Під гастроентеритом розуміють запальні процеси на слизових оболонках тонкого кишечника та шлунка, викликані інфекціями, паразитами або бактеріями, які можуть передаватися водним, побутовим, оральним, харчовим, фекальним способом. Інакше хвороба називають шлунковим грипом.
Запалення може поширюватися на ротоглотку, а також вражати товстий кишечник. В останньому випадку захворювання називають гастроентероколіт.
В регіонах, де склалася несприятлива соціальна обстановка, гастроентерит стоїть на другому місці за рівнем поширення. Завдяки досягненням медицини відсоток смертності від даного захворювання вдалося знизити, але він продовжує залишатися значним.
Здоровий чоловік середніх років може добре переносити захворювання і пов’язане з ним зневоднення. Гастроентерит представляє велику небезпеку для літніх пацієнтів і пацієнтів з важкими супутніми захворюваннями, а також у зоні підвищеного ризику перебувають діти та підлітки.
Згідно зі світовою статистикою, в рік близько 5 мільйонів неповнолітніх помирають від цього захворювання.
Причини гастроентериту
Залежно від походження хвороби розрізняють три її види:
- вірусний;
- бактеріальний;
- лікарський.
Вірусний тип гастроентериту викликається ротавирусами, аденовірусами, кальцивирусами та іншими подібними мікроорганізмами. У випадку харчових отруєнь збудниками захворювання є паразити і бактерії, а сам хворий може стати джерелом зараження для оточуючих.
Зустрічаються випадки, коли хвороба стала результатом застосування лікарських засобів або токсичних речовин. Дитячий гастроентерит може бути реакцією на новий продукт в раціоні. У немовлят джерелом зараження часто є мати, яка різко змінила дієту.
Симптоми гастроентериту
Якщо розвиток гастроентериту у дорослих було обумовлено наявністю таких бактеріальних захворювань як сальмонельоз, дизентерія та подібних, стілець хворого може мати домішки слизу, крові і по частоті перевищувати 30 разів за добу.
Характерними ознаками гастроентериту у дорослих є:
- спастичний больовий синдром в районі живота;
- інтенсивна нудота, блювання;
- здуття живота, що супроводжується бурчанням при мінімальному відходженні газів;
- діарея;
- головний біль;
- відсутність апетиту;
- важкість у шлунку;
- слабкість;
- підвищена температура тіла.
При гострому перебігу захворювання у дітей екскременти рідкі, пінисті, мають домішки слизу і смердючий запах. Частота випорожнень – близько 15 разів на добу.
Симптомів захворювання варто очікувати після завершення інкубаційного періоду, тривалість якого варіюється від 1 до 5 днів.
При гострому перебігу гастроентериту, для якого характерна висока температура, втрата свідомості, ознаки сильного зневоднення (наприклад, сухість у роті, млявість, рідкісне сечовипускання, западіння очних яблук), необхідно негайно звернутися за професійною допомогою.
Лікування гастроентериту
При вірусному гастроентериті вплинути безпосередньо на причину захворювання сучасна медицина не в змозі, тому терапія у дорослих носить симптоматичний характер.
Тільки для лікування паразитарних та окремих бактеріальних інфекцій призначають специфічне антибактеріальні препарати.
Антибіотики при даної хвороби не використовуються, прийом інших лікарських засобів починається тільки після встановлення діагнозу в суворій відповідності з приписами лікаря і під його контролем.
При початковій стадії гастроентериту застосовуються наступні заходи для допомоги хворому:
- рясне пиття;
- повне утримання від їжі 1-2 дні або часткове (легкоусвояемая дієта по закінченні гострого періоду захворювання);
- постільний режим.
Для запобігання зневоднення, викликаного блювотою і часті стільцем, рекомендується вживати велику кількість рідини у вигляді води, соків, киселів, відвару шипшини, солодкого чаю.
З цією ж метою в домашніх умовах готують спеціальний сольовий розчин (на 1л кип’ятку по столовій ложці кухонної соди і цукру) або користуються готовими порошками, призначеними для приготування ре гідратаційних розчинів (ораліт, регідрон). Всі рідини необхідно приймати часто, але в невеликих дозах (50 мл), це захід щодо запобігання блювоти.
Для лікування важкої форми зневоднення призначають введення спеціальних розчинів внутрішньовенно. До інфузійної терапії вдаються також при вираженій інтоксикації, якої може характеризуватися гастроентерит.
Для профілактики авітамінозу в курс лікування включають вітамінотерапію. Пацієнтам стаціонарів призначають вітаміни групи В внутрішньом’язово, а при амбулаторному лікуванні рекомендують приймати полівітамінні комплекси.
Призначення в’яжучих і обволікаючих засобів (танальбина, де-нола, нітрату вісмуту) спрямоване на відновлення слизових оболонок кишечника і шлунка. Можуть використовуватися препарати з рослинної сировини (змійовика, звіробою, пижма).
Лікування гастроентериту у дорослих високою ефективністю відрізняються фізіотерапевтичні заходи, що включають парафінові аплікації, зігріваючі компреси, индуктотермию, озокерит. Для відновлення мікрофлори кишечника використовують еубіотики (лінекс, біфідумбактерин, аципол). Додатково призначається дієта №4, передбачає вживання певного об’єму легкозасвоюваних жирів з тваринними білками, дробовий і частий прийом теплої їжі.
Профілактика
До основних профілактичних заходів щодо попередження розвитку гастроентериту відносять дотримання правил особистої гігієни, ретельний підбір продуктів і правильне їх приготування, дотримання режиму харчування.
При включенні нових, особливо екзотичних, страв у свій раціон слід бути максимально обережним. Це стосується і незнайомих ліків, які необхідно використовувати у суворій відповідності з зазначеної лікарем дозуванням.
В цілях профілактики рекомендується організовувати відпочинок у санаторно-курортних організаціях, що спеціалізуються на різних патологіях органів травлення.
