Лімфоцитома або лимфоденоз шкіри

Лімфоцитома (синонім – лимфоденоз) шкіри – це дерматоз доброякісного перебігу. Захворювання зустрічається відносно рідко, тому до цього часу не створено навіть визначення цього захворювання, яке було б загальновизнаним, хоча в літературі найчастіше зустрічається термін «лімфоцитома».

Лимфоцитомы найчастіше діагностуються у жінок середнього віку, однак, описані випадки розвитку цього дерматозу і у дітей.

Зміст

  • 1 Причини розвитку
  • 2 Клінічна картина
  • 3 Методи діагностики
  • 4 Лікування
    • 4.1 Лікування народними методами
  • 5 Прогноз і профілактика
  • 6 Фото

Причини розвитку

Не вдалося до цього часу виявити і точні причини розвитку лимфоцитомы. Хоча існує чимало теорій про механізм розвитку цього захворювання.

Лімфоцитома або лимфоденоз шкіри

Укуси комах можуть стати причиною розвитку лимфоцитомы шкіри.

Так, дослідник Пильсбери в компанії з співавторами в 1956 році запропонували розглядати поодинокі лимфоцитомы, як лімфому фолікулярну доброякісної течії, а в разі дисемінований форми захворювання відносити захворювання до Т-клітинної лімфоми.

Інші автори (зокрема Готтон) вважають, що лимфоцитомы слід віднести до групи запально-реактивних ретикулезов, які нерідко розвиваються, як відповідна реакція на подразнення. Таким роздратуванням може виступати укус комахи, найчастіше, укус кліща.

Останнім часом більшість авторів вважають вірним віднести лимфоцитомы до групи псевдолимфом. Причому, причиною розвитку лимфоцитомы називається подразнення шкіри будь-якого характеру травми, укуси комах, наслідки ін’єкцій, інфекції тощо Лимфоцитомы можуть утворюватися на тлі утворення різних пухлин, фотодерматозу, хронічно протікає атрофічного акросклероза, мастоцитоза та інших шкірних захворювань.

Клінічна картина

Клінічні появи лимфоцитомы відрізняться поліморфізмом, тобто симптоматика може бути різноманітною. Дана обставина сильно ускладнює діагностику захворювання і призводить до частої постановці неправильних діагнозів.

У літературі описано дві форми лимфоцитомы:

  • Солітарна;
  • Дисемінована.

Перша форма захворювання характеризується утворенням на шкірі одиночного вузла і зустрічається приблизно у 70% хворих. У решти 30% хворих спостерігається поява множинних вузлів. Число хворих з дисемінований формою захворювання збільшується з віком.

Обидві форми лимфоцитомы характеризуються появою пухлин сферичної форми. Вузлики при цьому захворюванні можуть мати розмір горошини або бути більше. Вони помітно виділяються на тлі здорової шкіри.

Консистенція вузлів може бути м’якою або, навпаки, щільно-еластичної. Колір варіюється в широких межах – від червоно-синюшного до темно-коричневого. Ніяких об’єктивних відчуттів утворення та існування лимфоцитомы не викликає.

Захворювання характеризується повільним розвитком, після успішного лікування рецидивує рідко.

При поверхнево-інфільтративній формі лимфоцитомы на поверхні шкіри утворюються дископодібні вузли з плоскою поверхнею. Іноді основний вузол оточений дрібними вузликами. При цьому захворюванні на поверхні плоского вузла може з’явитися лущення, що надає висипань схожість з проявами дискоїдний форми червоного вовчака.

Пухлинна форма лимфоцитомы характеризується утворенням вузлів, розмір яких може досягати розміру ягоди черешні. Пухлини при цій формі захворювання мають щільну консистенцію. Відразу після утворення пухлини мають рожево-червоний відтінок, але з часом стають синюшними. У більшості хворих пухлини щільно спаяні з шкірою, але відрізняються рухливістю по відношенню до розташованих нижче тканин.

Протягом лимфоцитомы тривалий, хронічний. Можливі спонтанні ремісії і досить часті рецидиви захворювання. Локалізація висипання при лимфоцитоме досить характерно. Найчастіше, вузли утворюються на обличчі – на лобі, біля вушної раковини або на мочках. Іноді пухлини утворюються на шкірі плечей і передпліч, у пахвах, навколо сосків. У чоловіків можуть утворитися вузли на мошонці, у жінок – на статевих губах.

Методи діагностики

Діагностика лимфоцитомы ґрунтується на вивченні клінічної картини захворювання і проведення аналізів.

Лімфоцитома або лимфоденоз шкіри

Для діагностики захворювання можуть проводити миелограмме.

Лімфатичні вузли при лимфоцитоме, як правило, не збільшені на відміну від лімфосаркоми. Зміни в миелограмме (мікроскопічному дослідженні мазка матеріалу, отриманого шляхом пункції кісткового мозку) незначні.

Аналізи крові (біохімія, гематологічні показники) не дають специфічної картини, характерної саме для цього захворювання.

При вивченні лимфоцитомы з використанням методів дерматоскопії помітні жовті серпанкові зерна або жовта рівномірне фарбування. Це обумовлено відкладеннями гемосидерину в тканинах. Таке відкладення наблюдвется також ще й при таких захворюваннях як гидроцистома і майокки пурпура.

Найбільш інформативним є гистопатологическое дослідження. При лимфоцитоме в дермі спостерігаються масивний інфільтрат, обмежений вузькою смужкою незміненого колагену. У складі інфільтрату виявляються нейтрофільні, еозинофільні лейкоцити та плазматичні клітини. В епідермісі при цьому захворюванні змін немає.

Дослідники виділяють п’ять гістологічних форм лимфоцитомы:

  • Плазмоклеточный;
  • Ретикулярно-клітинний;
  • Гранулематозний;
  • Лімфатичний;
  • Гигантофолликулярный.

Причому кожен з названих типів лимфоцитомы може згодом трансформуватися в будь-який інший.

Лікування

Вибір схеми лікування здійснюється в залежності від типу лимфоцитомы та перебігу захворювання.

На початкових стадіях захворювання непоганий ефект дає застосування мазі з кортикостероїдами. При вузлах великих розмірів рекомендується виконувати обколювання пухлин гідрокортизоном. Можливе застосування ін’єкцій антибіотиків ряду пеніцилінів.

Лимфоцитомы відрізнятися високою чутливістю до рентгенівським променям, тому для лікування рекомендується застосовувати променеву терапію. Термін променевої терапії такий же як при лікування дерматофибросаркомы. Великі вузли при вдалій локалізації видаляють хірургічним шляхом. Після операції призначають курс променевої терапії з помірними дозами впливу.

Лікування народними методами

Лімфоцитома або лимфоденоз шкіри

Для лікування лимфоцитомы застосовують народні засоби — настоянку волоського горіха.

При лимфоцитоме народні методи можна застосовувати тільки як доповнення до офіційної терапії і тільки після консультації з лікарем.

Настоянка волоського горіха може допомогти в лікуванні лимфоцитомы. Потрібно розрізати горіхи в стадії молочної стиглості на четвертинки і наповнити ними банку ємкістю три літри по плічка. Утрамбовувати не потрібно, просто насипати, струшуючи банку, щоб горіхи легкі щільніше. Налити в банку горілку чи самогон, до рівня горлечка. Поставити в темне місце, настоювати п’ятнадцять діб, потім процідити. Для лікування лимфоцитомы приймати по чайній ложці настою тричі на день. Курс лікування – 5 тижнів.

Для позбавлення від лимфоцитомы можна приймати настій трави зірочника середнього. Заварювати ложку сухої трави склянкою окропу, настоювати 4 години. Потім, після проціджування, пити по чверті склянки чотири рази на добу.

Прогноз і профілактика

Профілактика розвитку лимфоцитомы не розроблена, так як не зовсім зрозумілі причини цього захворювання.

Прогноз при лимфоцитоме сприятливий, це захворювання має доброякісний перебіг. Вірогідність трансформації в злоякісну пухлину дуже мала. Однак дослідники не виключають варіант з переродженням лимфоцитомы, вважається псевдолимфомой, лімфому справжню.

Фото

Лімфоцитома або лимфоденоз шкіриЛімфоцитома або лимфоденоз шкіриЛімфоцитома або лимфоденоз шкіриЛімфоцитома або лимфоденоз шкіри