Зміст статті:
Коксит – запальний процес у тканинах кульшового суглоба, спричинену інфекційними захворюваннями, автоімунними або ендокринними порушеннями. У дітей патологія розвивається стрімкіше, ніж у дорослих, супроводжується вираженим больовим синдромом і може призводити до стійкої втрати функцій кінцівки і глибокої інвалідності.
Етіологія захворювання
Від інших видів артритів коксит відрізняється глибиною і обсягом ураження тканин, зумовленими розмірами кульшового суглоба – самого великого зчленування в опорно-руховому апараті людини.
У дітей захворювання в переважній більшості випадків розвивається на тлі інфекційних або гнійно-запальних захворювань. Однією з найбільш частих причин коксита у дітей дошкільного і шкільного віку є туберкульоз. Це стан, що являє серйозну загрозу для життя маленьких пацієнтів, так як загрожує блискавичним розвитком сепсису.
У дорослих захворювання може бути наслідком численних травм суглоба, ендокринних і аутоімунних порушень. У людей старшого віку коксит найчастіше розвивається на тлі дегенеративних змін хрящової і кісткової тканини, зокрема, як ускладнення коксартрозу.
Види і форми кокситов
Залежно від причини виникнення та особливостей перебігу захворювання виділяють декілька його видів:
- Туберкульозний. Даний вид патології найчастіше виникає у дітей молодшого віку. Після первинного ураження легень інфекція поширюється на інші тканини і органи, в тому числі і опорно-руховий апарат, викликаючи стійкі болі, порушення рухливості, кульгавість. Туберкульозний коксит у дорослих зустрічається порівняно рідко і відрізняється хронічним перебігом.
- Реактивний. Реактивний коксит розвивається як ускладнення перенесених інфекцій бактеріальної або вірусної природи: сальмонельоз, дизентерія, хламідіоз та ін Поряд із запальними процесами в суглобової тканини можуть спостерігатися ураження внутрішніх органів і шкірних покривів.
- Транзиторний. Інфекційно-алергічний артрит виникає найчастіше у дітей на тлі ГРВІ або будь-якого іншого інфекційного захворювання. Точні причини і механізми виникнення саме транзиторної форми патології залишаються до кінця не вивченими. У більшості випадків транзиторний коксит проходить без специфічного лікування, однак нерідкі випадки його переходу в хронічну форму.
- Посттравматичний. У дорослих розвивається на тлі ушкоджень суглоба, викликані надмірними навантаженнями при заняттях спортом або іншими видами фізичної діяльності і пов’язаний з дистрофико-дегенеративними змінами суглобової тканини. Коксопатия може також бути наслідком ожиріння, створює щоденну додаткове навантаження на опорно-руховий апарат. У дітей посттравматичний коксит розвивається як ускладнення вродженої дисплазії кульшового суглоба.
У разі артриту інфекційної природи виділяють специфічну і гнійну форми захворювання. До специфічних відносять кокситы, збудниками якого стали бруцели, палички Коха, бліда трепонема. Неспецифічний, або гнійний артрит, може викликатися бактеріями групи стафілококів, стрептококів або іншими збудниками, які потрапили в тканини суглоба з інших вогнищ запалення в організмі.
Залежно від того, один суглоб або обидва залучені в патологічний процес, виділяють одно – та двосторонній коксит.
Клінічна картина
В залежності від виду і причини виникнення патології, симптоми захворювання можуть змінюватися й мати різну ступінь вираженості в різних хворих. Тим не менш, загальна клінічна картина буде подібною:
- Ниючі болі в області верхньої частини стегна, що віддають в пах, подъягодичную область, ногу, що посилюються після навантажень, у тому числі і незначних.
- В області ураженого суглоба спостерігається набряклість тканин, яку легко виявити по згладжуванню пахових і сідничних складок, іноді – гіперемія (почервоніння).
- Рухливість суглоба обмежена, скутість найбільш явно виражена вранці або після тривалого перебування в статичній позі.
- Спостерігається підвищена втомлюваність і м’язова слабкість у нозі з боку ураженого суглоба.
- Змінюється хода, з’являється кульгавість, нестійкість при спробі спертися на пошкоджену кінцівку.
Гострі форми захворювання, такі як гнійний і туберкульозний артрит, найчастіше супроводжуються стійким підвищенням температури тіла до 38 градусів і вище, а також загальними симптомами інтоксикації – лихоманкою, стомлюваністю, слабкістю, головним болем.
Діагностика
При підозрі на коксит для точної постановки діагнозу клінічного огляду недостатньо. Щоб виявити ступінь і характер зміни тканин суглоба, застосовуються інструментальні методи:
- рентгенографія,
- ультразвукове дослідження,
- магнітно-резонансна та комп’ютерна томографія,
- пункція суглоба з подальшим вивченням випоту — патологічної рідини, що накопичується в тканинах.
При підозрі на туберкульозний коксит у дитини обов’язково проводиться проба Манту. Також при інфекційних формах захворювання призначають лабораторні дослідження для визначення збудника і ступеня його резистентності.
Методи лікування коксита кульшового суглоба у дітей та дорослих
Лікування коксита спрямоване на усунення першопричини виникнення, а також на зняття больового синдрому і відновлення функції пошкодженої кінцівки. Туберкульозний, гнійний і реактивний коксит у дитини лікується в умовах стаціонару. У більшості випадків при коксите пропонується іммобілізація суглоба за допомогою тугих пов’язок.
Медикаментозна терапія
Медикаменти є ключовою складовою лікування кокситов будь-якої етіології. Прийом препаратів дозволяє усунути причину захворювання і його основні симптоми.
- Нестероїдні або глюкокортикостероидные протизапальні препарати спрямовані на купірування запалення і зменшення вираженості больових відчуттів.
- Антибіотикотерапія проводиться при кокситах інфекційної природи, збудником яких стали бактерії. При призначенні препарату приймається до уваги не тільки вид бактерії, але і ступінь резистентності до різних груп антибіотиків.
- Препарати-хондропротектори застосовуються для стимуляції регенераційних процесів хрящової тканини суглоба, поліпшення їх еластичності і міцності.
- Цитостатики призначаються при кокситах ревматоїдної природи.
При лікуванні туберкульозних кокситов у дітей і дорослих застосовується комплексна хіміотерапія.
Оперативні методи лікування
Ендопротезування кульшового суглоба
Якщо консервативні методи лікування не приносять бажаного ефекту, а також при важких і запущених стадіях захворювання застосовуються хірургічні методи лікування, основним з яких можна назвати сіновектомію – видалення ураженої ділянки тканини з подальшим заміщенням його ауто – або алотрансплантатом.
У крайніх випадках, коли пошкодження суглоба носять необоротний характер, проводиться операція по його видаленню і заміщення ендопротезом. Протез кульшового суглоба може бути як однополюсним – замінюючим головку кістки стегна, так і двополюсним, що представляє собою штучний аналог голівки стегна і кульшової западини.
Реабілітація
Після того як медикаментозно знімаються основні симптоми захворювання, а також на етапі відновлення після оперативного втручання пацієнтам, страждаючим кокситом, призначається фізіолікування, що включає у себе масаж, лікувальну фізкультуру, гидрокинезиотерапию, електрофорез.
Можливі ускладнення та наслідки
Чим раніше виявлено захворювання і чим раніше були вжиті заходи по його корекції, тим менше ризик розвитку ускладнень. При несвоєчасному та неправильному лікуванні патологія може стати причиною:
- анкілозу (повної втрати рухливості) суглоба,
- повного руйнування суглобового зчленування,
- укорочення постраждалої кінцівки,
- атрофії м’язів стегна і паху.
Гнійна форма коксита може спричинити за собою стрімкий розвиток сепсису – системного зараження крові, що представляє собою серйозну загрозу для життя пацієнта.
Прогноз
Прогноз перебігу захворювання індивідуальний і залежить від першопричини, форми патології і загального стану здоров’я пацієнта, а також від того, наскільки вчасно було розпочато і в якому обсязі проводиться його лікування. Як правило, найбільш сприятливий прогноз мають кокситы інфекційно-алергічної природи у дітей, так як в більшості випадків симптоми захворювання повністю зникають при усуненні інфекційного вогнища. Туберкульозні та ревматичні кокситы вимагають тривалого комплексного лікування та часто приймають хронічну форму.
Профілактичні заходи з попередження виникнення коксита у дітей і дорослих включають в себе:
- регулярну фізичну активність;
- загартовування;
- повноцінне та раціональне харчування;
- своєчасне лікування інфекційних та запальних захворювань;
- відмова від шкідливих звичок;
- розумний підхід до занять спортом, дотримання режиму тренувань і техніки безпеки при виконанні вправ.
Так як основною причиною коксита у дітей раннього віку є туберкульоз, особливу значимість має своєчасна діагностика захворювання за допомогою щорічної перевірки реакції Манту і регулярних оглядів педіатра.
