Трохантерит: лікування фізичними факторами

Зміст

У верхньо-зовнішньої частини стегнової кістки є виступ, іменований великим рожном (на латині – Trochanter major). До нього прикріплюються сухожилля багатьох м’язів стегна і сідничної області. Запальний процес, який по ряду причин може розвинутися в місці прикріплення м’язів до вертелу, носить назву «трохантерит» або «вертельный бурсит».

Ця патологія більш властива жінкам, особливо у віці від 30 до 45 років, а також вагітним (з-за підвищеного навантаження), рідше вона виникає і у чоловіків.

З нашої статті ви дізнаєтеся, чому розвивається трохантерит, які клінічні прояви цього захворювання, а також про принципи його діагностики і тактики лікування, в якому важливу роль відіграють і методики фізіотерапії.

Зміст

1 Причини
2 Клінічні прояви
3 Принципи діагностики
4 Тактика лікування
5 Фізіотерапія при трохантерите
6 Висновок

Причини

Залежно від причинного фактора виділяють три варіанти хвороби:

асептичний, чи неінфекційний (без участі мікроорганізмів; виникає внаслідок переохолодження, травми, великого фізичного навантаження або анатомічних особливостей стегнової кістки; складає більшу частину трохантеритов);
інфекційний, або септичний (причиною є бактерії, частіше – гноєтворні – стафило – і стрептококи, які потрапляють в область трохантера з током крові або лімфи з віддалено розташованих вогнищ хронічної інфекції або ж контактно – з ділянок запалення розташованих поруч або при відкритій травмі стегна; по суті цей процес можна розцінювати як остеомієліт стегнової кістки);
туберкульозний (виникає при проникненні мікобактерій туберкульозу в тканини великого вертлюга; це – один з варіантів туберкульозу кістки; частіше страждають діти).

Факторами ризику розвитку трохантерита є:

туберкульоз в анамнезі;
вогнища хронічної інфекції (карієс, тонзиліти, отити та інші);
захворювання кульшового суглоба (артрити, артрози будь-якої природи);
травми кульшових суглобів;
вагітність;
клімактеричний період (на тлі гормональної перебудови організму кістково-зв’язковий апарат жінки слабшає);
надлишкова маса тіла, особливо різке її підвищення;
часті фізичні перевантаження кульшових суглобів;
переохолодження.

Клінічні прояви

Провідним симптомом трохантерита є біль в області зовнішньої частини кульшового суглоба ниючого або пульсуючого характеру. Спочатку вона виникає під час фізичної активності хворого, при функціональних перевантаженнях суглоба, а пізніше пацієнт відзначає дискомфорт і навіть біль у стані спокою. Якщо запальний процес локалізований строго в місці прикріплення того чи іншого сухожилля, біль виникає лише при певних рухах (тих, які забезпечує уражена м’яз).

Біль посилюється при лежанні на боку з боку ураження, або ж при відведенні цієї кінцівки в бік.

Нічні болі на ранніх стадіях хвороби відсутні, однак можуть мати місце при тривалому перебігу захворювання.

Пасивні рухи у кульшовому суглобі при даній патології здійснюються у повному обсязі, незважаючи на біль.

Якщо трохантерит інфекційний, до больового синдрому додаються симптоми загальної і місцевої інтоксикації. Це підвищення температури тіла, слабкість, млявість, головний біль, запаморочення, відсутність апетиту, пітливість, почервоніння і набряклість тканин над вогнищем ураження.

Варто зазначити, що в ряді випадків захворювання вражає лише один суглоб, але в певних ситуаціях патологічний процес двосторонній.

Принципи діагностики

Запідозрити запальний процес в області кульшового суглоба лікар зможе вже на підставі скарг хворого, даних анамнезу захворювання та життя (мають значення перенесені хвороби, зокрема, туберкульоз, наявність хронічних вогнищ інфекції, переохолодження, травми суглоба та інші).

Проводячи оцінку об’єктивного статусу, фахівець виявить болючість при пальпації в області трохантера (його легко можна промацати в верхньо-зовнішньої частини стегна), а в ряді випадків припухлість і почервоніння (гіперемію) шкіри над ним.

При оцінці обсягу рухів в ураженому суглобі лікар зафіксує, що він збережений. Цей ознака відрізняє трохантерит від остеоартрозу кульшового суглоба, або коксартрозу – дана патологія характеризується болем в області суглоба, однак при цьому обсяг рухів у ньому як активних, так і пасивних (здійснюються лікарем) в тій чи іншій мірі буде знижений.

Для підтвердження діагнозу пацієнту буде призначена рентгенографія кульшових суглобів, можливо, УЗД його, а в сумнівних випадках – комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.
З лабораторних аналізів має значення загальний аналіз крові (можуть визначатися ознаки запального процесу в організмі – лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищена ШОЕ), загальний аналіз сечі (можуть виявитися мікобактерії туберкульозу), проба Манту (гиперэргическая (підвищена) реакція свідчить про гострий туберкульозному процесі).

Тактика лікування

Лікування захворювання має бути розпочато відразу ж після встановлення діагнозу.

Насамперед, незалежно від форми патології, слід забезпечити хворої кінцівки повний спокій – виключити будь-якого роду навантаження на тазостегновий суглоб.

Провідним моментом у лікуванні є вплив на причинний фактор з метою його усунення.

При септичній формі захворювання це антибіотики широкого спектра дії (цефалоспорини, аміноглікозиди та інші) в дозі, що відповідає тяжкості стану хворого.
При туберкульозної природи патології – специфічне протитуберкульозне лікування згідно протоколів (ізоніазид, тубазид і інші препарати).
При вираженому интоксикационном синдромі – інфузії розчинів, зменшують інтоксикацію – Реосорбілакту, Реамберина, фізіологічного розчину та інших.
При активному запальному процесі і больовому синдромі – нестероїдні протизапальні засоби (німесулід, диклофенак та інші) у формі розчинів для ін’єкцій, таблеток, свічок, гелів і мазей.
Також для зняття симптомів запалення – ін’єкції в область поразки глюкокортикостероїдів (Дипроспан і так далі) в комплексі з анестетиками (новокаїн, лідокаїн).
У ослаблених хворих – препарати, що нормалізують роботу імунної системи (екстракт ехінацеї та інші), полівітамінні комплекси (Компливит та інші).

При септичних формах трохантерита, коли в стегнової кістки сформувався гнійний процес, консервативне лікування швидше за все не матиме бажаного ефекту. У таких випадках бажано проводити хірургічне втручання в обсязі розтину порожнини з гноєм, евакуації його, видалення нежиттєздатних тканин і вогнищ інфекції, подальшої обробки розчинами антисептиків. Звичайно ж, таку терапію проводять на тлі системного прийому антибіотиків та протизапальних засобів.

Фізіотерапія при трохантерите

Методики физиолечения застосовують, як правило, при терапії асептичного трохантерита з метою поліпшити харчування уражених тканин, знизити активність запального процесу і знеболити.

У стадії загострення хвороби пацієнта можуть бути призначені:

магнітотерапія високоінтенсивна імпульсна (один з індукторів встановлюють над великим рожном, а другий плавно переміщують навколо першого; тривалість сеансу 15 хвилин, курс лікування включає в себе 10 впливів);
електроанальгезія черезшкірна (сеанси проводять щодня по 15 хвилин курсом в 10 впливів);
ДМХ-терапія (під час процедури хворий лежить на здоровому боці, а над зоною ураження випромінювач розташовують у вигляді циліндра на відстані 5 см від поверхні тіла або ж сферичний випромінювач впритул до шкіри; сеанси проводять щодня по 12 хвилин, курсом до 10 процедур);
інфрачервона лазеротерапія (впливають на зону над ураженим рожном кожен день протягом 10-12 хвилин; курс включає в себе 10 сеансів).

У період, коли гострі явища хвороби вже усунені, хворому призначають:

аплікації нафталана (впливають на область болючості по 20 хвилин кожен день протягом 10 днів);
локальна кріотерапія (на уражену область направляють потік сухого холодного (-30 градусів) повітря; триває процедура до 10 хвилин, проводиться щоденно курсом в 10 впливів);
ультрафонофорез стероїдних гормонів (як правило, застосовують гідрокортизон; сеанс триває до 10 хвилин, проводять їх щодня курсом в 10 впливів);
ударно-хвильова терапія (мембрану рефлектора розташовують над зоною максимальної болючості; частота проведення процедур – один раз у 3-4 дні).

Крім того, в лікуванні трохантерита широко застосовуються лікувальна фізкультура і масаж.

Висновок

Трохантерит доставляє людині істотний дискомфорт, однак своєчасно розпочате лікування допоможе в максимально короткий термін впоратися з хворобою. Терапія повинна бути комплексною, включати в себе спокій ураженій кінцівці, антибіотики, детоксикаційні та інші засоби, а також методики физиолечения, які потенціюють (підсилюють) дію медикаментів і прискорюють процес одужання.