Кіста верхньої щелепної пазухи: лікування і симптоми -

Зміст

Кіста верхньої щелепної пазухи – це округле доброякісне утворення, яке формується із слизової оболонки, що вистилає навколоносові пазухи. Відбувається це в результаті закупорки вивідної протоки.

Частота появи захворювання

Кіста щелепної пазухи при обстеженні виявляється у 10 % пацієнтів.

Причини появи захворювання

Серед факторів, які впливають на виникнення даного захворювання можна назвати:

Ускладнення уповільненого нежиті;
Захворювання верхніх дихальних шляхів в хронічній формі;
Закупорка вивідних проток пазух утвореннями ззовні;
Запалення слизової оболонки пазухи носа;
Аномалії або анатомічні особливості будови порожнини носа.

Види захворювання, форми і симптоматика

Кіста щелепної пазухи поділяється на такі види:

Істинна або класична, яка формується тільки з тканин слизової оболонки.

Псевдокиста або помилкова, в утворенні якої беруть участь інші типи тканин.

Симптоми кісти верхньої щелепної пазухи:

Хронічні болі в районі верхньої щелепи, иррадиирущие в скроню і очну ямку з боку ураженої пазухи;
Хибні симптоми підвищеного внутрішньоочного тиску;
Регулярні болісні головні болі, які мають властивість відновлюватися навіть після прийому сильнодіючих препаратів;
Закладеність носа при відсутності простудного захворювання;
Утруднене дихання;
Виділення рідини жовтого кольору або гною з носа;
Досить часті захворювання верхньощелепних пазух.

Більшість зафіксованих випадків даного захворювання характеризується відсутністю яких-небудь ознак, а його наявність виявляється випадково при обстеженні голови рентгенографічними способами за іншими показаннями.

Профілактика

Профілактика даного захворювання полягає у своєчасному лікуванні відповідних основних захворювань, які послужили причиною появи кісти.

Діагностика

Кіста верхньої щелепної пазухи може бути діагностована з використанням рентгенологічного дослідження – оглядової рентгенограми придаткових пазух носа. В результаті отримують фотографію всіх придаткових носових пазух. Для підтвердження діагнозу проводять пункцію. Якщо отримана рідина буде жовтого кольору, значить це кіста.

Найточнішим методом для визначення наявності даного захворювання є комп’ютерна томографія. Вона з високою точністю показує розташування кісти.

Ускладнення

Ускладнення при даному захворюванні зустрічаються досить рідко. Однак фахівці називають такі негативні наслідки при несвоєчасному лікуванні:

Нагноєння у внутрішній частині шкіряного мішечка.
Посилення тиску на кістки і органи черепної коробки з подальшою їх деформацією. Дане ускладнення може з’явитися в результаті постійного повільного зростання кісти.
Розвиток диплопії – роздвоєння зображення. Виникає при впливі кісти на органи зору.
Відторгнення і наступне відмирання кістки. Можливо, на досить запущеній стадії захворювання.

Тому, виявивши якісь симптоми кісти верхньої щелепної пазухи рекомендується звернутися до лікаря для підтвердження діагнозу.

Лікування

Лікування кісти верхньої щелепної пазухи можна починати тільки після досить тривалого спостереження за її розвитком.

Методи лікування залежать від перебігу захворювання:

Безсимптомний з незмінними характеристиками. Через деякий час кіста може зменшитися в розмірах і навіть зникнути. Лікування в даному випадку не потрібно, рекомендується регулярне спостереження.
Помилкова кіста, що виникла на тлі зубний інфекції. Потрібне лікування зубів, після чого вона проходить без терапевтичного втручання.
Хворобливий стан, порушення життєдіяльності організму. Потрібно видалення кісти одним з наступних способів:
- Операція Калдвелл-Люка. Вона передбачає видалення кісти через спеціально пророблений над верхньої губою отвір, яке з часом самостійно зарубцьовується.
- Ендоскопічна операція. Вона передбачає видалення кісти через природний отвір (співустя) шляхом підведення оптичного приладу з інструментами (ендоскопа) через ніздрю до пазусі.

Прогноз захворювання

Лікування кісти верхньої щелепної пазухи має сприятливий результат. Проте для запобігання рецидивів слід повністю позбутися від супутніх захворювань – карієсу, пародонтозу, риніту, нежитю, алергії і т. п.

Прогноз може бути несприятливий у випадках аномального розвитку навколоносовій порожнини і при хронічному гаймориті.