Плоскостопість – переважно придбане захворювання опорно–рухового апарату, що супроводжується порушенням механіки ходьби, зміною форми стопи, у якої в нормі розрізняють поперечний і поздовжній склепіння.
Плоскостопість сприяє патологічних змін, що відбуваються в хребті, кульшових та стегнових суглобах та інших органах.
Серед кількох видів розрізняють поперечне плоскостопість, супроводжується сплощенням поперечного зводу стопи, характерною ознакою якого є утворення так званої «шишки» в області великого пальця.
Захворювання зустрічається переважно у жінок у віковому проміжку від 30 до 50 років. Виникнення плоскостопості безпосередньо залежить від надлишку зайвої ваги, під впливом якого стопа стає трохи коротше і площі.
Причини
Важливим структурним елементом стопи є її склепіння. Завдяки йому стопа розподіляє навантаження тіла під час переміщення. Звід сприяє амортизації, встановлює рівновагу та ін.
Основна причина поперечного плоскостопості – порушення функціонування зв’язкового апарату нижніх кінцівок, яка передається по спадку.
До сприяючих чинників плоскостопості відносяться:
1) Зайві кілограми ваги, які збільшую навантаження на зв’язковий апарат ніг і передусім ступень;
2) Парез або параліч м’язів нижніх кінцівок;
3) Тривале носіння невідповідною за розміром тісного взуття на високому каблуці;
4) Плоскостопість часто є результатом професійної діяльності (продавець, перукар та ін), коли потрібне тривалий час перебувати в положенні стоячи.
Симптоми поперечного плоскостопості
У багатьох випадках, поперечна плоскостопість починається малопомітними симптомами. Спочатку видимих змін в області стоп не відзначається. До кінця робочого дня турбує легке нездужання в області ніг. Через деякий час збільшується симптоматика, зокрема спостерігається зміна форми стоп.
Для кожного ступеня поперечного плоскостопості характерні наступній симптоми:
1) При першого ступеня плоскостопості відзначається втому ніг, біль у ділянці пальців. Шкіра на них стає товщі. Кут відхилення великого пальця становить 20 градусів (при нормі не більше 10 градусів);
2) При другого ступеня плоскостопості кут відхилення великого пальця досягає не більше 40 градусів. Фізичне навантаження посилює відчуття болю і печіння, які відзначаються не тільки в пальцях, але і у всій стопі. Характерні труднощі при виборі взуття;
3) При третій стадії плоскостопості симптоми захворювання різко виражені. Кут відхилення великого пальця більше 40 градусів, що зовні проявляється утворенням «шишки». Помітно змінюється форма стопи. Вона стає коротше і ширше. Біль відзначається навіть у спокої. Утворюються мозолі і натоптиші. На тлі плоскостопості розвиваються захворювання суглобів ніг і хребта. У пацієнтів з плоскостопістю швидше зношується взуття, особливо внутрішня сторона каблука, яка швидко сточується. Виникає важка хода, порушується постава.
Діагностика захворювання
Діагностикою та лікуванням поперечного плоскостопості займається ортопед. При первинному відвідуванні проводиться огляд, враховуються скарги пацієнта.
До додаткових методів дослідження, уточнюючим ступінь плоскостопості, відносяться:
1) Плантографія – метод, що дозволяє отримати відбиток стопи на папері. Подібний спосіб визначення плоскостопості можна здійснити в домашніх умовах. Для цього необхідно змастити будь-яким барвником підошву і стати ногами на аркуш паперу, прийнявши звичне положення тіла. З отриманого відбитку побічно можна судити про наявність і стадії плоскостопості;
2) Рентгенологічне дослідження – один з достовірних методів, що дозволяють оцінити характер змін, ступінь захворювання, стежити за динамікою патологічного процесу. Рентгенівський знімок робиться в двох проекціях у положенні пацієнта стоячи;
3) Метод електроміографії визначає стан м’язів гомілки і стоп завдяки реєстрації спеціальним приладом посилаються імпульсів з їх поверхні;
4) До сучасних методів діагностики відносяться комп’ютерно – апаратні комплекси, що дозволяють визначити з найбільшою точністю форму, ширину, довжину, індекс стопи та ін.
Лікування поперечного плоскостопості
Консервативні методи лікування включають в себе:
1) Використання носіння спеціального взуття та ортопедичних устілок;
2) Виконання спеціальних фізичних вправ, які зміцнюють зв’язковий апарат стопи;
3) Лікувальний масаж поліпшить кровообіг, усуне набряк в області стоп;
4) Фізіотерапевтичні процедури, наприклад, фонофорез з гідрокортизоном, електрофорез з новокаїном – тимчасово зменшать почуттів болю.
5) Усунути біль допомагають медикаментозні препарати, які відносяться до групи НПЗЗ (диклофенак, індометацин, вольтарен та ін). Вони застосовуються у вигляді таблеток, мазей, кремів. При неефективності терапевтичних засобів, а так само в запущених випадках з ускладненнями вдаються до оперативного (хірургічного) лікування поперечного плоскостопості. Оперативні методики, за допомогою яких лікується плоскостопість, поділяються на такі групи:
операції на м’яких тканинах;
операції на твердих тканинах;
комбіновані операції.
До можливих ускладнень відносять:
захворювання суглобів ніг;
викривлення захворювання (радикуліт, міжхребетні грижі та ін) хребта;
варикозне розширення вен;
пухлина нервів стоп доброякісного характеру.
Профілактика поперечного плоскостопості
Щоб запобігти розвиток будь-якого виду плоскостопості, профілактику необхідно дотримуватися з раннього віку:
1) З дитинства формувати правильну ходу: не розводити сильно в сторони шкарпетки під час переміщення, так як це підвищує навантаження на зв’язковий апарат і внутрішній край стопи;
2) Носити зручне взуття з висотою каблуків не більше 5 см;
3) Особам зі схильністю до плоскостопості вибирати місце роботи не пов’язане з тривалими статичними навантаженнями на ноги;
4) Скориставшись вільним часом дати ногам відпочити. Після відпочинку корисно походити кілька хвилин на зовнішній і внутрішній стороні стоп;
5) Використовувати устілки – супінатори;
6) Влітку частіше ходити босоніж по нерівних поверхнях. Будинку час від часу ходити на носках, п’ятках, зовнішній і внутрішній поверхні стоп;
Плоскостопість – переважно придбане захворювання опорно–рухового апарату, що супроводжується порушенням механіки ходьби, зміною форми стопи, у якої в нормі розрізняють поперечний і поздовжній склепіння. 
Консервативні методи лікування включають в себе: