Катаральним езофагітом називають патологію, пов’язану із запаленням слизової оболонки стравоходу. Виникає найчастіше внаслідок механічних травм, хімічних та інших опіків, а також як наслідок захворювань шлунка. Серед всіх різновидів езофагіту катаральна форма зустрічається найбільш часто. У значної частини населення діагностують це захворювання. Отже, катаральний езофагіт: що це таке і як це лікувати?
Катаральний езофагіт: що це і як лікувати
Класифікація катарального езофагіту
Зміст
- 1 Класифікація катарального езофагіту
- 2 Причини катарального езофагіту
- 3 Клінічна картина
- 4 Діагностика запалення слизової стравоходу
- 5 Лікування катарального езофагіту
- 5.1 Відео — Способи боротьби з рефлюкс-езофагітом з народної медицини
- 6 Прогноз і профілактика езофагіту
Існує кілька варіантів класифікації катарального езофагіту. За тривалістю і характером перебігу виділяють гостру і хронічну форму хвороби.
В залежності від того, яка причина патології відіграє найважливішу роль, езофагіт підрозділяють на кілька форм.
Таблиця 1. Форми катарального езофагіту
Форма эзофагитаПричина
Серед усіх варіантів найбільш частим є аліментарний езофагіт. Це пов’язано з тим, що більшість людей дотримуються нездорового режиму харчування, мають різні шкідливі звички.
Катаральний езофагіт — це запалення слизової оболонки стравоходу
Причини катарального езофагіту
Слизова оболонка стравоходу часто піддається дії різних травмуючих агентів. Тому запальні захворювання її зустрічаються досить часто. Призвести до розвитку запалення слизової можуть такі чинники:
- вплив патогенних бактерій і вірусів;
- переважання в раціоні гострою, сухої їжі;
- зловживання алкоголем;
- вживання великої кількості кави, особливо натщесерце;
- стреси і нервово-психічне напруження;
- прийом лікарських засобів, що негативно позначаються на діяльності стравоходу і шлунка.
Слизова оболонка стравоходу при езофагіті
Залежно від тривалості і інтенсивності патогенних факторів можуть виникати різні варіанти запалення слизової оболонки. Катаральна є найбільш легкою формою езофагіту. Для неї характерний набряк, почервоніння слизової оболонки. При цьому уражається не вся її поверхню, а тільки окремі ділянки.
Рефлюкс-езофагіт: причини розвитку хвороби
Клінічна картина
Катаральний езофагіт проявляється також, як і багато інші запальні захворювання травної системи. Вираженість симптоматики наростає по мірі розвитку патологічного процесу. На ранніх стадіях хворі скаржаться на появу слабо виражених тупих болів у верхній частині живота, за грудиною. При порушенні скорочувальної здатності стравоходу і кардіального сфінктера в шлунку з’являються наступні симптоми:
- печія;
- кисла відрижка;
- нудота, у тяжких випадках – блювання.
Поява і посилення вираженості симптоматики пов’язане з прийомом їжі. Ознаки захворювання можуть виникнути також при нахилах, фізичному напруженні.
Рефлюкс-езофагіт
Больовий синдром при катаральному езофагіті зазвичай характеризується відчуттям печіння в грудях. Іноді пацієнт може скаржитися на больові відчуття між лопатками. Це нагадує клінічну картину нападу стенокардії. Тому нерідкі випадки неправильної діагностики захворювання – такі пацієнти можуть кілька років безуспішно лікуватися від неіснуючої хвороби серця, поки не буде поставлений правильний діагноз.
Важливо! При появі перерахованих вище симптомів не можна починати самостійне лікування. Необхідно звернутися до лікаря і пройти повне обстеження, яке допоможе визначити справжню причину неспокою.
Діагностика запалення слизової стравоходу
При зверненні пацієнта лікар спочатку збирає інформацію про те, як давно почалося захворювання, як воно розвивалося й чим себе проявляв. Також він оцінює наявні клінічні ознаки хвороби. Часто цих даних достатньо для того, щоб передбачити у пацієнта наявність езофагіту. Однак для того, щоб поставити діагноз, необхідно провести також інструментальні дослідження:
- ендоскопія – цей метод дозволяє візуально оцінити стан слизової оболонки стравоходу і шлунка за допомогою ендоскопа. Цей апарат являє собою довгу гнучку трубку, на дальньому кінці якої розташована камера. Лікар вводить її в стравохід і розглядає його внутрішню поверхню на екрані. При необхідності він може відщипнути невеликий шматочок тканини від поверхні слизової оболонки, щоб потім відправити його на гістологічне дослідження;
Ендоскопія дозволяє візуально оцінити стан слизової стравоходу
- біопсія – якщо лікар при проведенні ендоскопії взяв зразки тканин, їх досліджують у лабораторії. Фахівці фарбують їх особливим чином і потім розглядають в мікроскоп, щоб визначити зміну клітинної будови слизової оболонки;
- рентгенологічне дослідження з контрастом – цей метод застосовується для оцінки рухової активності стінок травної системи. Пацієнт повинен випити препарат, що містить барій. Потім робиться серія знімків з інтервалом у кілька хвилин. За ним оцінюється прохідність стравоходу і інших частин ШЛУНКОВО-кишкового тракту, а також стан їх стінок і слизової оболонки;
- алергологічні дослідження – виконують при підозрі на алергічну природу запалення. Пацієнту роблять кілька подряпин на шкірі і наносять на них препарати, що містять алерген. Поява запальної реакції на певний засіб свідчить про наявність алергії на нього.
«Золотим стандартом» діагностики езофагіту є перші два види діагностичних процедур. Їх призначають усім пацієнтам з підозрою на запальні захворювання стравоходу і шлунка.
Ендоскопічне дослідження стравоходу і шлунка
Ендоскопія з біопсією дозволяє не тільки оцінити зовнішні прояви хвороби, але також визначити наявність змін у клітинному складі стінки ШЛУНКОВО-кишкового тракту. Це необхідно для того, щоб з’ясувати характер патологічного процесу, а також вчасно діагностувати передракові стани, які можуть розвиватися при тривалому перебігу хвороби.
Лікування катарального езофагіту
Терапія захворювання підбирається лікарем в залежності від передбачуваної причини. Лікування зазвичай консервативне, тобто засноване на прийомі лікарських засобів без хірургічного втручання.
Незалежно від варіанту захворювання насамперед необхідно мінімізувати навантаження на уражений орган. У гостру стадію хвороби в стаціонарі пацієнтам призначають дієту номер 1, яка ґрунтується на максимальному хімічний, термічний та механічний щажении слизової оболонки ШКТ. Таким пацієнтам заборонено вживати солоні, гострі, пряні страви. Вся їжа при цьому повинна бути теплою.
Основні правила дієти при езофагіті
Якщо у пацієнта є гостре пошкодження слизової оболонки стравоходу (наприклад, хімічний або інший опік), в перші 2-3 доби йому протипоказано вживання будь-якої їжі. Тоді можливий перехід на парентеральне харчування, тобто введення поживних речовин внутрішньовенно. У тих випадках, коли захворювання пов’язано з наявністю інших патологій травного тракту, препарати показано вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
Для запобігання подальшого пошкодження стінки стравоходу і шлунка призначають в’язкі та обволікаючі засоби. Серед них найбільшого поширення набули препарати на основі вісмуту (наприклад, Де-Нол). Якщо пацієнт скаржиться на виражений больовий синдром, застосовують місцеві анестетики – Лідокаїн, Новокаїн та інші. Їх використовують перорально, хворий повинен випити необхідну кількість теплого препарату, перебуваючи в горизонтальному положенні. Це дозволяє домогтися найкращого контакту ліки з ураженої слизової оболонкою.
Важливо! Перерахованих вище заходів в більшості випадків досить для того, щоб зняти больовий синдром. Якщо їх використання не призводить до поліпшення стану пацієнта, показано використання наркотичних анальгетиків.
Важливе значення в подальшому лікуванні катарального езофагіту грає дієтотерапія. Пацієнту рекомендується відмовитися від всіх продуктів, які можуть спровокувати загострення захворювання – гострого, солоного і т. д. Також необхідно відмовитися від куріння і вживання алкоголю. Не рекомендується приймати їжу пізніше, ніж за дві години перед відходом до сну. Якщо маса тіла підвищена, потрібно вжити заходів на її зменшення до нормальних значень.
При езофагіті доведеться відмовитися від солоних і гострих страв
У тих випадках, коли захворювання пов’язано з інфекційним процесом, лікування повинно бути спрямоване на причину патології. Тому таким хворим призначають антибактеріальні засоби або препарати проти вірусів і грибкової флори. Якщо діагностовано вторинний езофагіт, потрібна терапія основного захворювання. При розвитку ускладнень та інших супутніх станів, потрібно проводити вчасну їх корекцію.
Відео — Способи боротьби з рефлюкс-езофагітом з народної медицини
Кілька рецептів народної медицини для лікування рефлюкс-езофагіту представлені в наступному відео.
Прогноз і профілактика езофагіту
Якщо лікування розпочато вчасно, пацієнт дотримується рекомендацій лікаря, ймовірність настання стійкої ремісії найбільш висока. Зазвичай у такому випадку ознаки гострого запального процесу зникають через кілька днів.
Менш сприятливий прогноз у хворих, які своєчасно не звертаються до лікаря, не проводять лікування в необхідному обсязі. У такому випадку можливий перехід в хронічну форму хвороби. Нерідкі також різні ускладнення хвороби: стеноз стравоходу, перехід катарального запалення в гнійну форму, а також перфорація стінки, тобто порушення її цілісності. Такі стани зазвичай вимагають хірургічного лікування, самостійно від них позбутися неможливо.
При виявленні неприємних симптомів терміново зверніться до фахівця — це гарантія успішного лікування
Що стосується профілактики, то для того, щоб уникнути розвитку езофагіту та інших запальних захворювань травної системи, необхідно дотримуватися здорового раціону харчування. Рекомендується відмовитися від шкідливих звичок, вживання великої кількості кави, гострих страв, маринадів. Пацієнтам підвищеною масою тіла слід нормалізувати вагу.
Катаральний езофагіт не є важкою патологією травного тракту. Однак він може суттєво знизити якість життя, а також призвести до розвитку більш небезпечних патологій, у тому числі й онкологічних. Тому важливо своєчасно діагностувати і починати лікування цього захворювання.
