Артеріальна гіпертензія: що це?

Артеріальну гіпертензію називають стан, при якому визначається стійке підвищення артеріального тиску до показників 140/90 мм рт. ст. Ця патологія виявляється у 40% дорослого населення Росії і нерідко зустрічається не тільки у людей старшого віку, але і у підлітків, молодих людей та вагітних жінок. Вона стала справжньою «епідемією XXI століття» і лікарі багатьох країн закликають усіх регулярно вимірювати свій артеріальний тиск, починаючи з 25 років.

За даними статистики, тільки 20-30% хворих з артеріальною гіпертензією, які отримують адекватну терапію, а регулярно контролюють свій артеріальний тиск лише 7% чоловіків і 18% жінок. На початкових стадіях артеріальна гіпертензія протікає безсимптомно або виявляється випадково під час проведення переглядів або звернення пацієнтів до лікаря для лікування інших захворювань. Це призводить до прогресування патології і суттєвого погіршення стану здоров’я. Багато хворих з артеріальною гіпертензією, не звертаються за медичною допомогою або просто ігнорують рекомендації лікаря і не отримують постійного лікування для корекції показників тиску до нормальних показників (не більше 130/80 мм рт. ст.), ризикують отримати важкі ускладнення даної патології: інсульт, інфаркт міокарда, серцеву недостатність і ін

Зміст

• 1 Механізми розвитку та класифікація
• 2 Ознаки артеріальної гіпертензії
• 3 Діагностика та лікування

Механізми розвитку та класифікація

Підйом артеріального тиску відбувається через звуження просвіту основних артерій і артеріол (більш дрібних відгалужень артерій), яке викликається складними гормональними і нервовими процесами. При звуженні стінок судин робота серця посилюється і у хворого розвивається есенціальна (тобто первинна) гіпертензія. Дана патологія зустрічається у 90% хворих. У решти 10% артеріальна гіпертензія є симптоматичною (тобто вторинної) і зумовлена іншими захворюваннями (як правило, серцево-судинними).

Есенціальна гіпертензія (або гіпертонічна хвороба) розвивається внаслідок ураження будь-яких органів. Згодом вона призводить до ураження органів-мішеней.

Вторинні гіпертензії провокуються порушеннями у функціонуванні систем і органів, які беруть участь у регуляції артеріального тиску, тобто зміна показників артеріального тиску в бік підвищення є симптомом основного захворювання. Їх класифікують на:

• ниркові (паренхіматозні і реноваскулярній): розвиваються внаслідок вродженого або набутого гідронефрозу, гострих або хронічний гломеруло – і пієлонефритів, полікістозу нирок, променевої хвороби нирок, діабетичному гломерулонефрозе та ін;
• гемодинамічні (механічні та кардіоваскулярні): розвиваються при недостатності аортальних клапанів, повній атріовентрикулярній блокаді, атеросклерозі аорти, відкритому аортальному протоці, коарктації аорти, хвороби Педжета, артеріовенозних фістулах та ін;
• ендокринні: розвиваються при феохромоцитомі (гормонально-активної пухлини надниркових залоз), параганглиомах, синдром Кона, акромегалії, синдромі або хвороби Іценко-Кушинга та ін;
• нейрогенні: розвиваються при захворюваннях і вогнищевих ураженнях спинного і головного мозку, гіперкапнії (збільшення кількості вуглекислого газу в крові) і ацидозі (зсув кислотно-лужного балансу в бік кислотності);
• інші: розвиваються при пізньому токсикозі під час вагітності, отруєннях талієм і свинцем, карциноїдному синдромі (отруєння крові зайвим кількістю гормонів), порфірії (спадковому порушення пігментного обміну), передозування глюкокортикоїдів, ефедрину, катехоламінів, прийом гормональних контрацептивів, вживанні в їжу продуктів з тирамином на тлі прийому інгібіторів МАО.

За характером перебігу артеріальна гіпертензія може бути:

• транзиторної: підйом артеріального тиску спостерігається епізодично, триває від кількох годин до кількох діб, нормалізується без застосування медикаментозних засобів;
• лабільною: артеріальний тиск підвищується за впливу якогось провокуючого фактора (фізична або психоемоційний перенапруження), для стабілізації стану необхідний прийом лікарських препаратів;
• стабільною: у хворого відзначається постійне підвищення артеріального тиску, а для його нормалізації потрібна серйозна і постійна терапія;
• кризовой: у хворого спостерігаються періодичні гіпертонічні кризи;
• злоякісної: артеріальний тиск підвищується до високих цифр, патологія швидко прогресує і може призводити до важких ускладнень і смерті хворого.

За ступенем тяжкості артеріальна гіпертензія класифікується наступним чином:

• I ступеня: АТ підвищується до 140-159_90-99 мм рт. ст.;
• II ступеня: ПЕКЛО піднімається до 160-170/100-109 мм рт. ст.;
• ІІІ ступеня: ПЕКЛО піднімається до 180/110 мм рт. ст. і вище.

При ізольованої систолічної гіпертонії характерно тільки підвищення показників систолічного тиску вище 140 мм рт. ст. Така форма гіпертензії частіше спостерігається у людей старше 50-60 років, і її лікування має свої характерні особливості.

Ознаки артеріальної гіпертензії

Протягом багатьох років хворі можуть не підозрювати про наявність у них артеріальної гіпертензії. Деякі з них під час початкового періоду гіпертонії відзначають епізоди відчуття слабкості, запаморочення й дискомфорту в психоемоційному стані. При розвитку стабільної або лабільною гіпертензії у хворого з’являються скарги на:

• загальну слабкість;
• миготіння мушок перед очима;
• нудоту;
• запаморочення;
• головні болі пульсуючого характеру;
• оніміння і парестезії в кінцівках;
• задишку;
• утруднення в мові;
• біль у серці;
• набряклість кінцівок та обличчя;
• порушення зору та ін.

При обстеженні хворого виявляються ураження:

• нирок: уремія, поліурія, протеїнурія, ниркова недостатність;
• головного мозку: гіпертонічна енцефалопатія, порушення мозкового кровообігу;
• серця: потовщення кардіальних стінок, гіпертрофія лівого шлуночка;
• судин: звуження просвіту артерій і артеріол, атеросклероз, аневризми, розшарування аорти;
• очного дна: крововиливи, ретинопатія, сліпота.

Діагностика та лікування

Хворим з ознаками артеріальної гіпертензії можуть призначатися такі види обстежень:

• вимірювання артеріального тиску;
• загальні аналізи сечі і крові;
• біохімічний аналіз крові з визначенням рівня загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів, креатиніну, калію, глюкози та тригліцеридів;
• ЕКГ;
• Ехо-КГ;
• дослідження очного дна;
• УЗД нирок та черевної порожнини.

При необхідності хворому може рекомендуватися проведення додаткових обстежень. Після аналізу отриманих даних лікар підбирає схему медикаментозної терапії і надає детальні рекомендації щодо зміни способу життя хворого.

Навчальне відео на тему «Що таке артеріальна гіпертензія»:

Інформаційне відео на тему «Артеріальна гіпертензія»