Біль внизу живота після походу в туалет по великому у жінок: причини, лікування та профілактика

Регулярне виведення з організму шлаків є однією з життєво важливих функцій кишечника. В нормі його спорожнення, як кожен нормальний фізіологічний акт, має приносити людині почуття полегшення. Але коли у дорослої жінки після походу в туалет по великому болить низ живота і такий біль виникає систематично, симптом є серйозним приводом для відвідин лікаря-проктолога.

Можливі причини болю

Хронічний запор

Характер больових відчуттів, що виникають внизу живота після відвідування туалету, може бути різним – тягне, різким або нападоподібним. Іноді біль внизу черева іррадіює (віддає) в інші ділянки – в центр, правий або лівий бік. Акт дефекації викликає загальне напруження м’язів черевної порожнини, і якщо якийсь з її внутрішніх органів страждає від хронічної або гострої патології, болючість в такі моменти посилюється. Причиною появи болю в животі після дефекації у жінок може стати:

• • Хронічний запор – якщо походи в туалет нерегулярні, калові маси, накопичуючись в сигмовидній кишці, тверднуть і починають тиснути в низ живота. Чим триваліша така перерва, тим важче буває потім сходити по-великому, і після завершення акту дефекації живіт захворює від надмірної напруги мускулатури кишечника.
  • Виразковий коліт – захворювання, що викликає запальний процес слизових тканин кишечника. Його розвиток приводить до появи маленьких виразок на внутрішній поверхні. Фекальні капсули проходять по кишкових петель і викликають травмування цих виразок, з-за чого і виникає больовий синдром. Зазвичай така біль носить нетривалий характер, і через якийсь час припиняється.

• Апендицит – хронічне або гостре запалення апендикса (червоподібного відростка сліпої кишки). Зазвичай він розташовується з правого боку у середній частині черева, але може займати іншу позицію – наприклад, стосуватися своїм закінченням сечового міхура. Тоді з’являється відчуття, що болить і тягне саме в нижній частині очеревини. При цьому біль посилюється, якщо сильно натиснути на живіт, а потім різко послабити натиск.
• Проктит – запалення прямої кишки, яке іноді виникає на тлі занепалого уповільненого геморою і хронічних запорів. Крім болю після дефекації, можуть спостерігатися виділення з анального отвору густого слизу, можливо з домішкою крові і гною.
• Анальна тріщина, яка у жінок в більшості випадків є післяпологовим ускладненням і являє собою порушення цілісності слизових тканин прямої кишки.
• Запальні патології жіночої репродуктивної системи – яєчників і матки, яка знаходиться в безпосередній близькості від прямої кишки – ось чому проходження по ній калових мас провокує виникнення больового синдрому в області дітородного органу. Біль в животі після дефекації, має гінекологічну природу, може іррадіювати в область попереку.

Зняти неприємну симптоматику можна за допомогою 1-2 таблеток Ношпы. Якщо є підозра, що болі спровоковані запором, може допомогти прийом проносного. Проте систематичні болі в животі після дефекації – досить тривожний симптом, характерний і для більш небезпечних захворювань, аж до онкопатологій. Тому при їх появі необхідно якомога швидше проконсультуватися з фахівцем.

Методи діагностики

Процедура колонкоскопии

При скаргах на болі після дефекації діагностичні процедури починаються з пальпації черевної порожнини. Якщо апендицит і гінекологічні патології як першопричина больового синдрому виключаються, увага фахівців зосереджена на стані кишечника, і пацієнтку направляють до проктолога, який займається діагностикою та лікуванням патології цього органу.

Лікар намагається визначити розміри внутрішніх органів, їх щільність, наявність нехарактерних ущільнень в черевній порожнині. Ще один спосіб – ректальне дослідження, при якому в анальний отвір вводиться палець, щоб на дотик визначити стан прямої кишки, щільність і структуру її слизових тканин. Далі проводяться лабораторні дослідження, які включають аналіз калових мас на предмет вмісту в них слідів крові, що може свідчити про порушення цілісності слизової оболонки. У число інструментальних методів обстеження при даній симптоматиці входить:

КТ черевної порожнини

• Рентгеноскопія з контрастним речовиною – при цьому товста частина кишечника за допомогою клізми заповнюється барієм, що дозволяє побачити на рентгенівському знімку діаметр просвіту кишки, її форму і рельєф слизової.
• Колоноскопія – в анальний отвір вводиться гнучкий зонд, на кінці якого розташована мініатюрна відеокамера. Цей максимально інформативний вид обстеження дає лікареві можливість побачити на моніторі стан слизової оболонки товстого кишечника на всьому його протязі. Також він дозволяє взяти на аналіз мікроскопічний шматочок тканини слизової для проведення біопсії – аналізу на предмет виявлення змін, що ведуть до розвитку онкопатологій кишечника.
• Комп’ютерна томографія – неінвазивний спосіб візуалізації товстої кишки, що також дає можливість спостерігати за її станом. За допомогою КТ може бути поставлений діагноз і визначена ситуація, що вимагає негайного хірургічного втручання.

По завершенні всіх видів обстеження на основі отриманих даних встановлюється діагноз. Рішення про характер терапевтичних процедур, необхідних для корекції ситуації, приймає лікуючий лікар.

Методи терапії

При таких видах патології кишечника, як коліт, проктит, ентерит, операційне втручання застосовується вкрай рідко – лише при ішемічних колітах, викликаних утворенням тромбів у черевній частині аорти та її відгалуженнях. В інших випадках використовується консервативна терапія. Вона включає медикаментозне лікування фармацевтичними препаратами перорального прийому та ректального застосування:

• Спазмолітичні засоби – Папаверин, Спазмалгон, Але-шпа – надають одночасно і болезаспокійливу дію.
• Антимікробні препарати (при виявленні запального процесу інфекційної природи) – Рифаксимин, Цифран, Энтерофурил – призначаються тільки за рекомендацією лікаря й застосовуються під його контролем.
• Кошти, коригувальні мікрофлору кишечника – Полісорб, Ентеросгель, Поліфепан.
• Ректальні свічі, які вводять в анальний отвір – Проктозан, Фітор, Вібуркол. Супозиторії також слід застосовувати тільки за призначенням лікаря, оскільки вони можуть мати побічні дії і протипоказання, повний список яких відомий фахівця.

Велике значення при терапії запальних процесів кишечника має дієтичне харчування. Йому слід бути дробовим – 6-7 разів на день, при цьому їжа не повинна бути занадто гарячою чи холодною, а також гострої, солоної, консервованої або копченої. Кулінарна обробка страв передбачає запікання, відварювання або приготування на пару – жарення повністю виключається. Протипоказані продукти, що викликають здуття або бродіння – чорний хліб, сирі овочі і фрукти, всі види бобових, прісне молоко, жирне м’ясо і риба.

У якості профілактичних заходів рекомендується регулярне збалансоване харчування. Також важливо стежити за роботою кишечника, не допускаючи виникнення запорів.