Абсансная епілепсія – захворювання, яке може виникати в будь-якому віці і характеризується раптовим недовгим відключенням свідомості. Також можна прирівняти до приступообразному станом. Суть абсанса – наявність в мозку людини «епілептичного вогнища», який здатний утворювати імпульси, що збуджують різні ділянки головного мозку і при цьому призводять до порушення його функціональності.
Причини патології
Епілепсія у більшості випадків проявляється у пацієнтів абсансами. Дані напади може спровокувати захворювання або патологія, яка інтенсивно розвивається в організмі хворого:
- Перенесені запальні захворювання головного мозку, які спровокували порушення діяльності даного органу.
- Новоутворення в головному мозку.
- Черепно-мозкові травми.
Фактори, які підвищують ймовірність розвитку захворювання:
- Регулярне підвищений вміст токсинів в організмі.
- Гіпервентиляція легенів.
- Безсоння.
Симптоматика патології
При перших прояви цього відхилення необхідно надати першу допомогу пацієнтові і терміново викликати швидку допомогу. При наявності даного захворювання не варто займатися самостійним діагностуванням та лікуванням. Рекомендується перебувати під наглядом лікаря і проходити регулярні обстеження.
Порушення супроводжується такою вираженою характерною симптоматикою:
В залежності від виду абсанса може спостерігатися втрата м’язового тонусу і людина просто падає. Після того, як напад проходить, пацієнт нічого не пам’ятає, що з ним відбувалося. Він починає розмовляти і вести себе, як ніби нічого і не було. Що стосується загального стану, то воно не погіршується.
Різновиди абсанси
У сучасній медицині виділяють два види патології:
Діагностика та лікування патологічного процесу
В обов’язковому порядку при даному захворюванні пацієнту призначається діагностичне дослідження, яке включає:
Электроэнцефалограмма при типових абсансах:
Электроэнцефалограмма при атипових абсансах:
З-за того, що пацієнт перебуває у повної амнезії і не здатний описати припадок, ускладнюється діагностування захворювання. Додаткові дослідження проводитися після проведеного медикаментозного лікування, яке дало хоч якісь позитивні результати.
Що стосується лікування, то тут стандартна схема: чим раніше розпочато лікування, тим краще. При типовому вигляді захворювання пацієнту призначають препарати сукцинимиды. Якщо прийом цих засобів не дало позитивної тенденції, то починається прийом вальпроатів.
У більшості випадків можуть прописувати препарати відразу двох груп. Якщо і після цього не відзначається поліпшення, то проводиться повторна діагностика, щоб уточнити діагноз.
При атиповому вигляді захворювання пацієнтові відразу прописують сукцинимиды, якщо вони малоефективні, то призначають бензодиазелины. Якщо організм реагує на комбінування цих препаратів позитивно, то терапія триває. Необхідно пам’ятати, що бензодиазелины здатні викликати звикання, тому їх прийом повинен бути по тривалості не більше 56 днів. Повинна постійно проводитися їх скасування та заміна на вальпроати. Якщо у пацієнта відсутні напади протягом двох років, то медикаменти відміняють. При відсутності нападів протягом п’яти років, свідчить про повне вилікування.
