Гострі і хронічні запальні захворювання печінки, що вражають весь орган, носять назву «гепатит».
Найчастіше хвороба має вірусну природу, що пояснює її швидке поширення і зараження населення.
Небезпека гепатиту в тому, що він може призвести до цирозу печінки та інших ускладнень, які підірвуть здоров’я людини на багато місяців. До того ж, нерідко смертельні випадки від гострих, так і хронічних форм гепатитів.
Класифікація гепатитів
Гепатит протікає в двох формах: гострої і хронічної.
Для гострої форми характерне стрімке погіршення стану людини, яке проявляється в підйомі температури, слабкості, інтоксикації організму. Іноді розвивається жовтяниця внаслідок порушення роботи печінки. При жовтяниці шкіра і очні яблука набувають жовтуватий відтінок.
Хронічна форма гепатиту більш підступна. При ній людина може не здогадуватися про свою хворобу. Довгий час хвороба може залишатися безсимптомною, але з часом розмір печінки збільшується, з’являються тупі ниючі болі в підреберній зоні і болі в шлунку після важкої їжі.
Небезпека хронічної форми гепатиту в тому, що вона призводить до цирозу печінки і можливого розвитку раку. Найчастіше зустрічаються гепатити вірусної природи.
Класифікація гепатитів виглядає наступним чином:
Ще один вид гепатиту — аутоімунний, який спостерігається переважно у жінок. При аутоімунному гепатиті страждає печінка, так і інші внутрішні органи, наприклад, підшлункова залоза. Іноді хвороба виникає раптово, розвивається в гострій формі, але, на відміну від інших гепатитів, не проходить навіть протягом тривалого часу. Але найчастіше має місце хронічна форма аутоімунного гепатиту, який «запускається» як реакція на якийсь зовнішній збудник.
Досі невідомо, що саме викликає аутоімунний гепатит. Хронічна форма цього гепатиту постійно прогресує, але 20-річна виживаність хворих перевищує 80 %.
Дивіться також: що таке гепатит – всесвітня організація охорони здоров’я.
Симптоми гепатиту А, В, С, Д, Е
Симптоми вірусних гепатитів при гострій і хронічній формі слабо відрізняються один від одного.
Для гепатитів А, В, Д, Е характерні наступні прояви: слабкість, блювання, діарея, підвищення температури, болі в шлунку, болі в підреберній зоні, потемніння сечі, жовтяниця, ознаки інтоксикації організму, збільшення печінки. Ступінь прояву симптомів залежить від форми гепатиту. При хронічному перебігу хвороби симптоми можуть мати слабовиражений характер або бути відсутнім зовсім.
Гепатит С за своїми клінічними проявами відрізняється від інших типів гепатиту. Для нього характерний синдром хронічної втоми, при якому людина скаржиться на сильну слабкість, втомлюваність і порушення сну.
Лікарський гепатит відзначається симптомами, які характерні для всіх вірусних гепатитів, а саме: слабкість і стомлюваність, нудота, блювання, діарея або запор, біль у підреберній зоні, можлива печія, жовтяниця та шкірні висипання. На лікарський гепатит свідчить поліпшення стану людини після скасування призначених лікарських препаратів.
Аутоімунний гепатит найчастіше починається гостро, його симптоми не відрізняються від симптомів вірусного гепатиту, але з то лише різницею, що вони не проходять навіть протягом кількох місяців. У рідкісних випадках хвороба розвивається повільно, клінічні прояви слабо виражені. З’являються тяжкість і біль під ребрами з правої сторони, слабкість, легка жовтяниця.
З плином часу симптоми стають вираженими, додаються нові ознаки, наприклад, шкірний висип та інші шкірні реакції, у жінок розвивається аменорея. На тлі аутоімунного гепатиту розвиваються такі хвороби: виразковий коліт, синдром Шегрена, плеврит, перикардит, вітіліго, цукровий діабет, синдром Кушинга, анемія і т. д.
Діагностика гепатитів
Діагностика вірусних гепатитів полягає у встановленні всіх симптомів, проведення тестів на антитіла та аналізу крові на показники білірубіну, печінкових ферментів аланінамінотрансферази і аланинаминотранспептидазы. Велике значення приділяють ультразвукової діагностики, яка дозволяє виявити ступінь ураження печінки.
Діагностику лікарського гепатиту проводять також за допомогою тестів на антитіла і аналізу крові, але з метою підтвердження діагнозу. Крім того, поліпшення стану людини після відміни лікарських препаратів може стати яскравим ознакою такого гепатиту.
Діагностику аутоімунний гепатиту проводять за допомогою аналізу крові на антитіла до вірусним гепатитам, виключаючи їх, аналізу крові на показники білірубіну, печінкових ферментів аланінамінотрансферази і аланинаминотранспептидазы, аналізу на аутоімунні антитіла. Іноді проводять біопсію печінки.
Лікування гепатитів
Лікування вірусних гепатитів полягає в симптоматичному лікуванні, прийом противірусних препаратів, у деяких випадках інтерферонів та імуномодуляторів, проводять вакцинацію. Важливими моментами є дотримання режиму, дієти і обмеження фізичних навантажень.
Лікування лікарського гепатиту ґрунтується на дезінтоксикаційної терапії і призначення ліків, які допоможуть відновити пошкоджену печінку.
Аутоімунні гепатити лікуються за допомогою регулярного прийому глюкокортикоїдних препаратів, що знижує інтенсивність аутоімунних процесів. Лікування тривале, може займати кілька років.
Профілактика гепатитів
Щоб уберегтися від вірусного гепатиту, необхідно слідувати простим правилам:
Перераховані вище правила легко дотримуватися. Це дозволить людині вберегтися від хвороби, яка може грунтовно підірвати його здоров’я на тривалий час.
