Хронічні захворювання підшлункової залози фіброзного характеру займають окрему нішу в групі шлунково-кишкових патологій. При фіброзі відбувається заміщення залозистої тканини панкреаса сполучною тканиною і, як наслідок, зниження вироблення таких гормонів, як інсулін, глюкагон, С-пептид, ліпаза, амілаза, трипсин та лактаза.
Фіброз підшлункової залози симптоми може мати поодинокі або множинні, прояви яких досить вариабельно при різних стадіях запального процесу.
До основної клінічної симптоматики фіброзного запалення відносять наступне:
- Постійна ниючий біль в області лівого підребер’я;
- Відрижка повітрям;
- Блювання;
- Пронос;
- Метеоризм;
- Зниження апетиту;
- Схуднення;
- Розвиток алергізації організму;
- Приєднання цукрового діабету.
На початковій стадії такого хронічного захворювання, як фіброз підшлункової залози симптоми можуть не проявлятися, або носити досить стертий характер, що створює деякі труднощі в діагностиці даної патології.
Поставлений діагноз фіброзу підтверджується даними лабораторного обстеження, функціональних тестів та інструментального дослідження функцій підшлункової залози. Дифдіагностику проводять з жовчнокам’яною хворобою, виразкою дванадцятипалої кишки або шлунка, рак підшлункової залози, муковісцидоз і хронічним ентеритом.
У період загострення консервативне лікування фіброзу підшлункової залози проводиться аналогічно гострого панкреатиту. Хворим призначається щадна дієта, що виключає вживання гострих, смажених, жирних, солоних, копчених і маринованих страв, алкогольних напоїв і кави.
Серед лікарських засобів провідне значення в терапії фіброзу мають нестероїдні протизапальні препарати (диклофенак, парацетамол, німесулід), спазмолітики (но-шпа, папаверин), антиферментні препарати (октреотид, фамотидин, абепразол), ферменти (креон, панкреатин, трифермент), антиоксиданти (вітаміни, ?-каротин), антитоксини (гемодез, розчин Рінгера) і антибіотики (цефалоспорини або пеніциліни).
У важких випадках застосовують оперативне лікування фіброзу підшлункової залози з подальшою фізичної реабілітації та санаторно-курортним лікуванням.
Профілактика даного захворювання зводиться до дотримання правильного режимного харчування, відмови від шкідливих звичок та своєчасному лікуванню супутніх послуг-чих патологічних процесів.