Уретрит у жінок і чоловіків: симптоми і лікування фізичними факторами

Терміном «уретрит» позначають запальне захворювання сечовипускального каналу (уретри). Ця патологія є однією з часто зустрічаються проблем урології. Страждають нею переважно чоловіки, що живуть активним статевим життям, однак у ряді випадків хвороба реєструється і у жінок.

Про те, чому і як розвивається уретрит, про види, клінічні прояви, принципи діагностики та лікування даної патології, в тому числі й про методи фізіотерапії, читайте в нашій статті.

Зміст

• 1 Причини і механізм розвитку
• 2 Види
• 3 Прояви хвороби
• 4 Принципи діагностики
• 5 Тактика лікування
• 6 Фізіотерапія
• 7 Санаторно-курортне лікування
• 8 Висновок

Причини і механізм розвитку

Залежно від причинного фактора виділяють уретрит інфекційний і неінфекційний.

Інфекційний в свою чергу може бути специфічним та неспецифічним. Специфічний уретрит обумовлений мікроорганізмами, які викликають захворювання, що передаються статевим шляхом (гонокок, трихомонада та інші), неспецифічний виникає під впливом уропатогенных мікроорганізмів (кишкова паличка, ентеро-, стрепто – і стафілококи). Рідко при дослідженнях висівається лише 1 мікроорганізм – як правило, у осіб, які страждають цією патологією, виявляються асоціації збудників.

Неінфекційний уретрит може виникнути як варіант алергічної реакції або ж стати наслідком травми уретри. Остання являє собою пошкодження слизової сечівника при проходженні по ньому каменя або під час якої-небудь діагностичної чи лікувальної маніпуляції (наприклад, цистоскопія), а також має місце при попаданні на уретру хімічних речовин.

Факторами, що підвищують ймовірність розвитку уретриту, є:

• тривалий статевий акт;
• заняття сексом в період менструації;
• статеві контакти в стані сильного алкогольного сп’яніння;
• зниження місцевого і загального імунітету.

Види

Класифікацію уретритів за етіологічним фактором ми вже розглянули вище. Також ця патологія може бути первинною (виникає як самостійне захворювання, запальний процес спочатку локалізується в області сечівника) і вторинної (є наслідком інших інфекційних захворювань сечостатевої системи або інших, віддалено розташованих органів). У переважній більшості випадків уретрити мають все-таки первинну природу.

Хвороба протікає або гостро, або хронизируется і характеризується чергуванням періодів загострення і ремісії.

Прояви хвороби

Симптоми уретриту безпосередньо залежать від того, який із збудників викликав хворобу. Інкубаційний період коливається в межах від декількох годин до півтора-двох місяців і також залежить від виду інфекції.

Як правило, процес починається гостро. Хворий відзначає поява відчуття печіння та свербежу по ходу уретри, склеювання її зовнішнього отвору вранці, рясні слизово-гнійні або гнійні виділення з нього. Сечовипускання стає болючим. Ці симптоми характеризують так званий передній уретрит – запальний процес, при якому вражена лише передня частина сечовипускального каналу – до його зовнішнього сфінктера.

При задньому уретриті значно погіршується загальний стан хворого: його турбує виражена слабкість, почуття розбитості, дратівливість, стомлюваність, підвищується до субфебрильних або фебрильних значень температура тіла. Паралельно пацієнт відзначає більш часті позиви на сечовипускання, які в свою чергу стають різко болючими. Є виділення з зовнішнього отвору уретри, причому нерідко навіть з домішкою крові.

При відсутності своєчасного адекватного лікування патологічний процес хронизируется. Крім того, деякі інфекції спочатку протікають в хронічній формі. В період ремісії хворих турбують мізерні слизові або слизово-гнійні виділення з уретри вранці, а також незначні свербіж і болючість при сечовипусканні. При загостренні ці симптоми стають більш вираженими і доставляють хворого серйозний дискомфорт.

Принципи діагностики

Встановити діагноз «уретрит» фахівця-уролога не складе особливої праці. Для цього він уважно вислухає скарги хворого і ретельно збере анамнез його захворювання. Особливу увагу лікар приділить особливостей статевого життя свого пацієнта. Тут важливо все: кількість статевих партнерів, особливості статевих актів (наприклад, відносини в період місячних, коли була остання інтимний зв’язок і якою саме вона була), через скільки днів після останнього статевого акту з’явилися виділення з сечовипускального каналу. Лікар уточнить, чи не хворів раніше пацієнт одним із ЗПСШ (захворювань, що передаються статевим шляхом), а якщо хворів, поцікавиться, чи лікувався він і які були результати проведеної терапії. Потім лікар направить хворого на дообстеження, яке може включати в себе деякі з цих методів:

• бактеріоскопію та/або бактеріологічне дослідження біологічних рідин пацієнта (виділень уретри, еякуляту та інших);
• реакцію імунофлюоресценції (РІФ) – пряму або непряму;
• ПЛР (метод діагностики, що дозволяє виявити в досліджуваному матеріалі фрагменти генетичного матеріалу (ДНК) збудника);
• посів мазка з уретри на живильне середовище (на неї через кілька днів зростуть колонії мікроорганізму-збудника хвороби і можна буде визначити його вид та чутливість до антибактеріальних препаратів).

Тактика лікування

Першочерговим напрямком терапії є вплив на мікроорганізм, що викликав хворобу, з метою його усунення. Для цього застосовують антибактеріальні (фторхінолони, цефалоспорини останніх поколінь, макроліди, метронідазол та інші) і протигрибкові (ністатин, леворин, дифлюкан та інші) препарати.

Щоб підвищити імунну реактивність організму хворого, призначають імуномодулятори (екстракт ехінацеї, циклоферон, тималін і так далі), вітамінно-мінеральні комплекси (Алфавіт, Дуовіт та інші).

Також проводять місцеве лікування – інстиляції в уретру розчинів коларголу або протарголу.

Якщо в результаті хвороби в сечівнику утворилися рубці, проводять його бужування з подальшою фізіотерапією.

При алергічної природи уретриту доцільно використовувати антигістамінні засоби (цетиризин, лоратадин та інші), а при їх неефективності – глюкокортикоїди коротким курсом.

Фізіотерапія

Однією з складових частин комплексного лікування уретриту у жінок є терапія фізичними факторами. Застосовують її з метою ліквідації з сечовипускального каналу патогенних мікроорганізмів, розслаблення гладких м’язів стінки, зниження активності запального процесу, а також для активізації системи імунного захисту організму хворого.

В якості методу, що згубно впливає на мікроорганізми, використовують лікарський електрофорез антибіотиків і препаратів з уроантисептическим дією. Цей шлях введення медикаментів підвищує концентрацію активної речовини у вогнищі поразки в 1.5 рази. Також можна проводити внутриорганный електрофорез – гальванотерапию області сечівника після прийому лікарських препаратів перорально у формі таблеток, капсул або суспензії). Застосовують поперечну методику, триває процедура до півгодини, курс лікування включає в себе 8-10 проводяться щодня впливів.

Щоб усунути запальний процес, пацієнтові призначають:

• лазеротерапію інфрачервону (впливають місцево на область проекції сечівника на передню черевну стінку, а також на попереково-крижовий відділ хребта паравертебрально; тривалість процедури – 3-5 хвилин на 1 зону, повторюють їх 1 раз на день, курс лікування складається з 8-10 сеансів);
• УВЧ-терапію.

З метою зменшення спазму гладком’язових клітин застосовують теплі сидячі ванни.

Як імуностимулюючих методик може бути використана терапія сонячними променями. Це дуже важливий напрямок терапії, тому що хронічне запалення в сечівнику нерідко має вторинну природу, розвивається на тлі якого-небудь хронічних захворювань сечостатевої системи, а значить, в організмі має місце вторинний імунодефіцит. Ультрафіолет активізує як клітинний, так і гуморальний імунітет. Проводять процедури по помірному або тренирующему режиму.

Протипоказано фізіолікування при наявності стриктур (звужень) сечівника, а у чоловіків ще і у випадку злоякісних пухлин простати.

Санаторно-курортне лікування

Гострий уретрит не є показанням для направлення хворого у санаторій. У разі хронічного уретриту вторинної природи лікар рекомендує пацієнту грязе – або бальнеолечебные курорти.

Висновок

Уретрит – гостре або хронічне запальне захворювання сечовивідного каналу. В більшості випадків виникає у чоловіків, що живуть активним статевим життям. Найчастіше причиною хвороби стає інфекція, зокрема, збудники захворювань, що передаються статевим шляхом. Основними симптомами уретриту є прискорене сечовипускання, болючість під час нього, свербіж і печіння по ходу уретри. Нерідко хвороба протікає і з симптомами загальної інтоксикації організму.

Лікування уретриту і у жінок, і у чоловіків комплексне. Воно включає в себе насамперед протимікробні препарати, а також антисептики для місцевого застосування і засоби, що підвищують імунітет. Крім того, може бути використана фізіотерапія, методи якої згубно впливають на бактерії, зменшують активність запального процесу, стимулюють імунітет.

Прогноз уретриту будь-якої природи при своєчасному зверненні пацієнта до лікаря сприятливий – після курсу адекватного лікування хвороба зникає безслідно або входить в стадію стійкої ремісії.

Щоб запобігти розвиткові цієї патології, людині слід дотримувати деякі правила в інтимному житті: обмежити кількість статевих партнерів, уникати випадкових зв’язків, не займатися сексом в період менструації. Крім того, важливо стежити за станом здоров’я всього організму – при появі будь-яких інфекційних захворювань усувати їх, не допускаючи хронізації процесу. І будь-якими способами підвищувати імунітет! Адже організм, що володіє хорошою системою захисту, зможе відбити натиск будь-якої інфекції, зокрема тієї, що викликає уретрит.

Науково-дослідна клініка «Медхэлп», навчальний фільм на тему «Уретрит у жінок»:

Перший канал, програма «Жити здорово» з Оленою Малишевої, рубрика «Про медицину», тема «Уретрит» (з 31:47):