Зміст:
- 1 Види операцій на кишечнику
- 2 Способи накладання анастомозу
- 2.1 Кінець в кінець
- 2.2 бік у Бік
- 2.3 Кінець у бік
Операції на кишечнику вважаються одними з найскладніших. Хірург повинен не тільки усунути патологію, але й зберегти максимальну функціональність органу. Для з’єднання порожнистих органів під час оперативних втручань використовують спеціальний прийом – накладення анастомозу.
Види операцій на кишечнику
Найчастіше на кишечнику роблять такі операції, як энтеротомия і резекція. Перший вид вибирають, якщо в органі виявлено стороннє тіло. Його суть полягає в хірургічному розтині кишки скальпелем або електроножем. Шов вибирають в залежності від відділу кишечника, наявності або відсутності запального процесу в області втручання. Рану ушивають так званим вузловим швом Гамбія, роблячи прокол через м’язовий, підслизовий шар без захоплення слизової, а також швом Лэмберта, з’єднуючи серозну (покриває тонку кишку зовні) і м’язову оболонки.
Резекція означає хірургічне видалення органу або його частини. Перед її здійсненням лікар оцінює життєздатність кишкової стінки (колір, можливість скорочуватися, наявність запального процесу). Після того як лікар визначить межі резецируемого ділянки, він вибирає вид накладення анастомозу.
Способи накладання анастомозу
Існує кілька способів накладення анастомозу. Розглянемо їх детально.
Кінець в кінець
Кінець в кінець
Цей вид вважають найефективнішим і найчастіше застосовують, якщо різниця в діаметрі зіставляються кінців кишки не дуже велика. На тому, що має менший діаметр, хірург робить лінійний розріз, щоб збільшити просвіт органа. По закінченні резекції сигмовидної кишки (це кінцева область ободової кишки перед переходом в пряму) використовують саме цю техніку.
Після операції на кишечнику пацієнт обов’язково повинен пройти курс реабілітації: дихальна гімнастика, лікувальні вправи, фізіо-, дієтотерапія. В комплексі ці складові значно підвищать шанси на ефективне відновлення організму.
Пліч-о-пліч
Пліч-о-пліч
Його використовують, якщо необхідна резекція великого ділянки або коли виникає небезпека сильного натягу в місці анастомозу. Обидва кінця закривають дворядним швом, а потім кукси підшивають безперервним швом Лэмберта. При цьому його довжина в 2 рази перевищує діаметр просвіту. Хірург робить надріз і розкриває обидві кукси по поздовжній осі, видавлює вміст кишки, а потім зашиває краї рани безперервним швом.
Кінець у бік
Цей вид анастомозу полягає в тому, що куксу відвідної кишки закривають в техніці «бік у бік», вміст органу видавлюють і перетискають її кишковими жомами. Потім відкритий кінець прикладають до кишці збоку, пришиваючи з допомогою безперервного шва Лэмберта.
Кінець у бік
Наступний етап – хірург робить поздовжній розріз і розкриває відводить частину кишки. Його довжина повинна відповідати ширині відкритого кінця органу. Передню частину анастомозу зшивають також безперервним швом. Цей вид анамостоза оптимальний для багатьох втручань, навіть таких складних, як екстирпація стравоходу (означає його повне видалення, включаючи найближчі лімфовузли, жирову клітковину).
Кишкові анастомози з будь-яким видом з’єднання використовують на тонкому і товстому кишечнику. Але в першому випадку вибирають обов’язково одноповерховий шов (тобто захоплюють усі шари тканин), у другому – тільки двоповерхові вузлові шви (перший ряд складається з простих швів через товщу зшиваються стінок, а другий без проколу слизової оболонки).
Головна мета анастомозу – відновити безперервність кишки після резекції, сформувати прохід у разі кишкової непрохідності. Ця техніка дозволяє зберегти життя і хоча б частково відшкодувати роль віддалених органів. Навіть при геміколектомії (видаленні половини товстої кишки з формуванням костелами – протиприродного заднього проходу, виведеного на передню черевну стінку) він дозволяє зберегти більшу частину функціональності кишечника.
Операцію на прямій кишці при онкології практично завжди передбачає її видалення, особливо якщо пухлина «низька», тобто розташована близько до анусу (менше 6 см). Формування анастомозу – це єдиний спосіб відновити її прохідність, найчастіше якщо виконується передня резекція органу.
В 4-20% випадків (в залежності від стану тканин, професіоналізму лікаря) виникають ускладнення: порушення прохідності, недостатність швів, перитоніт. Щоб мінімізувати ризик, хірург повинен проводити ретельну санацію шва і близьких ділянок з боку просвіту.
Порада: щоб знизити ймовірність розвитку ускладнень, пацієнт повинен виконувати всі рекомендації лікаря і не забувати самостійно моніторити з’єднання. Наприклад, щоб мінімізувати загрозу розвитку звуження, непрохідності після видалення шлунка, варто регулярно проходити рентгенологічне дослідження.
Накладання кишкового анастомозу – унікальний хірургічний прийом, який дозволяє з’єднати порожнисті органи і хоча б частково відновити функціональність кишечника. Різні способи накладення використовуються в залежності від виду операції. Щоб ефективність анастомозу була максимальною, лікарю потрібно дотримуватися технологію і ретельно обробляти шов антисептиками.
Радимо почитати: як очистити кишечник перед операцією
