Кардіостимулятор – що це?

Кардіостимулятор – це прилад, реєструючий ритм серцевих скорочень і генерує електричні імпульси, які приводяться до серця і викликають його нормальні скорочення. Операції з імплантації кардіостимуляторів показані при патологіях, що супроводжуються недостатньо частими скороченнями камер серця, які не можуть забезпечити в повній мірі нормальний кровообіг і життєдіяльність людського організму.

Раніше кардіохірургами застосовувалися прилади, які не реагували на власний ритм серця і працювали з заданої під час їх імплантації частотою генерації імпульсу. Це суттєво обмежувало можливості їх застосування не завжди забезпечувало досягнення необхідного лікувального ефекту. Завдяки розвитку індустрії медичної техніки зараз можуть використовуватися прилади, що нагадують злагоджену роботу мінікомп’ютера і синхронізуючі нормальне скорочення передсердь і шлуночків.

Розповімо, як працює кардіостимулятор, адже не всі знають, що це.

Зміст

  • 1 Показання
  • 2 Як влаштований кардіостимулятор?
  • 3 Типи кардіостимуляторів
  • 4 Як працює кардіостимулятор?
  • 5 Як встановлюється кардіостимулятор?
  • 6 Реабілітація
  • 7 Життя після встановлення кардіостимулятора


Свідчення

Імплантація кардіостимулятора може бути показана при будь-яких брадикардиях або брадиаритмиях, які несуть загрозу здоров’ю або життю хворого. Причинами їх розвитку можуть стати такі стани і захворювання:

  • напади Морганьї-Адамса-Стокса;
  • стенокардія напруги або спокою, що супроводжується урежением ритму;
  • постійна або приходить брадикардія при серцевій недостатності;
  • порушення атріовентрикулярного проведення (АВ-блокади першого типу II і III ступеня, АВ-блокади I ступеня з посткастраційним блоком однієї з ніжок пучка Гіса);
  • слабкість синусового вузла (СА-блокада, синусова брадикардія).

Вищеописані стану можуть викликатися як вродженими, так і набутими захворюваннями серцево-судинної системи, у т. ч. вродженими вадами розвитку серця, інфекційними ураженнями, рубцевими тканинами, які утворилися після перенесеного інфаркту міокарда, процесами, викликаними старінням, і невідомими факторами.

Як влаштований кардіостимулятор?

Кардіостимулятор складається з таких вузлів:

  • батарея для постачання приладу електричною енергією, яка розрахована на багаторічну і безперебійну роботу приладу (після вичерпання її ресурсів кардіостимулятор підлягає заміні);
  • мікросхема, трансформує енергію батареї в імпульси для стимуляції і контролює їх потужність і тривалість;
  • коннекторный блок для з’єднання корпуса кардіостимулятора з електродами;
  • електроди, що представляють собою гнучкі і міцні спіральні провідники, які закріплюються в камерах серця, передають до серця випромінювані приладом імпульси і несуть в мікросхему дані про активність серця, на кінці електрода є металева головка, яка надійно фіксує його на стінці серця;
  • програматор, який представляє собою спеціальний пристрій для контролю і регулювання параметрів кардіостимулятора, при необхідності лікар може змінювати налаштування для правильного ритму скорочень, також завдяки цьому пристосуванню лікар може переглядати записану в хронологічній послідовності інформацію про зареєстрованих передсердних і шлуночкових порушеннях ритму (мерехтіння або тріпотіння передсердь, фібриляція шлуночків, шлуночкові і наджелудочковые тахікардії).

Мікросхема і батарея кардіостимулятора об’єднані в імпульсний генератор та знаходяться в герметичному титановому корпусі, а коннекторный блок розташований у верхній частині приладу і полягає у прозорий пластиковий блок.


Типи кардіостимуляторів

В даний час для кардіостимуляції можуть застосовуватися однокамерні, двокамерні та трикамерні кардіостимулятори. Тип необхідного приладу для кожного клінічного випадку визначаються лікарем індивідуально, виходячи з даних діагностичних досліджень.

Однокамерний кардіостимулятор володіє тільки одним активним електродом, який стимулює тільки один шлуночок. Основним недоліком такого типу приладу є стимуляція тільки однієї з камер серця. При цьому передсердя продовжують функціонувати у своєму ритмі, а при збігу скорочень шлуночка і передсердя спостерігається порушення кровотоку: кров з шлуночка закидається в передсердя і приносять кров судини.

Двокамерний кардіостимулятор володіє двома електродами. Їх імплантують в передсердя і правий шлуночок – це забезпечує стимуляцію обох ланок прокачування крові, узгоджену роботу передсердя і шлуночка і правильний струм крові по серцю.

Трикамерні кардіостимулятора (кардиосинхронизирующие) здатні стимулювати в певній послідовності три камери серця: правий і лівий шлуночок і праве передсердя. Такі кардіостимулятори останнього покоління забезпечують нормальну роботу серця та фізіологічну внутрисердечную гемодинаміку. Ці кардиосинхронизирующие прилади можуть застосовуватися для усунення дессинхронии камер серця при важких формах брадиаритмії або брадикардії.

Деякі моделі кардіостимуляторів оснащені сенсорними датчиками. Такі прилади називають частотно-адаптивними, і в їх комплектуючі включається сенсор, який детектує зміни в активності нервової системи, частоти дихання і температуру тіла. Кардіостимулятори такого типу застосовуються для кардіостимуляції при ригидном синусовом ритмі, який провокується значним виснаженням резервів серця.

Також існують моделі кардіостимуляторів, які оснащені кардиовертером дефібрилятором, які при настанні фібриляції або небезпечних аритмій починає виконувати автоматичну дефібриляцію. Після впливу на камери серця розрядом високої напруги фібриляція або тахікардія шлуночків купірується, і серце продовжує скорочуватися згідно ритму, заданого при імплантації пристрою.

Як працює кардіостимулятор?

Мікросхема приладу постійно виконує аналіз генеруються серцем імпульсів, проводить виробляються кардіостимулятором імпульси до стінки серця та контролює їх синхронізацію. Електрод, який представляє собою провідник, передає генерується приладом імпульс до камери серця і несе назад в мікросхему інформацію про активність самого серця. На кінці кожного провідника-електрода розташовується металева головка, яка здійснює контакт електрода з тим чи іншим відділом серця, «зчитує» інформацію про електричної активності серця і посилає імпульси тільки тоді, коли в них виникає необхідність.

При дуже рідкісному скорочення серця або повній його відсутності кардіостимулятор переходить в режим постійної стимуляції і посилає імпульси до серця з тією частотою, яка була задана при імплантації пристрою. При спонтанної роботі серця кардіостимулятор починає працювати в режимі очікування і функціонує тільки при відсутності самостійних серцевих скорочень.

Моделі кардіостимуляторів з вбудованим кардиовертером дефібрилятором запрограмовані на автоматичне включення кардиоверсии і дефібриляції і починають генерувати імпульс високої напруги при отриманні приладом даних про фібриляції шлуночків або життєзагрожуючих тахікардій.

Як встановлюється кардіостимулятор?

Операція з імплантації кардіостимулятора є малоінвазивної та може виконуватися в умовах операційної, оснащеної рентгенівським апаратом для моніторингу всіх дій кардіохірурга. Для знеболювання застосовується місцева анестезія.

  • Лікар пунктирує підключичну вену і закріплює в ній інтродьюсер, через який просуває в просвіт верхньої порожнистої вени електрод (або електроди).
  • Далі під контролем рентгеноборудования електрод просувається в праве передсердя або правий шлуночок і закріплюється на стінці серцевої камери. Якщо імплантується кардіостимулятор двох – або трикамерний, то таким же чином виконується і імплантація інших електродів.
  • Після фіксації електродів лікар виконує кілька проб для вимірювання порогу збудливості, на які серці відповідає скороченнями.
  • Після отримання хорошого графіка ЕКГ, отриманого з встановлених електродів приладу, електроди фіксуються остаточно, і під шкірою в підключичної області або під грудним м’язом виконується «кишеню» для імплантації корпусу кардіостимулятора.
  • Після введення приладу в «кишеню» і підключення до нього електродів тканини зашиваються.
  • В цілому така методика операції з імплантації кардіостимулятора займає не більше 2 годин. При необхідності можуть застосовуватися інші способи імплантації.

    Реабілітація

    Деякий час після імплантації кардіостимулятора пацієнт відчуває незначне незручність і хворобливі відчуття в місці установки приладу. Також на місці введення приладу може утворюватися гематома. У деяких хворих може підвищуватись температура тіла. Всі ці неприємні відчуття усуваються або самостійно, або за допомогою симптоматичної терапії.

    Як правило, хворим після імплантації кардіостимулятора призначається профілактичний курс прийому антибіотиків. При необхідності лікар проводить коригування в схемах прийому призначаються раніше гіпотензивних засобів (вони або скасовуються, або зменшується їх дозування).

    Деякі пацієнти у перші дні після операції відчувають в місці імплантації пристрою незначні «посмикування», які викликаються електричними імпульсами, що виробляються кардіостимулятором. Протягом декількох днів усі ці негативні відчуття повністю проходять або усуваються за допомогою перепрограмування приладу.

    Вже в перший же день після операції більшість хворих можуть вставати з ліжка, а через тиждень – повертаються до звичного ритму життя. Приступати до роботи дозволяється через 2 тижні.

    Через три місяці після операції пацієнт повинен пройти контрольне обстеження. Наступний візит до лікаря повинен відбутися через півроку, а далі, при відсутності скарг, хворий може проходити контрольні огляди один або два рази в рік.

    Достроковий візит до лікаря повинен відбутися при появі таких скарг:

    • зниження частоти пульсу;
    • ознаки запалення в області імплантації пристрою: почервоніння, набряк, біль;
    • поява нових нападів запаморочення або непритомності.

    Життя після встановлення кардіостимулятора

    Пацієнту з кардіостимулятором необхідно дотримуватися ряду рекомендацій:

  • Уникати контакту з сильними електромагнітними джерелами: лініями високовольтних передач, телевізійними вишками, металодетекторами, ретрансляторами.
  • У лікувальних установах (в т. ч. і при візит до стоматолога) пред’являти документи про наявність кардіостимулятора, т. к. деякі лікувальні та діагностичні процедури можуть бути протипоказані (МРТ, УЗД з переміщенням датчика по корпусу приладу, магнітотерапія, електротерапія, літотрипсія, монополярна коагуляція). При необхідності МРТ може замінюватися комп’ютерною томографією або рентгеном. Також існують моделі кардіостимуляторів, які не чутливі до впливу установки МРТ.
  • Для уникнення зміщень приладу і порушень його роботи дотримувати ряд обмежень в побуті: дозувати види навантажень із залученням грудних м’язів, стикатися з джерелами напруги тільки тією рукою, яка протилежна місця імплантації приладу, уникати ударів в області розташування кардіостимулятора, розташовувати мобільний телефон на відстані не менше 20-30 см від місця імплантації пристрою, аудіоплеєр розміщувати на протилежній стороні, тримати подалі від кардіостимулятора різні електроприлади з моторами (електродриль, газонокосарку, перфоратор, електробритву, фен тощо).
  • Робота з промисловим або офісним обладнанням не завдає перешкод для роботи кардіостимулятора. Воно повинно бути справно і заземлено.
  • Слід уникати контакту з обладнанням, яке здатне створювати електричні перешкоди: зварювальні апарати, електричні сталеплавильні печі, електропили, діелектричні нагрівачі, розподільники або дроти запалювання автомобільного двигуна.
  • Часто спостерігати за пульсом (під час фізичного навантаження і в стані спокою).
  • Періодично вимірювати артеріальний тиск (особливо якщо раніше спостерігалася артеріальна гіпертензія).
  • При підвищенні артеріального тиску до 160/90, появі приступів стенокардії і ознак порушення кровообігу (задишки, набряків) приймати рекомендовані лікарем препарати.
  • Регулярно займатися ЛФК для тренування серця (допустимий рівень навантажень і темпи їх нарощування вказує лікар).
  • Боротися із зайвою вагою.
  • Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
    Здоровий спосіб життя