Калькульозний холецистит: симптоми і лікування, ускладнення, причини

Калькульозний холецистит: симптоми і лікування, ускладнення, причиниЩо це таке – калькульозний холецистит є клініко-морфологічною формою жовчнокам’яної хвороби.

Для нього характерне утворення в жовчному міхурі каменів з подальшим розвитком запальної реакції.

Розвиток серйозних ускладнень цього захворювання диктує необхідність своєчасної діагностики та лікування калькульозного холециститу.

Причини калькульозного холециститу

Причини розвитку калькульозного холециститу в даний час остаточно не вивчені.

Тому виділяють ряд факторів, які підвищують ймовірність утворення каменів у жовчному міхурі. До цих факторів належать:

  • 1) Інфекційні процеси у жовчному міхурі і жовчовивідних шляхах. На цьому тлі жовч стає кислою, сприяючи розщепленню жовчних кислот і створюючи матрицю для каменеутворення
  • 2) Метаболічні порушення в організмі, які можуть проявлятися по-різному. Це може виражатися в порушенні холестеринового, кальцієвого обміну та жовчних пігментів. Цьому сприяє голодування, нестача білка в їжі, інтоксикації організму
  • 3) Застійні процеси у жовчному міхурі. Однак камені можуть виявлятися і на тлі нормальної скорочувальної активності цього органу. Прийнято розрізняти кілька стадій каменеутворення, які лікар враховує у процесі призначення лікування.

    Всього виділяють три стадії:

  • 1) Фізико-хімічна стадія, для якої характерне збільшення концентрації холестерину в жовчі з одночасним зменшенням жовчних кислот і фосфоліпідів
  • 2) Камненосительство при відсутності клінічних проявів
  • 3) Стадія виражених клінічних проявів, яка супроводжується розвитком тих чи інших ускладнень.

    Симптоми калькульозного холециститу

    Захворювання за клінічним перебігом може бути гострим і хронічним, при цьому в останньому випадку періоди ремісії змінюються періодами загострення. Загострення хронічного холециститу нагадує клінічні прояви гострого запалення жовчного міхура.

    Основними симптомами, які наводять на думку про наявність калькульозного холециститу, є наступні:

    • хворобливі відчуття в правому підребер’ї
    • відчуття гіркоти у роті
    • печія
    • нудота і блювота
    • відрижка та інші.

    Найбільш яскравим проявом цього захворювання є печінкова коліка, яка проявляється наступними клінічними ознаками:

    • поява раптових гострих болів у верхній частині живота
    • для цієї характерна іррадіація болю в плечову, лопаткову область, а також в поперек
    • поява болю пов’язано з провокуючими факторами, в першу чергу, це погрішності в дієті, а також вживання алкоголю, труська їзда, біг, швидка ходьба
    • нудота, що супроводжується блювотою неодноразової
    • запаморочення
    • метеоризм (здуття живота)
    • різка болючість при пальпації живота.

    При об’єктивному обстеженні пацієнта виявляються ті чи інші симптоми, що вказують на захворювання. Всі вони полягають у появі різкого болю при пальпації точок проекції жовчного міхура на передню черевну стінку.
    В стадії ремісії хронічний калькульозний холецистит зазвичай протікає малосимптомно. При погрішностях в дієті зазвичай ремісія змінюється загостренням.

    Дивись також симптоми холециститу.

    Діагностика захворювання

    Діагностичний пошук при підозрі на калькульозний холецистит включає в себе проведення наступних додаткових методів дослідження:

  • 1) Рентгенологічне дослідження жовчного міхура (холецистографія)
  • 2) Ультразвукове дослідження печінки і жовчного міхура
  • 3) Біохімічне дослідження крові з обов’язковим визначенням рівня загального білка та його фракцій, тригліцеридів і холестерину
  • 4) Фіброгастродуоденоскопія та деякі інші.

    Можливі ускладнення

    Калькульозний холецистит: симптоми і лікування, ускладнення, причиниПри запізнілої діагностики і, відповідно, пізно розпочатому лікуванні можливий розвиток різних ускладнень калькульозного холециститу. Вони можуть бути наступними:

    • холедохолітіаз – утворення каменів у загальній жовчній протоці
    • механічна жовтяниця, що розвивається при порушенні відтоку жовчі (повна закупорка жовчного міхура або його проток, а також великого дуоденального соска)
    • стеноз (звуження) фатерова соска (великого дуоденального сосочка)
    • гострий холангіт – гостре запалення жовчовивідних шляхів
    • гострий панкреатит – вторинне запалення підшлункової залози
    • злоякісний онкологічний процес жовчного міхура
    • порушення всмоктування в кишечнику з усіма витікаючими наслідками
    • емпієма (гнійне запалення) жовчного міхура
    • водянка цього органу
    • перфорація стінки жовчної з подальшим розвитком перитоніту.

    Лікування калькульозного холециститу

    Лікування калькульозного холециститу може бути як консервативним, так і оперативним. Однак практично завжди виникають показання для проведення хірургічного втручання.

    Це продиктовано тим, що рано чи пізно розвиваються ті чи інші ускладнення, які можуть загрожувати життю людини.

    Операція може виконуватися двома способами:

  • 1) Лапаротомическим – на передній черевній стінці виконується розріз, через який забезпечується доступ у черевну порожнину
  • 2) Лапароскопічним – замість розрізу виконуються три проколи, які згодом стають непомітними (хороший косметичний результат). Суть операції полягає у видаленні жовчного міхура (холецистектомія). Це попереджає подальше утворення каменів. Хірургічне втручання, що полягає лише у видаленні конкрементів, виявилося неефективним, тому від нього сучасна хірургія відмовилася.
    В період ремісії хронічного калькульозного холециститу рекомендується дотримуватися таких правил, як:
    • дотримання дієти (відмова від гострого, смаженого і жирного)
    • раціональний підхід до фізичних навантажень
    • застосування препаратів, які зменшують ризик утворення каменів (на стадії фізико-хімічних змін) та вірогідність їх подальшого лікування на другій стадії жовчнокам’яної хвороби.

    При загостренні хронічного калькульозного холециститу лікування вибудовується таким чином:

    • дотримання постільного режиму
    • голодна пауза на кілька днів
    • застосування знеболюючих препаратів різного механізму дії (спазмолітики, холінолітики, блокатори чутливих нервових закінчень)
    • дезінтоксикаційна терапія.

    У разі, якщо проведена консервативна терапія загострення запального процесу жовчного міхура, не призводить до клінічного поліпшення протягом 24-48 годин, то ставиться питання про екстреному оперативному втручанні. В іншому випадку велика ймовірність розвитку перитоніту.

  • Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: