Зміст статті:
Вода в черевній порожнині при онкології – поширене ускладнення, здатне призвести до смерті пацієнта. Розвиток асциту відбувається у 10% хворих зі злоякісними процесами різної локалізації. При скупченні рідини в черевній порожнині на фоні онкології прогноз життя істотно погіршується. Тому дії лікарів спрямовані на попередження подібного ускладнення.
Причини і механізм розвитку асциту при онкології
Черевна порожнина сформована з двох аркушів. Парієтальний – вистилає внутрішню поверхню, а вісцеральний – безпосередньо контактує з органами, локалізуються в животі. За допомогою спеціальних залоз вони продукують невелику кількість рідини, яка запобігає тертя органів, ліквідує незначні запалення.
Надлишки рідини постійно всмоктуються тканинами. При цьому секрет, що продукується залозами очеревини, періодично оновлюється. Причини розвитку асциту – порушення відтоку рідини на тлі протікають в організмі патологічних станів.
Основні причини накопичення рідини в очеревині
У 75% хворих з водянкою виявляють цироз печінки. При цьому дане патологічний стан має багато інших етіологічних факторів:
- підвищення проникності судин на тлі присутності запалення близько метастаз при наявності раку;
- ураження метастазами кровоносних або лімфатичних судин, це призводить до застою лімфи і просочування плазми в черевну порожнину;
- зниження рівня альбуміну з-за присутності злоякісної пухлини в печінці;
- продукування ексудату новоутвореннями доброякісного або злоякісного характеру, розташованими в області очеревини;
- виникнення онкологічних процесів в органах, які беруть участь у регуляції водно-сольового балансу організму (нирки, надниркові залози).
Розвиток асциту після виконання хіміотерапії відбувається при наявності у пацієнта карциноматоза або саркоми очеревини. З таким ускладненням часто стикаються онкохворі з раком матки або яєчників, легенів, шлунка, підшлункової залози. Зазвичай накопичення води в очеревині відбувається на останніх стадіях захворювання при наявності метастазів в лімфатичній системі.
Клінічна картина на різних стадіях онкології
Симптоми асциту залежать від стадії розвитку основного захворювання і від того, скільки рідини зібралося в черевній порожнині. Основною ознакою патологічного стану називають суттєве збільшення обсягів живота. Якщо хворий стоїть, живіт має відвислих вигляд. Коли пацієнт приляже, зовнішній вигляд очеревини істотно змінюється — нагадує жаб’ячий – спереду плоский, з боків набряклий. До вказаних симптомів додається постійне відчуття важкості, стомленості, метеоризм, відрижка, больовий синдром.
За відгуками хворих на наступному етапі розвитку асциту з’являються набряки ніг. Спочатку вони присутні, коли хворий знаходиться у вертикальному положенні, і зникають після нетривалого відпочинку. Через деякий час набряки залишаються на тілі постійно, незалежно від пози пацієнта. При цьому вони мають тенденцію підніматися вгору.
Надалі з’являється набряклість в області гомілок, колін, стегон і промежини. На даній стадії розвитку захворювання пацієнти з онкологією знаходяться в незадовільному стані. Найчастіше це вже лежачі хворі. Набряк поширюється на статеві органи, що супроводжується розвитком пахових гриж.
Залежно від кількості рідини, що накопичилася в черевної порожнини, асцит прийнято розділяти на такі ступені:
На тлі прогресування асциту у пацієнта з’являються проблеми з диханням. Больовий синдром стає більш вираженим і локалізується в різних частинах живота.
Діагностика
Встановити факт присутності асциту і призначити лікування може лікар, який займається терапією основного онкологічного захворювання. Він постійно оглядає хворого, зважує його, щоб своєчасно виявити різкі скачки маси. Дослідження виконується після пройденої хіміотерапії, перед кожним етапом лікування. Для постановки точного діагнозу застосовуються спеціальні інструментальні методики:
- УЗД. Дозволяє виявити накопичення рідини в об’ємі від 200 мл. Паралельно вдається контролювати ефективність виконуваного лікування.
- Оглядова рентгенографія, томографія. Інформативний метод діагностики, що вимагає спеціальної підготовки до виконання процедури.
- Лапароцентез. Виконується прокол черевної стінки з наступним відкачуванням накопиченої води для виконання її дослідження. Процедура дозволяє прибрати рідину і визначити її склад, кількість.
Діагностика асциту може здійснюватися без застосування спеціального обладнання і складних процедур. Досвідчений лікар здатний визначити накопичення рідини в животі за допомогою перкусії та пальпації. Таким методом вдається виявити асцит, якщо кількість води перевищує 1,5-2 л.
Методи терапії
Лікуванням асциту при онкології займаються незалежно від стадії його розвитку. Такий стан знижує ефективність проведеної терапії злоякісного освіти і погіршує прогнози для хворого.
При незначному збільшенні кількості рідини в животі пацієнту призначають спеціальну дієту. Харчування при асциті передбачає максимальне зниження солі. У раціоні хворої людини повинні бути присутніми продукти, багаті білком і калієм. Дієтичне харчування передбачає наявність у меню відвареного нежирного м’яса, риби, запеченої картоплі, сиру, шпинату, моркви, компоту із сухофруктів.
При наявності великої кількості рідини в животі призначаються діуретики (Верошпірон, Діакарб). Доза і схема прийому препаратів розраховується індивідуально з урахуванням стану хворого. На тлі проведеного лікування припускається, що протягом доби з організму пацієнта буде йти не більше 500 мл рідини. В іншому випадку підвищується ймовірність наростання ознак інтоксикації організму.
При стрімкому збільшенні об’єму рідини в черевній порожнині медикаментозне лікування виявляється малоефективним. У такому разі показана спеціальна операція – лапароцентез. Для видалення зайвої рідини під місцевим знеболенням виконують прокол у черевній стінці трохи нижче пупка, після чого здійснюють її відкачування самопливом. За одну процедуру можна позбутися від 10 л води. Якщо обсяг рідини більше, лапароцентез повторюють через кілька днів.
Деякі фахівці радять лікувати асцит за допомогою народних засобів. Лікарі припускають використання сечогінних лікарських трав – розторопші, березових бруньок, шавлії, материнки та інших. Але зазначені рослини повинні застосовуватися з обережністю після консультації з фахівцем.
Можливі ускладнення та наслідки
При відсутності правильного і своєчасного лікування асциту можливий розвиток таких ускладнень:
- бактеріальний перитоніт (гостре запалення очеревини);
- гемороїдальна кровотеча;
- грижі з можливим защемленням (пахові, білої лінії живота, пупковые);
- плеврит;
- серцева декомпенсація;
- кишкова непрохідність.
Існує висока ймовірність розвитку гепаторенального синдрому. Він супроводжується тяжкими порушеннями функцій нирок при відсутності органічного ураження органів.
Профілактичні заходи і прогноз
Профілактика асциту при онкології полягає в уважному ставленні до свого здоров’я з боку пацієнтів. При виявленні злоякісних процесів в організмі хворої зобов’язаний дотримуватися всіх рекомендацій лікаря і своєчасно сповіщати його про найменші зміни в самопочутті. Пацієнту необхідно складати планові аналізи і не нехтувати призначеним лікуванням.
Під заборону потрапляють всі шкідливі звички – вживання алкоголю, куріння. Пацієнтам зі злоякісними пухлинами необхідно щодня звішуватися і контролювати масу тіла. При стрімкому збільшенні можна запідозрити розвиток набряків або асциту, що вимагає негайного втручання лікарів.
Тривалість життя при онкології і асциті для половини хворих не перевищує 2 років. Багато пацієнти стикаються з більш втішним прогнозом. Більш тривала тривалість життя можлива у хворих, у яких рак виявлений на ранніх стадіях.
Прогноз при наявності злоякісних пухлин і асциту залежить від багатьох факторів:
- вік пацієнта;
- присутність метастаз;
- об’єм рідини в черевній порожнині;
- наявність супутніх хронічних захворювань.
Пацієнти з онкологією можуть жити довше, якщо для лікування використовувалися ефективні методики в поєднанні з професійними діями лікарів. Результат терапії раку, ускладненого асцитом, залежить і від локалізації злоякісної пухлини.
