Зміст:
- Лікування сколіозу
- Лікувальна гімнастика при сколіозі
Сколіоз буває вродженим і набутим. Вроджена форма хвороби – це велика рідкість, в основному ж проблеми з хребтом виникають у дітей в період активного росту. Причини цього можуть бути найрізноманітніші: перенесений рахіт, неправильні звичні пози і постава, постійне навантаження на одну половину спини (наприклад, при носінні шкільної сумки), неоднакова довжина ніг, сон на м’яких і провисаючих матрацах, важкі хвороби, ослаблюють дитячий організм і т. д. Бажання мам раніше посадити або поставити грудного малюка на ноги також негативно відбивається на його хребті.
Оскільки сколіоз є патологією, яку легко запобігти, батьки повинні уважно ставитися до спини своєї дитини і всіляко залучати її до занять спортом. Це може бути звичайна ранкова зарядка або відвідування секції плавання, футболу. Якщо ж якісь патологічні зміни з’явилися (одне плече стало вище, розташування лопаток стало несиметричним, лінія хребта стала нерівною і т. д.), необхідно звернутися до лікаря-ортопеда, щоб він провів діагностику і призначив правильне лікування.
За клінічними ознаками виділяють три ступені сколіозу: 1 ступінь характеризується мінімальним відхиленням хребта від своєї нормальної лінії; 2 ступінь – вже помітним боковим викривленням хребта, невеликим хребетно-реберним горбом; 3 ступінь – вираженою деформацією грудної клітки та значним обмеженням рухів у хребетному стовпі.
Лікування сколіозу
До основних методів лікування цього захворювання відносяться:
- коригуюча лікувальна фізкультура (ЛФК), в тому числі метод Катріни Шрот та інші дихальні гімнастики;
- застосування спеціальних ортопедичних апаратів (корсетів);
- Оперативне втручання (фіксація хребта за допомогою металоконструкцій, аутотрансплантатов та інших пристосувань);
- мануальна терапія, масаж;
- різні фізіопроцедури.
Вибір тактики лікування сколіозу в великий мірі залежить від ступеня патологічних змін хребта. При сколіозі 1 ступеня основний упор йде на ЛФК, мануальну терапію, різні фізіопроцедури, при сколіозі 2 також застосовуються комплекси фізичних вправ, але вони вже не так ефективні, ну а сколіоз 3 ступеня – це показання до оперативного лікування. Носіння спеціальних корсетів на сьогоднішній день застосовується рідко.
Лікувальна гімнастика при сколіозі
Основне завдання даного виду лікування полягає у підвищенні м’язового тонусу в одній половині спини і розслабленні м’язів іншої половини, тобто м’язи самі повинні повернути хребет в правильне положення. Також важливо і закріплення отриманого результату формуванням міцного м’язового корсета. Для цього розроблені спеціальні симетричні і асиметричні фізичні вправи, а також різні дихальні гімнастики.
Лікар ЛФК, плануючи лікування, завжди враховує, в якій частині хребетного стовпа відбулося викривлення, в яку сторону воно спрямоване, а також інші клінічні особливості хвороби. Тому підібраний інструктором комплекс вправ для одного хворого може зовсім не підходити для виправлення патології у іншого.
Крім того, дуже важливо правильно дихати і приймати правильне вихідне положення тіла під час виконання завдань, а також дозувати навантаження. У зв’язку з усім цим займатися самолікуванням без консультації фахівця при сколіозі не рекомендується, оскільки неправильні вправи для спини або некоректне їх виконання може погіршити перебіг хвороби.
Однак при початкових ознаках сколіозу хворий може робити базову лікувальну гімнастику, що складається з наступних вправ:
- Розвантаження хребта (ходьба на четвереньках).
- «Витягування хребта» в лежачому положенні на спині і на животі (маківка і п’яти тягнуться відповідно вгору і вниз).
- «Ножиці». Їх необхідно робити ногами, лежачи на спині, причому ноги повинні бути максимально низько над підлогою.
- Імітації плавання, лежачи на животі.
- Прогинання в спині у положенні лежачи, при якому точка опори – це живіт.
- Присідання з обов’язковим контролем постави.
- Різні нахили вперед, назад і в сторони в положенні стоячи.
Така базова тренування, крім основних вправ, обов’язково повинна включати вправи для всіх м’язів і заключну частину. Кожне вправ слід робити не менше 10 разів по кілька підходів, не забуваючи між ними відпочивати, залишаючись у вихідному положенні.
