Зміст:
- Фактори ризику і основні прояви
- Як лікувати коксартроз?
Фактори ризику і основні прояви
Найбільш часто зазначене захворювання реєструється серед осіб з обтяженою спадковістю (у яких кілька родичів хворіють на остеоартроз). Серед факторів ризику розвитку цієї патології можна назвати похилий вік, травми кульшового суглоба, наявність надлишкової ваги тіла або ожиріння. При первинному коксартроз причину поразки суглоба виявити не вдається. Вторинна форма захворювання часто діагностується при супутній дисплазії, остеомієліті, вроджених вивихах стегна.
Ознаки захворювання залежать від стадії ураження кульшового суглоба. Виділяють три ступеня тяжкості коксартрозу. Серед загальних симптомів захворювання слід назвати біль в ураженому суглобі, яка може переходити на коліно і пахову область, обмеження рухів, кульгавість і вкорочення нижніх кінцівок.
Початковою стадією ураження є коксартроз 1 ступеня. При даній формі захворювання за умови своєчасного лікування можна повністю припинити руйнування суглоба і попередити розвиток деформацій. Як правило, при цій ступені остеоартрозу хворі скаржаться на слабкі болі в тазостегновому суглобі, які переходять на коліно, але з’являються тільки після фізичних навантажень і стихає в спокої. З-за такої особливості клінічного перебігу пацієнти рідко звертаються за медичною допомогою, що провокує подальше прогресування патологічних змін в ураженому суглобі.
Остеоартроз 2 ступеня характеризується вже більш інтенсивними больовими відчуттями, які турбують хворих у стані спокою і можуть іррадіювати в коліно і пахову область. Біль не стихає після відпочинку, а тривала ходьба призводить до появи кульгавості. При даній формі ураження порушується нормальне функціонування кульшового суглоба, зменшується його рухливість, знижується м’язова сила нижніх кінцівок.
При коксартрозі 3 ступеня больовий синдром має постійний характер. Больові відчуття виникають в стані спокою і в нічний час, що порушує нормальний сон. Розвивається атрофія м’язів стегна, сідниць і гомілки. Рухливість в суглобі обмежується. З-за болю пацієнти не можуть пересуватися без тростини. Крім цього, м’язи стегна стають настільки слабкими, що таз починає зміщуватися. При цьому хвора нога з боку ураження коротшає. Пацієнт починає кульгати.
Як лікувати коксартроз?
Терапія призначається після ретельної діагностики з урахуванням тяжкості перебігу хвороби. Лікування поразок першої та другої ступеня тяжкості, як правило, проводять консервативно.
Фармакологічна терапія передбачає прийом таких груп препаратів:
- НПЗП. Найбільш часто призначають піроксикам, бутадіон або диклофенак, целебрекс або нимулид. Дана група препаратів ефективно зменшує больовий синдром, що дозволяє переходити до інших етапів лікування. Незважаючи на ефективність зазначених коштів, важливо пам’ятати, що вони мають лише симптоматичну дію і ніяк не впливають на перебіг захворювання. Крім цього, передбачається, що кошти з цієї групи негативно впливають на синтез окремих компонентів хрящової тканини суглобів. Саме тому їх тривалий прийом не рекомендується. При їх частому застосуванні артроз тазостегнового суглоба поглиблюється через більш активного руйнування хрящів.
Враховуючи таку особливість у клінічній практиці все більшого поширення набувають селективні протизапальні ліки, наприклад, Моваліс. Даний препарат дає менше побічних впливів і може прийматися досить тривалий час (навіть протягом декількох місяців або років без негативного впливу на структуру суглобів).
- Гормональні препарати (наприклад, гідрокортизон або кеналог). Як правило, такі ліки призначають при вираженій болю, яка поєднується із запальними змінами в сухожиллях і м’язах. Найкращий терапевтичний ефект досягається при введенні гормональних ліків шляхом внутрішньосуглобових ін’єкцій.
- Місцеві гормональні та протизапальні засоби. Лікувальний ефект від їх використання мінімальний, оскільки діюча речовина не може повною мірою вплинути на уражені ділянки і проникнути в суглоб через бар’єр шкіри, підшкірно-жирову основу і м’язові волокна. Незважаючи на це, лікарі часто приписують зігріваючі мазі, які активізують кровообіг у місці нанесення, а також знімають спазм м’язів, що веде до незначного зменшення болю.
- Для усунення м’язового спазму можуть призначатися міорелаксанти, які розслаблюють м’язові волокна стегна і гомілки і також сприяють зменшенню больових відчуттів.
- Для поліпшення кровообігу в ураженому суглобі і збільшення регенеративних властивостей пошкоджених хрящів приписують судинорозширювальні засоби (наприклад, трентал або цинаризин).
- Лікування артрозу кульшового суглоба обов’язково повинно включати прийом хондропротекторів. Найбільш часто застосовують терафлекс, структур, артрогликан або хондролон. Це лікарські засоби, які сповільнюють дегенеративні процеси в хрящах суглобів. При їх регулярному застосуванні вдається призупинити прогресування коксартрозу.
Консервативне лікування остеоартрозу також передбачає проведення мануальної терапії, лікувальної гімнастики, фізіотерапевтичних процедур (УВЧ-терапії, кріотерапії, електро – та магнітотерапії, індуктотермії).
Деформуючий остеоартроз кульшового суглоба на пізніх стадіях розвитку не вдається вилікувати консервативними методами, тому вдаються до хірургічного лікування. Воно передбачає проведення артропластики (моделюють зруйновані суглобові поверхні), ендопротезування (повністю замінюють уражений суглоб), артродезу (скріплюють кістки спеціальними пластинами або гвинтами).
Треба пам’ятати, що при своєчасній терапії вдається ефективно відновити опорну і рухову функцію уражених кінцівок, тому при появі ознак коксартрозу не варто проводити самолікування, а звернутися за кваліфікованою медичною допомогою. Для профілактики даного захворювання слід контролювати вагу тіла, уникати травм, займатися спортом, правильно харчуватися, вчасно лікувати запальні ураження кістково-суглобової системи.
