Існує безліч забобонів і упереджень щодо вагітних жінок. Розберемося, звідки пішла така думка, що вагітним не можна відвідувати кладовище.
Зміст статті:
Думка церкви про відвідування вагітними цвинтаря на Великдень?
Великдень — це головний православний свято, ославляющий Воскресіння Христове. В цей день всі віруючі радісно повідомляють один одному «Христос воскрес!», як це робили учні нашого спасителя, Ісуса Христа, розносячи благу звістку по всьому Єрусалиму.
Світле свято Великодня є символом вічного життя, відродження, воскресіння з мертвих, перемоги життя над смертю. У цей день необхідно святкувати неділю Христа, радіти життю, христосуватися з рідними і близькими (триразово цілуватися і обмінюватися фразами «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!»).
Християнам, особливо вагітним жінкам, які несуть в собі життя, покладається ходити на Великдень церква/храм, щоб помолитися, освятити паски та великодні яйця, овочі, сири та іншу їжу.
Жінкам при вході на територію храму необхідно покрити голову хусткою. А плечі, груди, живіт і ноги приховати від сторонніх очей під спідницю (довгої по колінні чашечки або нижче), на плечі рекомендується накинути шаль або легку кофту.
Святіший Патріарх Московський і всієї Русі Кирил, кафедральний соборний храм Христа Спасителя:
«Великоднє богослужіння (полунощницу), хресний хід, Пасхальну заутреню і Божественну літургію святого Іоанна Златоуста доведеться провести «на ногах», що буває непросто для вагітних жінок, особливо позднихсроках вагітності. Тому гріхом не вважається, якщо вагітна жінка прийде вранці на освячення великодньої їжі.
Починається обряд освячення великодніх пасок напередодні Світлого Христового Воскресіння, тобто у Велику суботу після ранкової літургії і триває до вечора. А ввечері богочестивые збираються в Храмі на святкову службу, після якої віруючі теж можуть освятити свої приношення.
Поминати покійних за церковним статутом належить через 9 днів після Великодня, тобто на Радоницу (в Батьківський день).»
Забороняється вагітним ходити на цвинтар в Батьківський день?
Радониця — день поминання всіх покійних, який припадає на другий вівторок після Великодня. Ходити на цвинтар, щоб пом’янути померлих можна як на Червону гірку (Антипасху), так і в понеділок або у вівторок Фоміної тижня.
Існує повір’я, що в Радоницу покійні чекають зустрічі з рідними на кладовищі, адже в цей день ворота раю відкриті, і душі померлих можуть побути поруч зі своїми близькими і коханими людьми.
Митрополит Павло, Свято-Успенська Києво-Печерська лавра:
«Радониця — це Великдень для померлих, коли живі діляться з мертвими радістю про Воскресіння Христове, приносять на могилку освячений великодній хліб, квіти і лампадки.
Вагітна жінка може піти в Церкву і поставити свічку за упокоєння душі померлих, замовити поминальну панахиду. Схвалюється милостиню жебракові великоднього хліба з проханням пом’янути близьких покійний.
А на цвинтарі необов’язково йти, але при бажанні жінки, церква не забороняє вагітним відвідувати могилки рідних і близьких, прибирати їх після зими, поминати померлих молитвою. В цьому немає нічого страшного і забороненого.»
Також Радониця — свято весни, пробудження природи, початку нового щасливого життя. У давні часи в цей період молоді хлопці і дівчата водили хороводи, співали радісні пісні-веснянки, шукали собі пару, сваталися, одружилися. Недарма російське прислів’я говорить: «Хто на Червоній гірці одружиться, той довіку не розійдеться».
І нині Червона гірка, та й вся Фоміна тиждень, вважається вдалим періодом для одруження і вінчання. Тому багато подружні пари (у тому числі, які очікують на появу первістка) вибирають саме цей день, щоб скріпити свій союз перед лицем Господа.
Чому вагітним не можна ходити на похорони?
Похорон несуть в собі горе, біль, скорботу і печаль. Це не найкраще місце для вагітних.
З медичної точки зору такий захід несе психоемоційне навантаження на вагітну жінку, а зайвий стрес в період виношування може лише нашкодити як майбутній мамі, так і її дитині. До того ж у місцях скупчення людей зростає ризик зараження різними захворюваннями, що передаються повітряно-крапельним шляхом (ГРЗ, ГРВІ, грипом і іншими).
Церква ж не забороняє вагітним жінкам бути присутнім на цвинтар і на похороні, не бачачи нічого поганого в тому, щоб жінка, що виношує дитину, попрощалася з померлим і вшанувала його пам’ять, адже Ангел-хранитель майбутньої матері оберігає і дитя, яке перебуває в її лоні.
Також церковнослужителі стверджують, що Господь Бог благословляє людей, які шанують своїх предків, зберігають у серці пам’ять про них і моляться за спасіння їхніх душ.
З точки зору парапсихології кладовищі є місцем з негативною енергетикою і гнітючою атмосферою. Вважається, що при похованні мертвих можливе перенесення «нечистою», особливо загробного, енергії в наш світ.
Жінка може накликати на себе біду, якщо втратить чи залишить без нагляду яку-небудь особисту річ, так як найчастіше чаклунів заговорюють гребінь, шпильку, помаду, ґудзик своєї жертви і кидають в могилу разом з жменею землі.
Також не можна обіцяти небіжчикові, який не зможе побачити народження малюка, що дитина буде народжений в його честь (для нього). Інакше дитина буде часто хворіти.
Але навіть якщо на похоронах присутні тільки рідні та близькі люди, і наводити псування нікому, то косі погляди на кругленький животик і пересуди можуть перетрансформуватися в «ненавмисний» пристріт. Тоді вагітній треба заколоти з лівої сторони в області серця булавочку (можна потайні, але вушком вниз), а після обряду поховання випити кілька ковтків святої води і умити нею своє обличчя або ж змочити водою хустку і витерти лоб і щоки (воду можна принести з собою, перелив у пластикову півлітрову пляшку).
Шпильку попередньо потрібно заговорити: купити церковну свічку, прочитати над шпилькою три рази «Отче наш» і перехрестити її; а далі накапати на вушко воском, і промовити молитву Ангелу-охоронцю. Захист буде діяти на протязі довгого часу. Очищати її від накопиченого негативу можна на великі церковні свята, ставлячи собі і рідним свічки за здравіє і покроплю святою водою шпильку, себе, рідних і свій будинок.
Захисною властивістю володіє і червона вовняна нитка на зап’ясті лівої руки (коли зав’язується вузлик, читається молитва Ангелу-хранителю).
Автор: Бережна А. С.