Бульозний дерматит: причина появи, клінічна картина та лікування захворювання

В основі появи буллезного дерматиту лежить контакт шкіри з яким-небудь фізичним, біологічним або хімічним подразником, внаслідок чого епідерміс покривається численними пухирцями, заповненими напівпрозорої рідиною. Щоправда, інколи ця недуга не є самостійним захворюванням, а носить вторинний характер (наприклад, виступає симптомом ендокринної дисфункції).

Бульозний дерматит: причина появи, клінічна картина та лікування захворювання

Причини виникнення захворювання

Зміст статті

  • 1 Причини виникнення захворювання
  • 2 Ознаки захворювання
  • 3 Медикаментозна та народна терапія
    • 3.1 Схожі статті

Бульозний дерматит – це патологія, появі якої сприяє ряд факторів:

  • прямий вплив на шкіру прямого чи штучного ультрафіолету;
  • надмірно високі чи низькі термічні показники;
  • вплив на епідерміс хімічно агресивних речовин;
  • медикаментозний фактор;
  • опіки, викликані рослинами;
  • наявність системних інфекційних патологій;
  • дерматози запального властивості;
  • дисфункція метаболізму;
  • спадковий фактор (генетична аномалія).

Виходячи з того, під впливом якогось чинника з’явилися симптоми буллезного дерматиту, виділяють і типи шкірного недуги:

  • термічний;
  • сонячний;
  • спадковий;
  • діабетичний;
  • хімічний;
  • энтеропатический (виникає на фоні дефіциту цинку в організмі хворого).

У більшості випадків виникнення симптомів буллезного дерматиту обумовлено безпосереднім впливом подразників на шкіру (тоді можна вести мову про простому контактному дерматиті). Захворювання може бути спровоковано і алергеном – тоді, відповідно, пацієнта діагностують контактний дерматит алергічного походження.

Досить часто бульозні дерматити пов’язані з системними інфекційними патологіями, дисфункцією метаболізму, вони можуть бути вторинними ознаками тяжких запалень і вроджених хвороб.

Про симптоми даного шкірного недуги слід говорити виходячи з того, про який його типі йде мова.

Бульозний дерматит: причина появи, клінічна картина та лікування захворювання

Ознаки захворювання

Перша форма буллезного дерматиту – відмороження. Це місцева шкірна реакція на дію надмірно низьких температур. На місці ураження виникає гострий судинний спазм, що, в свою чергу, призводить до почервоніння шкіри і появи ексудативної висипки. Вогнище відмороження болить, свербить, пацієнт може відчувати сильне печіння.

Коли пухирці розкриваються, на шкірі виникають численні ерозії, які, заживая, покриваються характерними корочками.

Другий варіант локального буллезного дерматиту – опіки. Симптоми цієї форми захворювання схожі з попереднім типом недуги, тільки висипання з’являються на шкірі миттєво, одразу ж після того, як відбулося термічний вплив. Діагностують бульозний дерматит при другому ступені відмороження або опіку.

Якщо людина на протязі досить тривалого часу перебуває під прямим впливом ультрафіолетових променів (прямих або штучних), цілком ймовірно, що у нього може розвиватися сонячна форма буллезного дерматиту. Симптомами цієї форми захворювання є гіперемія, поява пухирчастих висипів, печіння, болючі відчуття на шкірі, нестерпний свербіж. Системні зміни проявляються в загальному погіршенні самопочуття, може виникнути слабкість, піднімається температура тіла.

Якщо шкіра людини довго контактує з агресивним хімічним речовиною, у нього нерідко розвивається контактний хімічний дерматит (він може носити професійний характер). В даній ситуації висип має генералізований характер, іноді у хворого виникає навіть токсичний шок.

Дисфункція метаболізму нерідко призводить до появи ознак буллезного дерматиту, причому така патологія може бути вродженою. Симптоми захворювання при такій формі захворювання дуже індивідуальні.

Якщо причиною буллезного дерматиту стало якесь механічне вплив, то на шкірі виникають чіткі обмежені почервонілі ділянки. На них через деякий час починають з’являтися різні за розміром бульбашки, які заповнені серозно-геморагічним внутрішнім вмістом.

Симптоми досліджуваної форми дерматиту можуть проявитися і під впливом різноманітних рослин (найчастіше – лугових). Відкриті ділянки шкіри в такій ситуації покриваються бульбашками, величина вогнища ураження дорівнює площі епідермісу, на яку чинив вплив подразник.

Діагностувати таке шкірне захворювання нескладно – вогнища ураження локалізуються саме там, де подразник впливав на шкіру хворого.

Якщо лікар підозрює інфекційне походження бульбашок, він проводить бактеріоскопію, також посів ексудату.

Для виявлення буллезного дерматиту використовують і такий метод як біопсія, після якої вилучені частинки шкіри відправляють на гістологічне дослідження.

Бульозний дерматит: причина появи, клінічна картина та лікування захворювання

Медикаментозна та народна терапія

Як і у випадку з будь-якою іншою формою дерматиту, лікування бульозної форми шкірного захворювання необхідно починати з усунення того фактора, який спровокував її розвиток. У разі, коли бульозний дерматит є лише вторинним симптомом системного захворювання, то слід боротися з основним захворюванням.

Для зовнішнього лікування хвороби показані кортикостероїдні (гормональні), антибактеріальні мазі, а також різні протизапальні креми, необхідні для швидкого загоєння ерозій.

Якщо бульбашки довго не проходять, то їх необхідно розкривати (тільки в стерильних умовах і з участю досвідченого хірурга).

На допомогу медикаментозним препаратів у процесі лікування буллезного дерматиту приходять перевірені народні засоби. Позначимо найбільш дієві з них:

  • можна приготувати мазь на основі чебрецю. Це рослина володіє потужним антисептичним ефектом і надає протизапальну дію на шкіру. Для приготування лікувального засобу необхідно змішати масляну основу з висушеним рослиною в пропорції 5:1. Інгредієнти слід ретельно перемішати, після чого мазь наноситься на уражені вогнища епідермісу тонким шаром кілька разів в день.
  • Щоб провести дезінфекцію шкірного покриву, необхідно приготувати такий засіб: змішати сік звіробою з вершковим маслом в пропорції 1:4. Зберігають таку мазь в холодильнику, наносять на шкіру кілька разів на добу до тих пір, поки не зникнуть симптоми недуги.
  • «Картопляний, огірковий або яблучний соки допомагають зменшити свербіж шкіри». Необхідно регулярно акуратно протирати уражені ділянки шкіри цими засобами.
  • Рекомендується прикладати до пошкодженим вогнищ примочки з соком, приготованим з алое деревовидного або гарбуза. Це лікувальний захід допоможе зняти запалення і швидко позбутися від висипки.
  • Для приготування ще одного народного засобу для боротьби з бульозний дерматит необхідно змішати низку з шишками хмелю (в рівних пропорціях). Одержану суміш заливають 150 мл окропу, наполягають, після чого випивають весь об’єм рідини за один раз (краще робити це перед їжею).
  • Якщо до ексудативної висипки приєдналася вторинна інфекція, необхідно самостійно приготувати домашнє масло на основі прополісу. Продукт подрібнюють і з’єднують з будь-яким рослинним маслом в пропорції 1:4. Суміш поміщають в духовку, там розігрівають до тих пір, поки прополіс повністю не розчиниться в маслі (зазвичай процес займає не більше 45 хвилин). Далі засіб виймають, охолоджують і переливають в пляшку. Застосовують масло прополісу кілька разів в день, прикладаючи змочені в ньому тампони до запалених шкірних вогнищ.

Під бульозний дерматит в дерматології розуміють місцеву або генералізовану запальну шкірну реакцію на вплив будь-якого подразника, що супроводжується ексудативної висипом.

Причинами виникнення симптомів захворювання можуть стати як внутрішні (дисфункція метаболізму, гормональний або імунний збій, генетична аномалія), так і зовнішні (рослини, хімічні або медикаментозні подразники, температура, сонячні промені) фактори.

Лікування буллезного дерматиту починається з усунення причини його появи. Щоб полегшити симптоми, хворому призначають антибактеріальні і гормональні мазі, системні протизапальні препарати. В особливо важких випадках проводять розтин бульбашок хірургічним шляхом.

Медикаментозна терапія доповнюється народними рецептами, що допомагають боротися з симптомами захворювання в домашніх умовах.

Щоб запобігти приєднання вторинної інфекції і не погіршити перебіг хвороби, лікувати його слід тільки під контролем дерматолога.

Автор статті – Кухтіна М. В.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: