Теренкур – що це

Теренкур – що це

Теренкур – це один з методів санаторно-курортного лікування, що поєднує в собі лікувальну фізкультуру, ландшафто – і кліматотерапію. По суті це піша прогулянка по спеціально розроблених маршрутах, дозована по відстані, куту нахилу місцевості і темпу ходьби. Термін «теренкур» походить від поєднання німецьких слів «terrain» — місцевість, територія, і «kur» — лікування, тобто дослівно означає «лікування місцевістю». Про те, що це за метод, які ефекти він надає на організм людини, яким категоріям хворих показаний і за якими правилами його проводять, ми і поговоримо в даній статті.

Зміст

  • 1 Кілька слів про історію методу
  • 2 Ефекти теренкуру
  • 3 Кому показаний теренкур
  • 4 Маршрути теренкуру
  • 5 Правила проходження маршруту


Кілька слів про історію методу

Першим в історії оцінив користь лікувального ходіння, так би мовити, перевірив її на собі, німецький лікар М. Й. Ертель. Потім, в кінці XIX століття ним же і був розмічений перший теренкур, а хворі, яким доктор рекомендував цей метод, страждали ожирінням серця. Система лікування доктора Эртеля отримала широке визнання його колегами і протягом нетривалого часу поширилася на багатьох курортах Німеччини, Швейцарії та Австрії.
На початку XX століття впроваджувати теренкур почали і курорти Російської імперії: практично одночасно, в 1900-1901 р. були розроблені і користувалися успіхом у відпочиваючих «стежки здоров’я»
у Желєзноводську (територія Кавказьких Мінеральних Вод), Кисловодську, а також у Кримській Лівадії.

В наші дні практично кожен поважаючий себе санаторій використовує серед методів лікування і теренкур, маючи на своїй території кілька спеціально розроблених маршрутів для пацієнтів різного рівня підготовки.

Ефекти теренкуру

Теренкур – що цеЛікувальна ходьба покращує роботу дихальної і серцево-судинної систем.

У процесі лікувальної ходьби по «стежках здоров’я» в організмі відбувається безліч позитивних змін:

  • підвищується витривалість стосовно фізичних навантажень;
  • активно працюють більше 50% м’язів усього тіла;
  • нормалізується робота серцево-судинної системи (поліпшується кровообіг, тренується серце);
  • поліпшується робота дихальної системи (дихання стає глибше, кров активніше насичується киснем);
  • прискорюється обмін речовин;
  • поліпшується розумова діяльність, нервове напруження знижується, підвищується стійкість до стресів;
  • активізуються захисні сили організму, оскільки під час ходьби по маршруту пацієнт вдихає пахощі лікувальних трав і фітонциди і просто дихає повітрям, насиченим киснем.

Кому показаний теренкур

Можна сказати, що практично кожній людині даний метод лікування принесе користь. У більшості випадків теренкур рекомендований людям в наступних випадках:

  • ведуть малорухливий спосіб життя;
  • нетренованим, мають низьку витривалість до фізичних навантажень;
  • страждаючим захворюваннями серця і судин (гіпертонічною, гіпотонічної хворобу, які перенесли інфаркт міокарда та іншим);
  • страждають остеохондрозом і облітеруючим ендартеріїтом;
  • страждають захворюваннями травного тракту;
  • страждають порушеннями обміну речовин;
  • при ожирінні;
  • страждають хронічним бронхітом, бронхіальною астмою;
  • в періоді реабілітації після пневмонії;
  • в періоді реабілітації після травм опорно-рухового апарату;
  • страждають неврозами, підвищеною збудливістю нервової системи;
  • регулярно відчувають стреси.


Маршрути теренкуру

Теренкур – що це

Маршрути теренкуру розробляють лікар і методист ЛФК. Прокладають їх, як правило, в мальовничій безвітряної місцевості з сухим чистим повітрям. Через кожні 150-200 м маршруту встановлюють лави для відпочинку хворих. Уздовж доріжки на більшості маршрутів є вказівники, на яких позначені кут підйому, відстань до кінцевої станції і номер зупинки (якщо вона в цьому місці передбачена).

Протяжність маршруту визначає ступінь його тяжкості – їх виділяють 3 виду:

  • до 0,5 км – легкий;
  • 0,5-1,5 км – середній;
  • 1,5-3 км – важкий.
  • Кут підйому також варіюється і може становити від 2-3 до 30°.

    Залежно від рекомендованого темпу руху теренкур може бути повільним (пацієнт йде зі швидкістю 60-80 кроків на хвилину), середнім (швидкість його становить від 80 до 100 кроків) і швидким (понад 100 кроків).

    Загальний час проходження маршруту складає 15, 20, 30 або 60 хвилин.

    Маршрут теренкуру підбирають для кожного хворого індивідуально, залежно від його віку, захворювань і рівня тренованості. Робить це методист ЛФК. Коли маршрут складений, його видають хворому з докладним зазначенням всіх рекомендацій – тривалості, кута нахилу поверхні, темпу ходьби, періодичності прогулянок, тривалості її зупинок.

    Правила проходження маршруту

    Теренкур – що це

    Проводити теренкур бажано щодня, 1-3 рази в день, в нежарке час доби (вранці, в надвечірній час або перед сном) влітку і в найбільш теплий час доби взимку.

    Одяг хворого повинна бути вільною, взуття – зручною, без каблука. Відразу після прийому їжі починати маршрут не рекомендується – слід почекати 30-60 хвилин в залежності від складності маршруту.

    Починають теренкур з ходьби по горизонталі або з сходжень під невеликим кутом. Йти слід спокійно, ритмічним кроком, мовчки. Курити під час маршруту також протипоказано.

    Під час ходьби важливо слідкувати за поставою і дотримувати рекомендації по дихання: воно повинно бути рівномірним. Якщо хворий йде по рівній дорозі, то його вдих повинен відповідати 2-4 кроків, а видих – 3-5 кроків. При підйомі дихати слід частіше – 2-3 кроки вдих і 3-4 видих, причому крок повинен бути більш коротким. Дихання носове, змішане (з розширенням грудної клітки і легким випинанням живота на вдиху).

    Періодично (при щадному режимі лікування – кожні 150-200 м, при щадно-тренирующем — кожні 300-500 м, при тренирующем – через 0,6-0,8 км) необхідно робити зупинки тривалістю 1-3 хвилини. Під час них слід виконати кілька дихальних вправ і тренінгів, розслабляють м’язи нижніх кінцівок, підрахувати пульс, відпочити сидячи на спеціально для цього встановленої лаві. Коли маршрут пройдено, пацієнту також необхідний відпочинок в положенні сидячи протягом півгодини.

    Окремо хочеться сказати про метеочутливих хворих… У випадку погодних умов, які негативно впливають на їх самопочуття, маршрут теренкуру слід тимчасово замінити менш складним.

    Ходьбу по стежках здоров’я можна поєднувати з іншими методами физиолечения, але варто враховувати, що між ними, як до, так і після ходьби, має пройти час – 1-2 години.

    Якщо хворому підходить даний маршрут, по закінченні прогулянки він відчуває себе добре, відзначаючи приємне відчуття втоми і задоволеності. Дихання його рівне, вільне. Якщо ж під час проходження маршруту або по закінченні його людина відчуває дискомфорт, сильну втому, у нього з’являються скарги на серцебиття, задишку, тяжкість в голові і болі в серці. Це означає, що маршрут занадто складний для нього і необхідна більш легка «стежка здоров’я».
    В такому випадку пацієнту слід припинити прогулянку і звернутися за допомогою до фахівця.

    Ходьба дуже корисна для здоров’я людини. За годину швидкої ходьби витрачається цілих 300 ккал і спалюється близько 35 г жирів. Півгодини швидкої ходьби на добу знижують ризик розвитку хвороб серця і судин на 30-40%. Крім того, ходьба по мальовничій місцевості доставляє людині моральне задоволення, підвищує настрій. Теренкур – це доступний кожному і найменш витратний метод физиолечения, займаючись яким ви помітно поправите стан свого здоров’я.

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: