Зміст:
- Патогенез і причини
- Симптоми
- Діагностика
- Лікування
Патогенез і причини
Отже, чим артрит відрізняється від артрозу щодо механізму розвитку. Артрит – це запальний процес, при якому у відповідь на дію пошкоджуючого суглоб фактора в тканини суглоба прямують лейкоцити (клітини імунної системи), які синтезують речовини медіатори запалення – простагландини. Ці прозапальні речовини надають ряд ефектів:
- подразнення чутливих нервових закінчень з розвитком болю;
- розширення судин з погіршенням відтоку крові – гіперемія;
- набряк тканин суглоба за рахунок виходу плазми (рідка частина крові) у міжклітинний простір;
- порушення функції – зниження обсягу і амплітуди рухів.
Причини розвитку запалення:
- асептичне (не інфекційне) запалення внаслідок переохолодження;
- інфекційна патологія – потрапляння в тканини бактерій, які можуть призводити до гнійних ускладнень (флегмона, абсцес);
- системні аутоімунні захворювання сполучної тканини – збій роботи імунної системи, що приводить до синтезу антитіл до власних тканин, проявляється запальним ураженням суглобів (ревматизм).
Артроз – це дегенеративно-дистрофічний процес, пов’язаний в першу чергу з порушенням харчування (трофіки) хрящової тканини суглобів, що призводить до її поступового руйнування і порушення функцій. По мірі прогресування дистрофії може приєднуватися запалення, при якому розвивається артрозо-артрит. До факторів, що провокує порушення трофіки хрящів, відносяться:
- підвищені навантаження на суглоби, наприклад, професійна діяльність, пов’язана з тривалим стоянням на ногах (хірурги, перукарі);
- генетична схильність;
- перенесені травми кінцівок у минулому.
Симптоми
Основним симптомом є біль. Артроз та артрит у клінічному відношенні відрізняються характером, інтенсивністю і швидкістю розвитку больового синдрому:
- при артриті характерно гострий початок з вираженою інтенсивністю болю;
- протягом доби больові відчуття, характерні для запалення, більш виражені з ранку, тоді як при артрозі біль посилюється до вечора;
- розвиток больового синдрому у разі артрозу більш тривалий (півроку і більше), а при артриті – протягом декількох днів і навіть годин.
Також і інші прояви патологічного процесу суглобів мають певні відмінності:
- артрит супроводжується іншими проявами запального процесу – почервоніння і набряк шкіри, чого немає на початкових етапах розвитку артрозу;
- запальний процес супроводжується скутістю рухів, яка виражена в більшій мірі після нічного сну;
- для артрозу характерні клацання при згинанні або розгинанні, що пов’язано зі зміною структури хряща;
- деформація (зміна форми) характерна для дегенеративно-дистрофічного процесу в хрящової тканини при деформуючому артрозі;
- артроз розвивається у великих суглобах (колінні або тазостегнові), патологія двостороння, при розвитку запального процесу – ураження тільки з одного боку, за винятком системної патології сполучної тканини, при якій запалення розвивається практично у всіх суглобах.
Діагностика
Щоб чітко диференціювати артроз або артрит, з’ясувати ступінь змін у тканинах і хрящах, проводиться додаткова діагностика, яка включає:
- дослідження крові – виявлення ознак запального процесу;
- виявлення в крові маркерів аутоімунного процесу при ревматизмі або ревматоїдному артриті;
- рентгенологічне дослідження для визначення грубих змін;
- томографія (комп’ютерна або магнітно-резонансна) – дозволяє візуалізувати навіть невеликі зміни.
Лікування
У зв’язку з різним механізмом розвитку патологічного процесу терапевтичні заходи при артрозі і артриті відрізняються. При запальному процесі використовуються:
- протизапальні препарати (кетанов, диклофенак, ревмоксикам) для зняття запалення і зниження інтенсивності болю;
- максимальний спокій для запаленого суглоба;
- гормональні імуносупресори (засоби, що знижують імунітет) – глюкокортикоїди при аутоімунної патології.
При артрозі використовуються такі лікарські засоби та заходи:
- дієта з підвищеним вмістом білків і глюкозаминов (містяться в хрящах), яка відновлює хрящову тканину і покращує її живлення;
- використання хондропротекторів – коштів для відновлення пошкодженої тканини хрящів (хондроїтин, терафлекс);
- дозовані навантаження на суглоби для реабілітації їх функціональної активності, застосовуються спеціальні лікувальні гімнастичні вправи, фізіотерапія і масаж.
Профілактика запальних і дегенеративно-дистрофічних процесів полягає у запобіганні травм суглобів, зниження статичного навантаження на них, уникнення локального переохолодження, позбавлення від шкідливих звичок і виконання дієтичних рекомендацій (виключення жирної і висококалорійної їжі).
