Знайома більшості людей пряність гвоздика всупереч своїй назві має лише віддалене відношення до зростаючих у нашій смузі квітам. Це висушені бутони тропічного вічнозеленого гвоздикового дерева. У такому вигляді гвоздику здавна застосовують у кулінарії для додання рибних, м’ясних та кондитерських страв яскравого аромату і пряного смаку. Широко використовують гвоздику і для приготування різних маринадів, але одними лише кулінарними перевагами застосування цієї прянощі не обмежується. З давніх часів корисні властивості гвоздики використовуються в народній медицині для профілактики і лікування різних захворювань.
Включення гвоздики до складу цілющих засобів обумовлено містяться в ній набором корисних речовин. Крім вітамінів A, C, E, K і майже всіх вітамінів групи B, у складі гвоздики є калій, кальцій, натрій, магній, фосфор, залізо, марганець, мідь, селен, цинк, а найбільш цінними органічними речовинами є поліненасичені жирні кислоти і ефірна олія.
У багатьох країнах гвоздична олія використовується офіційною медициною в якості компонента для местнораздражающих, знеболюючих, протизастудних мазей і бальзамів. Також воно широко застосовується в ароматерапії і рекомендовано для профілактики і лікування інфекційних захворювань. На Сході гвоздика входить до складу різних пахощів. Крім того, гвоздична олія застосовується в стоматології, парфюмерії, лікеро-горілчаному виробництві.
Відомо, що гвоздика пригнічує дію багатьох хвороботворних мікроорганізмів, включаючи золотистий і білий стафілокок, дифтерійну та туберкульозну палички і навіть збудника сибірської виразки! Не варто й говорити, що перед такою силою відступають збудники ангіни і вірусних захворювань, тому екстракт гвоздики входить у різні засоби від кашлю, наприклад, пастилки «Дихай». При цьому, як і в кулінарних рецептах, у лікарських засобах гвоздика практично завжди сусідить з іншого пряністю – корицею.
Кориця: корисні властивості і протипоказання
Гвоздику використовують для стимуляція вироблення травних соків і нормалізації апетиту, лікування коліту і кишкових кольок, при здутті живота, захворюваннях прямої кишки, печінки. Вживання цієї дивовижної прянощі здатне зняти спазм мускулатури шлунково-кишкового тракту і тонізувати мускулатуру матки, підняти артеріальний тиск. При цьому екстракт гвоздики входить до складу лікарських засобів з заспокійливою дією. А що входить в гвоздична масло евгенол володіє антиканцерогенними властивостями і ефективно бореться із зростанням ракових клітин!
Правила зберігання і застосування гвоздики
Застосовуючи гвоздику в якості лікарського засобу слід пам’ятати, що найбільш активною діючою речовиною в цієї пряності виявляється ефірне масло, а воно, як відомо, може дуже швидко вивітрюватись при неправильному зберіганні. З цієї причини цілющою силою володіють лише нещодавно вироблені і запаковані бутони гвоздики. Оскільки масло зосереджено в черешку бутона, то при натиску нею на аркуші паперу повинен залишатися маслянистий слід. Також якість гвоздики можна перевірити, поклавши її у воду. Якщо вона буде плавати вертикально ніжкою вниз або тим більше піде на дно, це вірна ознака того, що ефірної олії в такий прянощі достатньо. Якщо ж бутон гвоздики буде триматися на поверхні води горизонтально, то цілющою користі від такого продукту вже не буде.
В той час, як для тестування якості гвоздики потрібна вода, для досягнення лікувального ефекту водні відвари і настої зазвичай не використовуються, оскільки будь-яка термічна обробка змушує гвоздична олія швидко зникнути. Те ж саме відбувається при перемелюванні гвоздики. З цієї причини зберігати гвоздику найкраще у вигляді бутонів у щільно закритому скляному посуді в прохолодному темному місці.
Приготування гвоздикового масла в домашніх умовах
Незважаючи на те, що ефірна олія гвоздики продається практично в будь-якій аптеці, його аналог досить легко можна зробити і самостійно. Для цього необхідно добре змішати півсклянки оливкової олії і одну столову ложку свежесмолотой гвоздики, довести суміш до кипіння на невеликому вогні, остудити і процідити. Зберігати таке масло потрібно в темному прохолодному місці.
Гвоздика і гвоздична масло в народній медицині
При зубному болю, запаленні ясен і стоматиті, а також на початковій стадії ангіни рекомендується протягом дня пережовувати кілька бутонів гвоздичного дерева. Цим же способом можна замаскувати неприємний запах з рота.
При гикавці рекомендується розтерти в ступці 5 бутонів гвоздики і змішати отриманий порошок зі склянкою кип’яченого молока. Приймають такий засіб у теплому вигляді маленькими ковтками.
Для стимуляції травлення за 15-20 хвилин до їжі ретельно розжовують 1-2 бутона гвоздики з 1 чайною ложкою меду або роблять суміш на основі ложки меду і щіпки меленої гвоздики. Перемолоти гвоздику краще самостійно безпосередньо перед вживанням. Вдаватися до цього засобу можна тільки людям зі зниженою кислотністю шлункового соку.
При зниженому тиску розжовують кілька бутонів гвоздики. Ефект у цьому випадку буде порівнянний з вживанням чашки натуральної кави.
Для лікування гнійників і фурункулів уражені місця змазують невеликою кількістю гвоздикового масла. Як і у випадку з будь-яким іншим ефірним маслом в нерозведеному вигляді їм треба користуватися з обережністю, щоб не викликати опік шкіри.
При проблемній шкірі під час прийому ванни у воду можна додати 15 крапель ефірного масла гвоздики.
При артритах і артрозах гвоздична масло може допомогти позбавитися від болю і запалення в суглобах. Для цього столову ложку масла для масажу додають 15 крапель гвоздикового масла і розтирають проблемну ділянку тіла.
Для позбавлення від паразитів четверь чайної ложки меленої гвоздики приймають тричі на день, запиваючи склянкою води, до їди. Лікувальний курс триває місяць.
Проти імпотенції роблять настоянку із столової ложки бутонів гвоздики на склянці молока. Приймають двічі на день по півсклянки. Сама гвоздика і гвоздична масло також є сильним афродизіаком.
Протипоказання гвоздики
Гвоздика протипоказана людям з артеріальною гіпертонією, при підвищеній кислотності і виразці шлунка, а також вагітним жінкам і дітям до двох років.
