Дистрофія (дегенерація) сітківки – патологічний процес, в результаті якого порушується трофіка тканин і пошкоджуються клітини сітківки ока.
Сітківка являє собою внутрішню чутливу оболонку ока, яка складається з безлічі світлочутливих клітин (паличок і колбочок). Вона сприймає світлові сигнали, проводить первинний аналіз і трансформує їх у нервовий імпульс, який надходить у головний мозок.
Захворювання досить поширене в наш час. Даною патологією частіше страждають особи похилого віку та діти.
Зміст
- 1 Види дистрофії сітківки
- 2 Сприятливі фактори
- 3 Клінічні прояви хвороби
- 3.1 Пігментна дистрофія сітківки
- 3.2 Вроджений амавроз Лебера
- 3.3 Точкова біла дистрофія сітківки
- 3.4 Хвороба Штаргардта (дистрофія жовтої плями)
- 3.5 Хвороба Беста
- 3.6 Стареча макулярна дегенерація
- 3.7 Х-хромосомний ювенільний ретиношизис
- 3.8 Хвороба Вагнера
- 3.9 Хвороба Гольдмана-Фавре
- 4 Діагностика
- 5 Лікування
- 5.1 Медикаментозна терапія
- 5.2 Фізіотерапевтичне лікування
- 5.3 Хірургічне лікування
- 6 Висновок
Види дистрофії сітківки
- генералізована: пігментна і точкова біла дегенерація сітківки, вроджений амавроз Лебера та ін;
- центральна (порушення центрального зору): хвороба Штаргардта, хвороба Беста, стареча макулярна дегенерація та ін;
- периферична (розлад бокового зору): Х-хромосомний ювенільний ретиношизис, хвороба Вагнера, хвороба Гольдмана-Фавре та ін.
Вторинна дистрофія розвивається на тлі впливу на сітківку яких-небудь зовнішніх чи внутрішніх чинників, перерахуємо основні з них нижче.
Сприятливі фактори
Інтоксикації.Клінічні прояви хвороби
Дегенерація сітківки є прогресуючим захворюванням і в кінцевому підсумку призводить до поступового зниження зору та сліпоти. Може поєднуватися з ністагмом, косоокістю. Часто має безсимптомний перебіг. Найбільш несприятливими в плані прогнозу є спадкові дегенерації сітківки.
Розглянемо найпоширеніші варіанти дистрофії сітківки.
Пігментна дистрофія сітківки
Це спадкова патологія сітківки, при якій первинно уражаються палички. За кілька років до виникнення змін на очному дні у хворих порушується темнова адаптація. Основні прояви хвороби – гемералопія (нічна сліпота) та звуження поля зору. Двостороннє ураження, характеризується відкладенням пігменту на очному дні, при цьому звужуються судини, розвивається деструкція волокон зорового нерва. Сліпота, як правило, настає до 40 років.
Вроджений амавроз Лебера
Хвороба проявляється з народження і має тяжкий перебіг. У дітей відсутнє центральне зір, вони можуть народжуватися сліпими, або втрачають зір у віці до 10 років. При обстеженні виявляється косоокість, ністагм, різні неврологічні симптоми, зниження слуху, затримка нервово-психічного розвитку. При огляді очного дна виявляються пігментні відкладення, блідий диск зорового нерва.
Точкова біла дистрофія сітківки
Захворювання розвивається в дитинстві, носить сімейний характер, повільно прогресуючий перебіг. У хворих виникає сутінкова і нічна сліпота, звужуються поля зору. На очному дні виявляються білі вогнища, ознаки атрофії зорового нерва.
Хвороба Штаргардта (дистрофія жовтої плями)
Ця патологія проявляється у віці 3-5 років, до її розвитку сприяє обтяжена спадковість. Діти скаржаться на погіршення зору, світлобоязнь. Через кілька років від початку хвороби випадають центральні поля зору, гострота зору швидко знижується. 
При обстеженні виявляються зміни пігментного епітелію і атрофія зорового нерва.
Хвороба Беста
В основі цієї патології лежить дегенерація жовтої плями. Розвивається в дитячому і юнацькому віці і характеризується зниженням гостроти зору. При офтальмоскопії виявляється двостороннє поразка області плями у вигляді вогнища жовтого кольору.
Стареча макулярна дегенерація
Розвивається, як правило, у осіб старше 50 років. Страждає переважно жіночий підлогу. Процес дегенерації часто протікає непомітно. Захворювання починається з погіршення зору на один або два ока і розцінюється як пресбіопія. По мірі прогресування дегенеративного процесу настає повне зникнення зору.
Х-хромосомний ювенільний ретиношизис
Це спадкова дистрофія сітківки, що характеризується її розшаруванням. Частіше зустрічається у осіб чоловічої статі. У дітей спостерігається зниження зору, косоокість. При обстеженні виявляються гиганські кісти сітківки, оточені пігментом, які можуть розриватися.
Хвороба Вагнера
Це спадкове захворювання, проявом якого є міопія високого ступеня. Часто у хворих на 10-20 років виявляється помутніння кришталика, концентричне звуження поля зору. Хвороба може ускладнюватися глаукомою або відшаруванням сітківки.
Хвороба Гольдмана-Фавре
При даній патології пігментна дистрофія поєднується з ураженням склоподібного тіла, ретиношизисом. Проявами захворювання є погіршення зору, нічна сліпота і порушення темнової адаптації. У хворих можуть виявлятися кільцеподібне випадання поля зору або його концентричне звуження.
Діагностика
Діагноз «дистрофія сітківки» базується на клінічних проявах, історії захворювання, даних огляду і обстеження офтальмологом. Хворим проводяться:
- загальноклінічне обстеження (аналіз крові, сечі, біохімія);
- офтальмоскопія (дозволяє оглянути очне дно);
- дослідження внутрішньоочного тиску;
- флуоресцентна ангіографія сітківки (дослідження судин сітківки);
- эхоофтальмография (метод дослідження структур очного яблука за допомогою ультразвуку);
- энтоптометрия (дає можливість отримати повне уявлення про функціональний стан сітківки).
Лікування
Терапія дистрофічних процесів сітківки повинна мати комплексний підхід. Головна її мета – зупинити прогресування хвороби і поліпшити зір наскільки це можливо. Якщо патологічний процес, що вражає сітківку ока, є вторинним, то в першу чергу потрібно лікувати захворювання, яке призвело до нього.
Медикаментозна терапія
Лікування дає більш високі результати на ранніх стадіях хвороби. Препарати застосовуються як для місцевого, так і для загального лікування.
Фізіотерапевтичне лікування
Вплив фізичними факторами доповнює медикаментозне, дозволяє зменшити дози застосовуваних препаратів і призупинити перебіг хвороби.
Основні фізичні методи, які використовуються для лікування дегенерації сітківки:
лазеротерапія (застосовується для стимуляції сітківки);- електростимуляція тканин ока;
- магнітотерапія (збільшує калібр судин сітківки, знижує внутрішньоочний тиск, прискорює регенерацію);
- лікарський електрофорез із застосуванням дротаверину, папаверину, нікотинової кислоти, кальцію;
- вплив ультразвуком (покращує мікроциркуляцію та метаболізм, посилює репарацію);
- діадинамотерапія (покращує кровообіг, підвищує захисні властивості тканин);
- мікрохвильова терапія (сприяє розширенню судин, поліпшенню кровообігу і живлення тканин, стимулює регенерацію).
лазеротерапія (застосовується для стимуляції сітківки);Хірургічне лікування
При неефективності консервативного лікування, з метою поліпшення кровообігу і живлення тканин проводяться операції реваскуляризації сітківки. Використовується пересадка м’язових волокон від прямих м’язів ока в перихондральное простір.
Певні результати у лікуванні можна отримати після проведення фото – і лазерокоагуляции. При цьому вплив спрямований на пошкоджені тканини, які отграничиваются від здорових, що перешкоджає розповсюдженню процесу і попереджає відшарування сітківки.
Висновок
Розвиток дистрофічних процесів у сітківці ока загрожує хворому повною втратою зору без можливості його відновлення. Зазвичай це відбувається на пізніх стадіях хвороби, при відсутності адекватної терапії. Захворювання суттєво знижує якість життя хворих, а сліпота призводить до інвалідності. При наявності даної патології починати лікування необхідно якомога раніше, коли ще не наступили незворотні зміни. Це дає можливість зберегти зір і призупинити хворобу.
НТВ, програма «Без рецепта», випуск на тему «Дистрофія сітківки»:
Телеканал «CTV.BY» програма «Добридень, лікарю», випуск на тему «Дистрофія сітківки ока — що це таке»:
