Бактеріальний вагіноз: симптоми, лікування, причини

Бактеріальний вагіноз: симптоми, лікування, причиниЩо це таке – бактеріальний вагіноз називають також вагінальним гарднереллезом або дисбактеріозом (дисбіозом) унаслідок інфекційного незапального синдрому з-за різкого зниження або відсутністю лактофлори і заміни її полимикробными асоціаціями анаеробів і гарднерелами.

У жінок У піхві існує особлива екосистема, що складається з лактобактерій. Вони захищають піхву: виділяють молочну кислоту, створюючи кисле середовище, стимулюють місцевий імунітет і пригнічують ріст хвороботворних мікроорганізмів.

При бактеріальному вагінозі порушується мікрофлора піхви (або микробиоционоз), що призводить до зростання ролі умовної ендогенної патогенної мікрофлори і різкого зниження або зникнення лактобактерій з заміщенням їх іншими мікроорганізмами.

При бактеріальному вагінозі можливе виникнення ускладнень під час вагітності або важкої патології статевих органів жінки. А саме: передчасних пологів на невеликому терміні і народження недоношеної дитини з маленькою вагою, розвиток в статевих органах запальних процесів, післяпологового ендометриту та наявність у матері і дитини гнійно-септичних ускладнень.

Причини бактеріального вагінозу

Причинами бактеріального вагінозу стають:

  • 1) Синтетична білизна, вбрання і щільно прилягає до тіла. Воно не дає проникати кисню до шкірного покриву промежини, зовнішніх статевих органів і слизової піхви.
  • 2) Тампони і прокладки, натираючі і подразнюють слизову при щоденному носінні і наявність внутрішньоматкової спіралі.
  • 3) Тривалий прийом антибіотичних засобів, здатних убити бактерії, включаючи молочні.
  • 4) Неправильний раціон харчування і брак кисломолочних продуктів. Вони є джерелами необхідних молочних бактерій.
  • 5) Хронічне захворювання кишечника та інші стани, що викликають дисбактеріоз: дислокація молочних бактерій в кишечнику, що прийшли з їжею.
  • 6) Імунодефіцит. При цьому імунна система не здатна усунути патологію в організмі.
  • 7) Наслідки, до яких призвели перенесені захворювання органів малого тазу з серйозним запальним процесом.
  • Бактеріальний вагіноз: симптоми, лікування, причини Супутні захворювання на шийці матки: ендоцервіцит, лейкоплакія, псевдоерозія і ендометріоз.
  • 9) Порушення: гормональні та фази менструації.
  • 10) Застосування контрацептивів з наявністю 9-ноноксинолома (кремів, свічок, презервативів) і прийом оральних контрацептивів.

    Симптоми бактеріального вагінозу

    Бактеріальний вагіноз: симптоми, лікування, причиниДовгий час бактеріальний вагіноз може протікати без особливих симптомів або проявлятися одним з ознак. Тому тільки лабораторні дослідження виділень допомагають виявити захворювання.

    В гострій формі жінки можуть скаржитися на наявність:

    • виділень: сіро-білих, пінистих з неприємним запахом зіпсованої риби.
    • свербіння і печіння при сечовипусканні в зовнішніх статевих органах і в піхву.
    • порушення сечовипускання.
    • больових відчуттів при статевому контакті.
    • посилених виділень після сексу і перед менструацією.
    • тягучих, липких, густих жовто-зелених белей у разі прогресування процесу.
    • поява подразнення і запалення шкіри промежини, стегон, зони анального отвору і сідниць.

    Заражені чоловіки скаржаться на появу:

    • запалення в сечівнику (при уретриті);
    • запалення на шкірі головки та крайньої плоті пеніса (при баланопоститі);
    • болю при сечовипусканні і частих позивів на сечовипускання.

    Діагностика бактеріального вагінозу

    Наявність гарднерели у чоловіків визначають за допомогою дослідження секрету передміхурової залози.

    Лабораторним шляхом у жінок визначають ще один характерний симптом бактеріального вагінозу – рН вмісту піхви стає вище – 4,5, тобто кислотність піхви стає більш лужним.

    Бактеріальний вагіноз може приховувати інші віруси та інфекції та підвищувати ризик появи венеричних захворювань: хламідіозу, трихомоніазу, мікоплазмозу. Активно розвиваючись, гарднерелла починає знищувати мікрофлору, корисну для піхви, і створювати умови, сприятливі для розвитку статевої інфекції, більш небезпечною для організму.

    Встановлюють діагноз на підставі:

  • 1) ПЛР та цитологічного дослідження.
  • 2) Аміно-тесту, при якому хімічні речовини взаємодіють з ненормальними вагінальними виділеннями, в результаті чого з’являється неприємний рибний запах.
  • 3) Культурального посіву для виявлення збудника допомогою поживних середовищ.
  • 4) Мікроскопії мазка із забарвленням для визначення наявності або відсутності епітелію піхви – ключових клітин, густо заселених анаеробними бактеріями: клебсиелой, фузобактерией, бактероидой, гарднерелою, що характерно для дисбактеріозу (вагінозу). Бактеріальний посів необхідний для визначення складу мікрофлори піхви: якісного і кількісного. При наявності позитивного результату чотирьох методів діагностики, особливо мазка, підтверджують діагноз – «бактеріальний вагіноз» і призначають курс лікування.

    Лікування бактеріального вагінозу

    Бактеріальний вагіноз: симптоми, лікування, причиниЛікують бактеріальний вагіноз за допомогою двох етапів.

    Під час першого етапу знищують бактеріальну інфекцію (гарднерельоз) антибактеріальними і комбінованими препаратами загального та місцевого застосування.

    Під час другого етапу займаються відновленням нормальної мікрофлори піхви біологічними препаратами та ліками місцевого застосування: тампонами, ваннами та ін.

    Для жінки важливо своєчасно отримати відповідну терапію. При тривалому протіканні захворювання можуть виникнути запальні процеси в матці і придатках, що призводить до ендометриту, сальпингиту (інфекційного запалення фаллопієвих – маткових – труб), ускладнень під час вагітності і при пологах: хориоамниониту – запалення стінок плодового міхура (оболонок плода) і інфікування амніотичної рідини, передчасних пологів, внутрішньоутробного інфікування дитини і зниження його ваги.

    А також до пневмонії, патологічних маткових кровотеч, післяопераційних інфекційних ускладнень, порушення репродуктивної і статевої функції жінки, зниження працездатності та нервово-психічним розладам.

    Етап перший – антибактеріальна терапія

    Для знищення збудника захворювання протягом 7-10 днів лікування проводять:

  • 1) Метронідазолом (Трихополом), Тинидазолом, Клиндамицитом, Мірамістином, Поликрезуленом (Ваготилом), Хлоргексидином, Метрогилом, Бетадином, Тержинаном в таблетках перорально.
  • 2) Свічками, гелями, мазями або кремами з наявністю в складі вищезазначених препаратів (крім Тинідазолу) і вводять їх в піхву.
  • 3) Иммунокорректорами – Віфероном або Кипфероном.
  • 4) Естрогенами та антигістамінними препаратами. При лікуванні Метронідазолом або Тинидазолом забороняється вживати алкоголь під уникнути болів в животі і блювання. Метронідазол може викликати кілька побічних ефектів:
    • нудоту і блювоту у супроводі болю внизу живота;
    • анорексію – препарат використовують при сильному бажанні схуднути;
    • запор або діарея, алергічні реакції;
    • сухість або металевий присмак у роті;
    • глосит, стоматит, панкреатит, кандидоз;
    • роздратування і підвищену збудливість, периферичну нейропатію;
    • судоми, слабкість, галюцинації, безсоння;
    • поліурію, цистит, нетримання сечі та фарбування її в коричнево-червоний колір.

    Протипоказано застосовувати Метронідазол хворим, чутливим до компонентів препарату, при наявності лейкопенії, органічних ураженнях нервової системи, важкої печінкової недостатності, лактації та вагітності.

    Особам, які не досягли 18 років, не призначають препарат у поєднанні з Амоксициліном. Вагітним жінкам лікар підбирає курс лікування з дозволеними препаратами на даному терміні гестації (віком плода).

    Другий етап – відновлення мікрофлори

    Відновлюють мікрофлору заселенням бактерій, корисних для піхви, застосовуючи зубиотики і пробіотики. Найчастіше користуються Линексом, Ацилактом, Бифиформом, Біфідумбактерином.

    Лікування за системою (схемі) виконують при наявності особливо важких випадків.
      

    Профілактика

    Для запобігання бактеріального вагінозу необхідно:

    • відвідувати гінеколога і проводити обстеження не менше одного разу на рік;
    • не проводити спринцювання гігієнічними засобами з антисептиком;
    • не приймати без призначення лікаря гормональні та антибактеріальні препарати;
    • стежити за станом мікрофлори травного тракту внаслідок взаємозв’язку кишкового і вагінального дисбактеріозу;
    • стежити за гігієною статевих органів, не зловживаючи спринцюваннями, використовувати засоби захисту при статевому акті;
    • перейти на повноцінне і здорове харчування;
    • не довго використовувати при лікуванні захворювань антибіотики.
  • Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: