Гайморит: симптоми, причини та лікування гаймориту

Гайморит: симптоми, причини та лікування гайморитуПід гайморитом розуміють запальний процес у гайморової (верхньощелепної) пазусі. Оскільки це парна порожнину, то запалення може захоплювати відразу обидві частини.

Гайморові пазухи локалізуються з боків носових ходів і зсередини вистелені слизовими оболонками. Через невеликі проходи ці порожнини сполучаються з носом.

Функціональне призначення верхньощелепних пазух полягає в очищенні і зігріванні вступника при носовому вдиху повітря, а також у формуванні правильного вимовляння звуків. З виникненням гаймориту всі перераховані здібності спотворюються.

Запалення може бути викликано інфекціями, наприклад, попаданням в пазухи стафілококів, стрептококів, вірусів, гемофільної палички, мікоплазми, хламідій і грибів.

Гайморит виступає як незалежна захворювання, хоча зазвичай є ускладненням інфекційних уражень дихальних шляхів. Ще його розглядають як одне з найбільш поширених проявів синуситу.

Класифікація гаймориту

Залежно від ступеня поширення цього захворювання розрізняють односторонній і двосторонній гайморит.

При обліку клінічного перебігу виділяють наступні види:

  • гострий – виникає раптово, проявляється закладеністю носа, хворобливістю особи. Ці ознаки турбують близько 10 діб і рідко тривають довше місяця.
  • при полуостром гаймориті запальний процес може тривати близько 2 місяців.
  • хронічна форма захворювання відрізняється збереженням характерних ознак на строк, більше 2 місяців.
  • якщо гайморит нагадує про себе по кілька разів на рік, йдеться про його повторюваною формою.

Характер запалення дозволяє відрізняти катаральний, алергічний, одонтогенний і гнійний гострий гайморит.

По цьому ж показнику хронічна форма захворювання поділяється на ряд підвидів:

  • 1) Поліпозний характеризується утворенням на слизових гайморових пазух гроноподібних м’яких розростань – поліпів, які заповнюють собою порожнину (див. лікування і симптоми поліпів у носі).
  • 2) Гіперпластичний призводить до потовщення слизової оболонки, що загрожує звуженням просвіту пазухи і з’єднує з носом отвори.
  • 3) Атрофічний тип захворювання призводить до повної атрофії слизової оболонки і припинення виконання нею всіх необхідних функцій.
  • 4) Відмінною рисою змішаного виду є наявність на слизових оболонках вогнищ різних типів хронічного запалення. Гайморит: симптоми, причини та лікування гаймориту

    Причини виникнення гаймориту

    До факторів і причин, які здатні спровокувати появу гаймориту, відносять:

    • інфекції;
    • при захворюваннях верхніх дихальних шляхів гайморит може виникати як ускладнення;
    • запалення гайморових пазух іноді відбувається внаслідок хронічного тонзиліту і фарингіту;
    • захворювання може стати результатом запальних процесів у коренях зубів, які розташовуються в районі верхньощелепних пазух;
    • затяжний нежить алергічної природи;
    • скачки тиску в процесі повітряних польотів або пірнання;
    • викривлена носова перегородка або аномальна будова носа;
    • наявність діагноз кору, алергії, скарлатини;
    • вузькі носові ходи;
    • постійне переохолодження;
    • слабкий імунітет і авітаміноз.

    Останні дві з перерахованих причин пояснюють, чому ризик отримання гаймориту підвищується з настанням осінньо-зимового періоду. До появи хронічної форми запалення гайморових пазух призводить залишилася без належного лікування ГРВІ, а також гострий гайморит, який не повністю викорінили.

    Тому так важливо при перших ознаках захворювання звертатися до фахівців, не покладаючись на самолікування, і проходити оздоровчий курс до кінця, навіть якщо ознаки поліпшення настали раніше. Особливістю гаймориту є те, що він може почати виявлятися через дні і навіть тижні після того, як симптоми викликав його захворювання пройдуть.

    У дітей віком до семи років це захворювання не зустрічається, оскільки гайморові пазухи перебувають у процесі формування. У більш старшому віці гайморит часто викликають аденоїди (див. як лікувати аденоїди ), які порушують носове дихання і є джерелом інфікування.

    Симптоми гаймориту

    Гайморит: симптоми, причини та лікування гайморитуПерші симптоми гаймориту пов’язані з неприємними відчуттями в районі верхньощелепних пазух, які поступово посилюються. Зазвичай вранці симптоми виражені слабше, наростаючи з наближенням вечора.

    Больовий синдром може охоплювати одну або відразу обидві половини обличчя, що залежить від поширеності запального процесу.

    Найбільш характерні перші ознаки гаймориту:

    • відчуття важкості в голові;
    • зникає нюх;
    • хворобливі відчуття в районі перенісся, лоба і біля носа, що посилюється при нахилах;
    • періодичне підвищення температури;
    • утруднення носового дихання;
    • проблеми зі сном;
    • виділення з носа гною і кров’яних згустків.

    При відсутності правильного лікування гаймориту може виникати погіршення пам’яті і зниження працездатності.

    В окремих випадках клінічну картину доповнюють набряки повік, припухлість обличчя, світлобоязнь, сльозотеча, почервоніння очей. Хворий відчуває слабкість, швидку стомлюваність, може відмовлятися від їжі.
    При хронічній формі перебігу захворювання симптоми гаймориту менш виражені:

    • постійний, що не піддається лікуванню нежить;
    • головний біль і неприємні больові відчуття в очницях;
    • періодично з’являється кон’юнктивіт;
    • тривалий кашель.

    Небезпека гнійного гаймориту полягає в тому, що він може призвести до інфікування мозку і запалення його оболонки – менінгіту.

    Діагностика

    Для виявлення гаймориту у дорослих використовують клінічні та параклінічні діагностичні методи. Остаточний діагноз ставиться на підставі комплексного обстеження хворого.

    Ось основні етапи діагностики гаймориту:

    • опитування;
    • рентгенографія черепної порожнини;
    • комп’ютерна томографія гайморових пазух;
    • диафаноскопия.

    Гайморит: симптоми, причини та лікування гайморитуДіагностику починають з опитування про скарги пацієнта, його огляду з метою виявлення розширених судин на шкірі під очима і набряклість, ознак запалення на слизовій і гнійних виділень з отворів гайморових пазух при внутрішньому огляді носа.

    Одним з найбільш інформативних методів діагностування захворювання вважається пункція верхньощелепних пазух. В ході цієї процедури стінка порожнини проколюється спеціальною голкою і відсмоктується частина її вмісту.

    Пацієнти зазвичай добре переносять пункцію, але її призначають рідко із-за ризику таких ускладнень як емфізема щік або очниць, емболія судин. Якщо процедура проведена правильно, можливість їх появи зведена до мінімуму.

    Лікування гаймориту

    Для позбавлення від недуги найчастіше вдаються до консервативним методам лікування гаймориту, до яких належить загальна і місцева медикаментозна терапія та фізіотерапевтичні засоби. При запущеному перебігу хвороби призначають оперативне втручання.

    Мета консервативної терапії полягає в знятті набряку слизової гайморових пазух через забезпечення відтоку запального вмісту. Для цього призначають краплі і рекомендують користуватися інгаляторами, що усувають набряки. Часто ця міра доповнюється фізіотерапевтичними процедурами.

    При гаймориті показано застосування антибактеріальних, антигістамінних, антиневралгических і жарознижуючих препаратів. Хорошим ефектом володіють антисептичні розчини для промивання.
    Пункція може служити не тільки діагностичним цілям, але і лікувальним, якщо завершувати її промываниями зі спеціальною рідиною, в яку входять антисептики та антибіотики.

    Хронічний гайморит змушує приймати загальнозміцнюючі препарати і вдаватися до фізіотерапії. В якості лікувальної або профілактичної заходи призначають санацію ротової порожнини, щоб виключити можливість зародження інфекції в каріозних зубах.

    Хірургічне лікування гаймориту передбачає виконання гайморотомии, операції з очищення пазух. Завдяки сучасному ендоскопічного обладнання оперативне втручання займає мало часу і проводиться з мінімальною хворобливістю для пацієнта.

    См. також: як лікувати гайморит в домашніх умовах

    Наслідки гаймориту

    Гайморит становить небезпеку з-за особливостей анатомічного розміщення та пристрої гайморових пазух з їх тонкими стінками, що формують очниці і контактуючими з мозковою оболонкою.

    Тому загроза поширення захворювання завжди актуальна. Це загрожує виникненням менінгіту, енцефаліту, запалення очного яблука або його оболонки. Така ситуація може виникнути при нераціональному лікуванні, недотриманні приписів, самолікуванні або небажанні лікарського втручання.

    Крім цього, гайморит у своїй хронічній формі виступає як джерело інфекції, що призводить до повторних ангін, фарингітів, захворювань зубів. Часто можна спостерігати заповнену гноєм закриту порожнину, так званий абсцес. Гостре запалення гайморових пазух може призвести до невриту трійчастого нерва, який викликає хворобливість лицьової поверхні.

  • Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: