Біохімічне дослідження крові може багато розповісти про стан організму людини. Одним з найважливіших показників є Гамма-ГТ. У нього є й інші назви: гамма-глутамілтрансфераза, ГГТП і гамма-глутамилтранспептидаза.
Зміст
- 1 Що це таке?
- 2 Основними причинами збільшення активності ГГТП є:
- 2.1 Синдром холестазу
- 2.2 Синдром цитолізу
- 2.3 Вплив алкоголю
- 2.4 Вплив лікарських препаратів
- 2.5 Пухлинне ураження
- 2.6 Інші причини
Що це таке?
ГГТП – це микросомальный фермент, що бере участь в обміні амінокислот. Він присутній в мембранах і цитоплазмі клітин. Його значні концентрації спостерігаються в печінці, підшлунковій залозі, нирках і простати у чоловіків. Оскільки у жінок передміхурової залози немає, то активність Гамма-ГТ у них в 2 рази нижче. Невеликі кількості цього ферменту виявляються і в інших тканинах, крім м’язової.
Норми при різних методах дослідження відрізняються, але залежать від віку і статі людини. Підвищення Гамма-ГТ – це завжди ознака неблагополуччя. Основний показник має значення для діагностики захворювань печінки, хоча при патології інших органів активність ферменту також може бути підвищена.
Основними причинами збільшення активності ГГТП є:
- застій жовчі – холестаз;
- загибель печінкових клітин – цитоліз;
- вплив алкоголю;
- прийом лікарських препаратів;
- розвиток ракового процесу;
- ураження інших органів.
Всі ці зміни можуть бути обумовлені зовнішніми впливами, а також внутрішніми причинами, що призводять до ураження печінки та інших органів.
Синдром холестазу
Патологія чення часто характеризується застоєм жовчі. Холестаз є найпоширенішою причиною підвищення активності гама-ГТ. При цьому показник може збільшуватися в 5 і більше разів порівняно з нормою. Холестаз характеризується порушенням утворення жовчі та її виведення з жовчовивідної системи в дванадцятипалу кишку.
Якщо ці порушення не пов’язані з патологією самої печінки, то говорять про внутрипеченочном холестазе. Його причинами можуть бути:
- вірусні гепатити;
- цироз печінки;
- первинний і вторинний склерозуючий холангіт;
- токсичне ураження (алкогольне, медикаментозне).
Якщо застій пов’язаний з порушенням виведення жовчі з позапечінкових проток, то цей стан називають внепеченочным холестазом. Основними причинами є:
- жовчнокам’яна хвороба;
- пухлини в жовчних протоках;
- рак головки підшлункової залози або шлунка, що приводить до здавлення загальної жовчної протоки.
Під дією жовчних кислот клітинних мембран вивільняються ферменти, в тому числі гамма-ГТ. Все це починає надходити в кров. Шкірні покриви набувають жовтого відтінку, відзначається свербіж. З’являється ряд інших симптомів. У крові крім збільшення ГГТП відзначається перевищення показників лужної фосфатази, холестерину, жовчних кислот. У сечі з’являється уробіліноген. АлАТ і АсАТ підвищуються в меншій мірі.
Для боротьби з холестазом необхідно спочатку усунути причину. Якщо це каміння або пухлини, то їх слід видаляти. При необхідності використовуються гепатопротектори. Для поліпшення освіти та відтоку жовчі призначають жовчогінні препарати:
- урсодезоксихолевую кислоту (Урсосан);
- Хофитол;
- Фламін;
- Гепабене;
- печінкові збори.
Синдром цитолізу
Загибель клітин печінки, що супроводжується виходом із них і проникненням в кровоносне русло ферментів, у тому числі і гамма-ГТ. Спостерігається цитоліз при вірусному і токсичному пошкодженні печінки (алкоголь, ліки, токсини). Можливо і аутоімунне ураження при системних захворюваннях, наприклад, при системному червоному вовчаку. При цьому до тканини печінки виробляються антитіла, які і викликають негативні зміни.
Але основну роль відіграють віруси гепатиту В і С, які тривалий час можуть себе ніяк не проявляти. Зміни в біохімічному аналізі крові виявляються випадково, і після ряду додаткових досліджень встановлюється діагноз хронічного вірусного гепатиту. Якщо процес гострий, то гамма-ГТ підвищується в крові раніше амінотрансфераз (АлАТ, АсАТ). На висоті захворювання його активність стає менше, але і нормалізується цей показник значно довше.
Ураження печінки може викликати вірус Епштейна-Барра, який є причиною розвитку інфекційного мононуклеозу. При цьому характерне запалення горла, збільшення лімфовузлів і лихоманка.
Важке шкідливу дію роблять гепатотоксичність отрути:
- токсини блідої поганки;
- миш’як;
- ціаніди;
- фенол і його похідні;
- пестициди;
- бактеріальні токсини.
Щоб поліпшити стан печінки і привести ферменти в норму, необхідно з’ясувати і усунути причину таких змін. У цій ситуації на допомогу приходять гепатопротектори, завдяки яким відновлюються клітинні мембрани гепатоцитів і нормалізується функція печінки.
Для лікування можуть використовуватися:
- есенціальні фосфоліпіди – Есенціале, Эссливер;
- есенціальні фосфоліпіди з глицирризиновой кислоти – Фосфоглив;
- адеметионин – Гептор, Гептрал;
- урсодезоксихолева кислота – Урсосан, Урсофальк;
- рослинні препарати – Карсил, Силібінін, Легалон.
Вплив алкоголю
Алкоголь стимулює вироблення ГГТП. Це крім прямого токсичного дії. У людей, які випивають багато і часто, ступінь збільшення цього показника чітко залежить від кількості вживаного етилового спирту. Цей тест може з успіхом застосовуватися для виявлення алкоголізму, а також з метою контролю за лікуванням. При відмові від алкогольних напоїв на 10 днів активність гамма-ГТ в крові знижується на 50%.
Рекомендація тут одна – перестати вживати спиртні напої. В іншому випадку розвинеться алкогольна хвороба печінки, що проявляється її жировою інфільтрацією (жировий гепатоз) з подальшою атрофією печінкових клітин. Наступним етапом слід алкогольний цироз. А це вже незворотні зміни.
Вплив лікарських препаратів
Впливають на збільшення утворення ферменту багато лікарські препарати, які надають гапатотоксическое дію. До них відносяться:
- нестероїдні протизапальні засоби – парацетамол, індометацин, німесулід, аспірин, диклофенак;
- антибіотики – амоксиклав, тетрациклін, доксициклін, кларитроміцин, левофлоксацин, нітрофурани, сульфаніламіди, цефалоспорини;
- протитуберкульозні препарати – ізоніазид, рифампіцин;
- гормональні засоби – естрогени, андрогени, анаболічні стероїди, кортикостероїди;
- нейролептики – аміназин, галоперидол;
- барбітурати – фенобарбітал;
- протисудомні засоби – бензонал, карбамазепін, діазепам;
- протипухлинні препарати;
- протигрибкові засоби – амфотерицин, гризеофульвін, кетоконазол, флуконазол;
- засоби для наркозу – ефіри, галотан, хлороформ;
- серцево-судинні засоби – антикоагулянти, ніфедипін, каптоприл, сечогінні, еналаприл, аміодарон, лозартан, антиангінальні, статини;
- інші групи – азатіоприн, алопуринол, метотрексат.
Це далеко не весь перелік. Індукція “печінкових” ферментів часто поєднується з прямим токсичною дією і холестазом. Якщо на тлі лікування виявляється збільшення активності печінкових ферментів, препарат відміняють і замінюють на інший. Гепатопротектори допомагають відновити порушені функції печінки.
Пухлинне ураження
Значне збільшення ГГТП спостерігається при раковому ураженні печінки як первинному, так і при появі метастазів. Активність ферменту може підвищуватися при раку підшлункової залози, а також простати у чоловіків. Цей показник зменшується в період ремісії, збільшується при прогресуванні захворювання.
Збільшення гамма-ГТ зумовлено багатьма факторами: загибеллю клітин, застоєм всередині проток і токсичним впливом на тлі ракової інтоксикації.
Вихід тут один – лікування онкологічного захворювання хірургічним шляхом або за допомогою хіміотерапевтичного впливу. Але і сама хіміотерапія може стати причиною підвищення активності печінкових ферментів.
Інші причини
Оскільки фермент присутній у більшості органів, то його підвищення може спостерігатися при різних захворюваннях:
І все ж визначення гамма-ГТ є найбільш чутливим тестом саме при патології печінки, навіть більш інформативним, ніж інші маркери: Алт, Аст, лужна фосфатаза. І якщо вона підвищується, то причину слід шукати в першу чергу саме тут. Контроль такого показника можна використовувати для оцінки ефективності лікування.