальним ефектом місцево. Якщо біль не зменшується, лікар проводить паравертебральну блокаду. При вираженому спазмі м’язів, який може ще більше посилювати защемлення нервів, призначають міорелаксанти, а також сечогінні засоби для зняття набряклості нервових утворень і навколишніх тканин.
Після послаблення болю і регресу запальних змін в тканинах лікарі приступають до наступного етапу лікування, який включає заняття лікувальною фізкультурою під наглядом досвідченого інструктора, мануальну терапію, масаж. Всі ці методи при правильному використанні сприяють зменшення м’язового спазму і компресії нервових утворень. Крім цього, при радикулопатії пацієнтам показані процедури фізіо – та рефлексотерапії, які спрямовані на зняття запалення, поліпшення кровообігу і проведення нервових імпульсів у тканинах.
Ще один важливий момент у лікуванні корінцевого синдрому – це усунення патології, що стала причиною защемлення нервових утворень. Якщо пацієнт страждає від остеохондрозу, невропатолог призначає йому курс ЛФК, хондропротекторную терапію, а також рекомендує перейти на здорове харчування і зменшити вагу, якщо є зайвий. У випадках з великими міжхребцевими грижами, травмами, пухлинами медикам доводиться використовувати хірургічне лікування.
