Зміст:1. Причини дерматита2. Симптоми дерматита3. Лікування дерматита4. Профілактика
Дерматит – це запальна реакція шкіри на всілякі подразники. Виділяють контактні дерматити, що виникають при безпосередньому впливі на шкіру подразника і токсидермії, коли дерматит є лише проявом різних змін в організмі, викликаних попаданням усередину нього шкідливих речовин.
Причини дерматиту
Шкірний дерматит у більшості випадків з’являється у дорослих і дітей з сухою шкірою і часто в холодну погоду. Існує величезна кількість факторів, здатних призвести до цього шкірного захворювання. Ось список найбільш поширених причин дерматиту:
- контакт шкіри з хімічними подразниками: милом, миючим засобом, парфумерією, побутовою хімією тощо;
- нанесення на шкіру лікарських засобів та мазей;
- ураження грибковими інфекціями;
- порушення в роботі сальних залоз, дефіцит біотину;
- різні види алергії;
- вірусна або бактеріальна інфекція;
- підвищене потовиділення;
- часті переживання, хвилювання і стрес;
- генетична схильність та інші.
Симптоми дерматиту
Будь дерматит шкіри у своєму розвитку проходить три яскраво виражених стадії, які супроводжуються характерними симптомами.
Ознаки гострої стадії:
- почервоніння шкіри;
- легкий набряк;
- поява пухирців різної величини, всередині яких міститься рідина;
- свербіж;
- печіння.
Ознаки підгострій стадії:
- утворення на шкірі кірки і лусочок;
- больові відчуття.
Ознаки хронічної стадії:
- потовщення шару шкіри;
- застійний набряк;
- лущення;
- почервоніння стає насиченого темно-червоного кольору з фіолетовим відтінком;
- поява тріщин.
Лікування дерматиту
Медикаментозне лікування дерматиту підбирається індивідуально і залежить від форми захворювання хворого. Лікування починається з визначення причини, виявлення подразника і спрямоване на його усунення. Якщо подразник визначити не вдалося, то лікування буде направлене лише на усунення симптомів дерматиту та підтримання стадії ремісії.
Гострий дерматит у більшості випадків лікують місцевими засобами, а хронічний – використовуючи одночасно загальну і місцеву терапію. Місцеве лікування являє собою обробку уражених областей шкіри антибактеріальними, протигрибковими і протизапальними препаратами – мазями, присипками, бовтанки, розчинами.
Для лікування хронічного дерматиту застосовують кортикостероїдні протизапальні засоби, при гострій формі – анілінові барвники. Якщо ураження на шкірі придбали виразковий характер, то лікування проходить у стаціонарі.
Залежно від причини захворювання лікування дерматиту полягає в прийомі антигістамінних, імуномодулюючих та заспокійливих засобів. Також необхідно усунути всі джерела інфекції (наприклад, хронічний гайморит, карієс, тонзиліт тощо).
В останні роки для лікування дерматиту все частіше вдаються до фізіотерапії. Одним з найбільш поширених методів є лазерне опромінення. В результаті терапії знімається запалення, набряк, відбувається прискорення регенерації клітин шкіри. Також широко використовується такий метод, як світлолікування УФ-променями. Воно спрямоване на придушення процесів імунного запалення в шкірі і зменшення свербежу.
Народна медицина також пропонує широкий спектр різних способів боротьби з хворобою. З народних методів лікування найбільш поширеними є застосування настоянок, мазей, відварів і порошків з лікувальних рослин.
Ванни з відвару ромашки
Ванни з березових бруньок
Мазі з хвої Мазі готують з будь-яких лікарських рослин, які допомагають побороти дерматит (череда, ромашка, хвоя, деревій, березові бруньки і листя) на основі тваринних жирів (сало, тваринний жир, масло).
Профілактика
Профілактика дерматиту полягає в наступному:
- дотримання техніки безпеки в побуті та на виробництві;
- уникання контакту з можливими алергенами;
- правильне харчування.