Що таке пієлонефрит його симптоми і лікування

Пієлонефрит – захворювання запального характеру, яка зачіпає сечову систему, а саме тканини нирок і верхні сечові шляхи.

Пієлонефрит за протікання хвороби поділяється на гострий і хронічний. Гостра форма виражається інтенсивної болем, але досить швидко проходить при правильному лікуванні, як правило, виникає на тлі інших хвороб сечостатевої системи. Хронічний пієлонефрит небезпечний тим, що може протікати без зовнішніх проявів, проте впливає на структуру ниркової тканини і супроводжується порушенням функції.

Читайте також: Краплі для очей від запалення (Частина-1)

Пієлонефрит може бути як одностороннім, коли порушена діяльність або спостерігається больовий синдром однієї нирки, так і двостороннім, коли порушується життєдіяльність обох нирок.

Що таке пієлонефрит його симптоми і лікування

Що таке пієлонефрит — симптоми і лікування

Із-за специфіки анатомічної будови пієлонефрит частіше страждають жінки, причому в окрему групу ризику включають вагітних жінок, захворюваність серед них становить 10%. Пієлонефрит вагітних жінок носить назву гестаційного пієлонефриту.

Цікаво: Що таке пієлонефрит — симптоми і лікування

Симптомами пієлонефриту називають:

  • Біль в області попереку, яка може локалізуватися з одного боку, бути поперемінної або двосторонньої;
  • Прискорене, хворобливе сечовипускання;
  • Зміна прозорості і кольору сечі;
  • У жінок біль може спостерігатися внизу живота;
  • Підвищення температури, озноб;
  • Погіршення апетиту, іноді нудота і блювота.

Читайте також: Тримедат в таблетках допоможе поліпшити роботу шлунка і кишечника

Такі прояви характерні для гострого пієлонефриту або для загострення при хронічній формі хвороби. Хронічна форма може супроводжуватися тільки болями в поперековій області при зміні погоди (пов’язують це з переохолодженням в сиру погоду)

Причинами розвитку пієлонефриту можуть бути:

  • Анатомічні особливості розвитку;
  • Захворювання сечостатевої системи (у жінок це часто буває цистит, який може перейти в пієлонефрит, у чоловіків – аденома простати, також сечокам’яна хвороба);
  • Ослаблений імунітет;
  • Хронічні запальні захворювання;
  • Діяльність патогенних мікроорганізмів;
  • Цукровий діабет.

Що таке пієлонефрит його симптоми і лікування

Причини пієлонефриту

Пієлонефрит рідко буває самостійним захворюванням, зазвичай він розвивається на тлі інших хвороб, при цьому потрапити в нирки він може двома способами:

  • З кров’ю. Збудник інфекції, зазвичай різні види паличок, з вогнища запального процесу, разом зі струмом крові надходять у нирки, де утворюють вогнища інфекцій. При цьому з-за ураження ниркової тканини (паренхіми) утворюються рубці, які є нефункциональными.
  • З сечею – при порушенні тонусу м’язів, частому переповненні сечового міхура, відбувається зворотний хід сечової рідини з сечоводів. У підсумку хворобливі мікроорганізми не виводяться з сечею, а надходять назад у ниркову систему. Такий варіант часто пов’язують із виникненням гестаційного пієлонефриту, оскільки вагітність впливає на функціонал ниркової системи та порушує звичайний тонус гладких м’язів сечовидільної системи.

Діагностика пієлонефриту

Буває утруднена у зв’язку з можливим безсимптомним перебігом або розвитком на тлі інших хвороб. Гострий пієлонефрит при її своєчасній діагностиці та лікуванні можна вилікувати, при відсутності належного лікування він може перейти в хронічну форму. Ускладненнями в результаті недолеченного пієлонефриту можуть стати запальні процеси в нирках, гнійні і запальні реакції, абсцеси, відмирання тканин, ниркова недостатність.

Виявляється по аналізах крові, сечі, яка крім зовнішніх змін може містити в собі сліди ниркового піску, білків, епітеліальної тканини, підвищеного рівня лейкоцитів і наявності патогенних мікроорганізмів. У цих випадках додатково призначають повторні аналізи сечі за методом Нечипоренка (дозволяє судити про наявність запального процесу, кількості збудника і ефективності лікування) і Земницкого (в цьому випадку робиться висновок про наявність ниркової недостатності).

При хронічному пієлонефриті для діагностики краще звернутися до уролога для призначення інших методів діагностики крім лабораторних, які не тільки дозволять виявити наявність проблеми, але і характер змін, що торкнулися ниркову систему, для їх коректного лікування. До таким методом відносять інструментальні методи дослідження:

  • УЗД – основний спосіб діагностики. Який дозволяє зробити висновок про зміну розміру, положення нирок та їх структури, але не дає інформації про функціонал. УЗД може призначатися повторно для відстеження динаміки пієлонефриту.
  • Рентгенологічні дослідження:
    • Екскреторна урографія – проведення рентгенівського дослідження із застосуванням контрастної речовини, дає інформацію про зміну функції нирок і вважається більш детальним, ніж УЗД.
    • ретроградна пиелоуретерографияприменяется при неможливості провести екскреторну урографію
    • абдомінальний аортографія, селективна ниркова артеріографія, комп’ютерна томографія — ці методи застосовуються частіше при хронічному пієлонефриті і дозволяють провести детальне дослідження, щоб виключити можливість інших ниркових патологій..
  • Радіонуклідні дослідження (наприклад, ренографія) використовуються при гострому пієлонефриті для висновків про ефективність застосовуваного методу лікування при гострому пієлонефриті в якості допоміжних.
  • Лікування пієлонефриту залежить від збудника і форми захворювання

    При гострому пієлонефриті обов’язково звернення за медичною допомогою, часто потрібне стаціонарне лікування і спостереження у лікаря. При хронічному пієлонефриті можливий більш тривалий курс лікування з дотриманням спеціальної дієти, мета якої-знизити навантаження на ниркову діяльність (з раціону виключаються приправи, гострі продукти, копченості).при наявності необоротних змін у структурі нирок і сечостатевої системи можливе хірургічне втручання.

    Лікування пієлонефриту в будь-якому випадку направлене на поліпшення роботи сечових шляхів – полегшення виведення сечі з організму і нормалізації функції сечоводів, а також на усунення запального процесу в організмі і стабілізацію роботи нирок. Залежно від причини виникнення запалення призначається консервативне лікування у формі курсу антибіотиків з підтримуючим імунітет препаратом. При гострому пієлонефриті можуть бути призначені антибіотики, відрізняються широким спектром лікування і більш ефективним впливом на причини захворювання.

    Для відновлення пасажу сечі (її виведення з організму) може застосовуватися оперативне втручання, пов’язане з видаленням перешкод (наприклад, ниркових каменів). Як правило, воно сприяє швидкому одужанню та тривалому ефекту лікування. Хірургічне лікування може бути органозберігаючим і органоуносящим. Якщо у першому випадку виробляється видалення гнійних поразок і розтин абсцесом із збереженням нормальної життєдіяльності нирок, то у другому випадку застосовується нефректомія – видалення частини ниркової системи, в тому числі нирки. Нефректомія доцільна тільки при необоротних процесах, при яких хворий орган може бути причиною погіршення стану і його подальше збереження несумісне з життєдіяльністю організму в цілому

    В якості додаткових методів лікування може застосовуватися фізіотерапія, плазмоферез

    При гестаційному пієлонефриті окрему увагу звертають на характер захворювання, термін вагітності і стан вагітної жінки. У першому триместрі звертаються до більш безпечних препаратів, у другому і третьому триместрі є можливість використовувати більш ефективні антибіотики. При призначенні лікування лікарі виходять з можливого ризику для плода, жінки і її загального стану. Переривання вагітності рекомендується вкрай рідко, в більшості випадків воно може бути призначено за медичними показаннями, коли спочатку спостерігається ниркова недостатність або вагітність протипоказана увазі фізичного стану хворої і небезпечною для її життя. В інших випадках, у тому числі при гострій формі пієлонефриту лікарі намагаються зберегти вагітність, більше того її протягом рідко погіршує лікування хвороби. При пієлонефриті призначення курсу лікування вагітної пацієнтки може бути перервано на невеликий термін напередодні пологів при деяких обставинах не рекомендовано грудне вигодовування для збереження здоров’я дитини.

    Особливості є й у лікування дітей, зазвичай вони обумовлені віком пацієнтів: складність діагностики пов’язана з неможливістю проведення опитування. Для дітей до двох років основними симптомами є наявність лихоманки, температури і зміна апетиту, порушення харчування. Діти старше семи років пієлонефритом практично не хворіють, оскільки володіють сильним імунітетом і менше схильні до порушення сечовипускання.

    Найефективніший спосіб боротьби з пієлонефритом – його профілактика, яка ґрунтується на зміцненні імунітету, своєчасному лікуванні інфекційних і запальних захворюваннях і зверненні до фахівців при підозрі на пієлонефрит. Саме це є запорукою здорового і щасливого життя.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: