Аденома гіпофіза: симптоми, лікування, прогноз, наслідки

Зміст

Що це таке? Аденома гіпофіза – доброякісна в більшості випадків, повільно зростаюча пухлина ендокринної системи, локализирующаяся в передньої частки гіпофіза, що проявляється гіпо – або гіперсекрецією гормонів, які відповідають за регуляцію важливих функцій в організмі людини.

Це досить важлива медико-соціальна проблема, так як переважна частина пацієнтів є людьми працездатного віку: від 30-50 років.

Причини виникнення

В даний час чітко встановлених причин розвитку даної патології не встановлено. Передбачається, що до цього можуть приводити:

наслідки черепно-мозкових травм;
інтоксикації;
хронічні синусити;
інфекційні процеси у нервовій системі;
вагітність і пологи (патологічні);
гормональний дисбаланс;
тривале застосування оральних протизаплідних препаратів.

Виникнення і ріст пухлини може бути наслідком внутрішнього дефекту гіпофіза, коли в результаті порушення генного всього однієї клітини відбувається пухлинна трансформація залози.

Симптоми аденоми гіпофіза

Існує кілька видів аденоми гіпофіза, розділених згідно з гістологічним особливостей, гормональної активності, зростанню і розташуванню, тому симптоми проявляються в широкому діапазоні.

У структурі всіх аденом часто зустрічаються гормонально-активні пухлини:

1) Пролактинома. Характеризується підвищеною секрецією гормону пролактину, в результаті чого у жінок порушується менструальний цикл, аж до розвитку аменореї, починає вироблятися і виділятися молоко при відсутності вагітності. У чоловіків падає рівень тестостерону і порушується сперматогенез, внаслідок чого відбувається ослаблення статевого потягу, з’являються проблеми з потенцією і ерекцією. Спостерігається збільшення грудних залоз, атрофія яєчок, зменшення рослинності на обличчі. Через вимивання мінеральних речовин з кісткової тканини у представників обох статей розвивається остеопороз, приводить до ламкості кісток. Пухлина може здавлювати зоровий нерв, тому серед симптомів частими є порушення зору та диплопія. З боку нервової системи має місце головний біль, тривожність, нервозність.

2) Соматотропинома. Виникає на тлі підвищеної секреції гормону росту (соматоропина). Проявляється акромегалію і гігантизмом. В першому варіанті у дорослих людей збільшуються розміри кистей і стоп, носа, щелеп, язика. Розвиваються артропатії і, як результат, болі в хребті, суглобах. Крім цього страждають внутрішні органи, спостерігається швидка стомлюваність, зниження працездатності, головний біль, що погано знімається анальгетиками. У чоловіків знижується потенція, у жінок відзначається безпліддя. Гігантизм присутній частіше у чоловіків, починається в пубертатному періоді і характеризується перевищує фізіологічні межі зростанням кісток, м’яких тканин і органів. Після закриття ростових зон (окостеніння епіфізарних хрящів) патологія переходить в акромегалію. Тривалість життя незначна, здоров’я таких людей слабка. Вони скаржаться на головний біль, зниження пам’яті, падіння рівня зору, суглобові болі і прискорювані темпи зростання. Присутній порушення функціонування статевих залоз, надниркових залоз і щитовидної залози.

3) Кортикотропинома. Проявляється високою секрецією аденокортикотропного гормону і веде до розвитку хвороби Іценко-Кушинга. Виникає частіше у хлопчиків. Виражається диспластичним ожирінням, трофічними змінами шкіри (сухість, лущення, виразки, розтяжки на стегнах у вигляді смуг), порушенням вуглеводного обміну. У 90% випадків спостерігається артеріальна гіпертензія, системний остеопороз. Розвивається зменшення обсягу м’язової маси (атрофія), знижується тонус і сила м’язів.

4) Тиреотропинома. На цю форму припадає тільки близько 2-3 % від усіх можливих аденом. Призводить до появи вторинного гіпотиреозу внаслідок підвищеної секреції тиреотропного гормону.

5) Гонадотропинома. Характеризується посиленим виробленням фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів. Також рідкісна форма аденоми гіпофіза. Найчастіше відзначається гіпогонадизм, може супроводжувати галакторея. Симптоматика малоспецифична, тому патологія зазвичай виявляється на пізніх стадіях. До гормонально-неактивних пухлин відносять хромофобную аденому гіпофіза, яка не залежить від вироблення гормонів і проявляється в результаті розвитку хромофобных аденоцитов. Має властивість чинити тиск на нервові закінчення, що призводить до порушення зорових і нервових функцій. Серед симптомів діагностують головні болі, зниження зорового поля, підвищене вироблення гормонів щитовидної залози.

З’являється зайва вага, відзначається передчасне старіння. У жінок порушується менструальний цикл і часто це є першим симптомом хвороби. Крім доброякісних аденом гіпофіза можуть зустрічатися форми і зі злоякісним перебігом, коли швидко наростають зорові і неврологічні розлади, симптоми гіпопітуїтаризму.

Лікування аденоми гіпофіза

До основних методів лікування аденом гіпофіза відносять:

медикаментозне лікування;
хірургічне видалення пухлини;
променеву терапію.

Всі методи можуть поєднувати, але провідними є хірургічний і медикаментозний. При лікуванні медикаментами найчастіше застосовують агоністи дофаміну, аналоги соматостатину, тиреостатики, похідні аминоглютетимида, кетоконазолу, антагоністи серотоніну.

При малій ефективності від медикаментозного лікування проводиться оперативне нейрохірургічне втручання. Тут можливі два варіанти доступів – транскраиниальный і трансназальный, вибір кожного з них залежить від розташування пухлини.

Променева терапія має місце у випадку відмови пацієнта від хірургічного втручання, а також при неможливості його проведення, але таке лікування здатне викликати низку недоліків. Після операції негайно знижується рівень гормонів і усувається тиск на структури головного мозку. При застосуванні променів на досягнення клініко-біологічної ремісії може бути витрачено багато часу, тому даний метод розглядається в якості допоміжного варіанти.

Для проведення діагностики пацієнту призначаються консультації ендокринолога, офтальмолога, нейрохірурга, онколога, які спеціалізуються на даній патології. Після цього проводять інструментальне обстеження, яке включає:

МРТ голови;
рентгенокраниографию в двох проекціях;
пневмоцистернографию;
комп’ютерну томографію;
мікроскопічне дослідження матеріалу, взятого при біопсії;
церебральну ангіографію.

Для встановлення виду пухлини здаються аналізи крові і сечі на предмет вмісту гормонів.

Прогноз

У більшості випадків прогноз залежить від розмірів пухлини та її гормональної функції. Чим швидше людина вдається до допомоги фахівців, тим вище ймовірність вдалого лікування.

При адекватної терапії і своєчасному зверненні прогноз сприятливий, в інших випадках наслідки можуть бути незворотними.