Ніжний рум’янець завжди вважався ознакою краси. Але якщо щоки часто червоніють і горять, то це вже ознака неполадок в організмі, які можуть носити і фізіологічний, так і психологічний характер. Втім, у народі склалось своє тлумачення, чому щоки червоні і горять, з цим пов’язаний ряд прикмет, про які ви можете дізнатися на цьому сайті.
Прикмети не виникають просто так, це зазвичай плід численних спостережень, що дозволяють зв’язати одну подію або дію з іншим і вибудувати певну закономірність. Так що не варто ставитися до народних прикмет зверхньо, тим більше що багато з них часто виправдовуються.
Але повернемося до нашого питання: чому так щоки червоні і горять? До речі, в медицині це позначається терміном блашинг-синдром і має своє пояснення.
Як пояснює медицина почервоніння щік
А медицина пояснює фізіологічний механізм почервоніння щік дуже просто і доступно. На щоках розташовано безліч капілярів – мікроскопічних кровоносних судин, і коли під впливом нервових імпульсів вони розширюються, в них надходить більше крові, тобто, кров приливає до обличчя, і воно червоніє. Почервоніння може охопити не тільки щоки, але і все обличчя і навіть шию і верхню частину грудей.
Зверніть увагу, що судинами управляє симпатична нервова система, на яку впливають коливання нашого емоційного стану, і ми ці реакції не контролюємо.
Дуже часто почервоніння щік виникає в періоди гормональної перебудови організму у підлітків в перехідному віці, а також у жінок в період клімаксу. Такий же ефект можуть давати деякі ліки, особливо гормональні. Ну, а реакція на алкоголь загальновідома: червоніє обличчя, а в завзятих алкоголіків ніс так і залишається червоним через розширення судин.
Психологічні причини блашинг-синдрому
Отже, фізіологічний механізм зрозумілий, але що його запускає? Дуже часто почервоніння щік викликається психологічними причинами: гнівом, страхом, соромом, збентеженням, навіть просто відчуттям напруги, незручності, які ми відчуваємо не тільки від критичних зауважень, але і від компліментів.
Вважається, що людина не червоніє в самоті, а лише тоді, коли на нього спрямована чиюсь увагу. Але спробуйте подумати про щось непристойного або згадати ситуацію, коли ви опинилися в незручному становищі, — напевно ви покраснеете. Тобто ми як би постійно знаходимося під своїм контролем, який оцінює не тільки наші вчинки, але й наші думки з позицій, прийнятих у суспільстві.
Власне кажучи, і почуття сорому ми відчуваємо тоді, коли якийсь наш вчинок або навіть мимовільне дію (наприклад, гучна гикавка, чхання тощо) виявляється в центрі уваги оточуючих або, принаймні, нам так здається (часто абсолютно необгрунтовано).
Багато людей дуже легко червоніють, соромляться цього і червоніють ще більше. Допомогти може звернення до психолога і аутотренінг.
