лікування подагри медикаментами: ефективні ліки

Подагра або «королівська хвороба» – одне з моногенних захворювань, тобто таких хвороб, при яких безліч клінічних проявів, скарг, порушень мають одну природу. Це стан називається гіперурикемією або підвищеним вмістом у крові сечової кислоти.
Зміст:

Як купірувати напад гострого подагричного артриту
Препарати для лікування подагри, застосовувані в міжнападний період

Крім безсимптомної гіперурикемії, класична подагра характеризується ураженням суглобів внаслідок відкладення в них солей сечової кислоти – уратів. Слід сказати, що сечова кислота не має нічого спільного з сечовиною. Сечовина, або карбамід – просте з’єднання, а сечова кислота є складною органічною молекулою, що утворюється внаслідок розпаду пуринів – підстав, що входять до складу нуклеїнових кислот, які є найголовнішими складовими частинами білка.

Так як подагрі властиві резчайшие больові напади, при яких навіть показані зі знеболювальною метою наркотичні анальгетики на основі морфію, то спроби лікування робилися протягом багатьох століть. В буквальному перекладі «подагра» означає «нога в капкані». Так як гіперурикемію провокував розкішний стіл коронованих осіб, то нестачі в способах лікування не було. Але причина її довгий час залишалася невідомою, і лікували наслідок – тобто зняття гострого болю.
Ефективні ліки були невідомі. В даний час лікування подагри має під собою наукову біохімічну і патофізіологічну основу, і складається з коштів, як для купірування нападу, так і засобів, застосовуваних у міжнападний період.

Як купірувати напад гострого подагричного артриту

Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ). Вони добре зарекомендували себе при самій різній патології суглобів, і подагричні артрити не є винятком. Вони використовуються з знеболюючою метою в повній терапевтичній дозі, але допомагати можуть не відразу, а в інтервалі 12-24 годин. Класичними представниками цієї групи препаратів є: індометацин (метиндол), диклофенак натрію, представники селективних інгібіторів циклооксигенази 2 типу, наприклад, мелоксикам, німесулід та інші.
Потрібно пам’ятати, що лікування подагри медикаментами ряду НПЗЗ може в ряді випадків викликати утворення виразки шлунка або індукувати НПЗЗ-гастропатії. Тому потрібно ретельно збирати анамнез і «прикривати» призначення НПЗЗ противиразковими препаратами, наприклад, приймаючи таблетки або капсули омепразолу.

При ранньому введенні ефективний препарат Колхіцин, який відноситься до алкалоїдів-антимитотикам, тобто препаратів, які здатні уповільнювати і блокувати поділ клітин. Колхіцин надає цитостатичний ефект. Колхіцин можна приймати всередину, через кожну годину. Можна використовувати внутрішньовенні уколи. У другому випадку ефект проявляється швидше, але при цьому можливо більшу кількість побічних реакцій, наприклад, пригнічення кровотворення. Ні в якому разі не можна вводити препарат підшкірно, так як це викликає масивний некроз тканин.
При призначенні колхіцину непорушним правилом має стати наступне положення: до дослідження функції нирок у пацієнта призначати препарат не можна, так як це може призвести до нефропатії та ниркової недостатності. Тому колхіцин призначають пацієнтам, «добре знайомим» і обстеженим. Не можна вводити колхіцин пацієнтові, якого лікар бачить вперше.

Кортикостероїдні гормони застосовують при індивідуальній непереносимості препаратів попередніх груп. До представників ГКС відносять: метилпреднізолон (Солю – медрол), триамцинолон, дексаметазон. Найбільш переважно місцевий, внутрішньосуглобове введення гормонів, щоб уникнути загальних побічних ефектів. Для того щоб прискорити знеболюючий ефект, рекомендується змішувати препарат з місцевим анестетиком, наприклад, розчином лідокаїну.
У тому випадку, якщо не вдається уникнути системного призначення гормонів (таблетованими препаратами, або внутрішньовенно), то їх застосовують до купірування нападу з подальшою відміною. Якщо тривало застосовувати гормони, то це може призвести до хронізації захворювання.

У тому випадку, якщо напад подагричного артриту трапляються частіше, ніж 3-4 рази на рік, то потрібно доповнювати терапію засобами, що знижують рівень сечової кислоти в плазмі крові і прискорюють його виведення нирками.

Препарати для лікування подагри, застосовувані в міжнападний період

Для терапії застосовують інгібітори гипоксантиноксидазы, наприклад, алопуринол.
При призначенні алопуринолу потрібно спочатку усунути гострий напад, і лише потім призначати препарат. Призначення починають з малих доз, а потім через кожні 2 тижні дозу підвищують на 50 мг під контролем біохімічних показників, а також показників функцій печінки.
Так як алопуринол відноситься до урикозурическим засобів, тобто тих речовин, які збільшують виведення сечової кислоти нирками, перед початком лікування потрібно провести дослідження швидкості клубочкової фільтрації і визначити рівень канальцевої реабсорбції за допомогою проби Реберга. Разом з алопуринолом призначається рясне пиття з ощелачиванием сечі.

Пробенецид також є урикозурическим препаратом, попутно він сприяє сповільненню виведення з організму антибіотиків пеніцилінового ряду, тому може застосовуватися при антибактеріальної терапії.

Грамотно застосовуючи перераховані кошти під контролем фахівця, можна домогтися гарних результатів. Але слід пам’ятати, що подагра – це хвороба, викликана тим, «що ми з’їли» напередодні, тому будь-яке, найкращі ліки і терапія буде неефективною без суворої дієти, рясного пиття, олужнення організму і ретельного контролю над функцією печінки і нирок.