Ураження слизової оболонки ока, яке виражається в її запаленні, носить назву «кон’юнктивіт».
Захворювання зустрічається досить часто, в рівній мірі у дітей і дорослих, і виникає в результаті алергічної реакції або зараження інфекцією вірусної або бактеріальної природи.
Легка форма кон’юнктивіту не представляє серйозної загрози для людини, однак, захворювання легко поширюється, передаючись від людини до людини при недотриманні правил особистої гігієни.
Причини виникнення кон’юнктивіту
Причини, за яких у людини розвивається кон’юнктивіт, пояснюють класифікацію даного захворювання.
Найпоширеніші кон’юнктивіти — вірусні та бактеріальні. Стафілококи або стрептококи потрапляють в очі через руки, а віруси поширюються завдяки таким захворюванням, як герпес, вітрянка, ангіна, кір.
Вірусні та бактеріальні кон’юнктивіти заразні і легко передаються від людини до людини повітряно-крапельним шляхом, а також через предмети загального користування.
Алергічний кон’юнктивіт розвивається внаслідок подразнення очей певним алергеном, наприклад, вовною, пилком, книжкової пилом і т. д. Клінічна картина відзначається почервонінням очей, червоними очима, але виділення з очей відсутні. Іноді захворювання виникає в результаті тривалого і постійного впливу на очі випарів різноманітних хімічних чи токсичних речовин.
За перебігом захворювання виділяють кон’юнктивіт:
- хронічний, виникнення якого обумовлено алергією або захворюваннями носоглотки;
- гострий, що виникає найчастіше з-за вірусів і бактерій.
Крім усього перерахованого вище, кон’юнктивіт може розвинутися через косметики, уходових засобів, контактних лінз, крапель для очей, а також травм і деяких венеричних захворювань (наприклад, у новонароджених дітей, якщо мати хвора на гонорею).
Симптоми кон’юнктивіту
Кон’юнктивіт та його специфічні симптоми будуть відрізнятися в залежності від типу захворювання.
Так, для цієї хвороби, в разі її бактеріальної природи, характерні виділення з очей в’язкого і непрозорого виду. Деякі хворі можуть не страждати подібними виділеннями, тому специфічними ознаками для бактеріального кон’юнктивіту будуть сухість очей, біль, відчуття стороннього тіла і почервоніння.
Вірусний кон’юнктивіт зазвичай пов’язаний з простудними захворюваннями. Головні симптоми — рясне сльозотеча, легкий свербіж і почервоніння. Захворювання проявляє себе на одному оці, але швидко поширюється на інший. При сильній простуді, викликаної аденовірусом, можуть з’явитися виділення з очей негнійний природи.
У разі алергії людини будуть турбувати відчутний свербіж, біль в очах, виникає набряк і почервоніння повік. Якщо кон’юнктивіт викликаний впливом хімічних речовин, то різні виділення з очей, як правило, відсутні. Специфічним симптомом є біль різного ступеня тяжкості, що може негативним чином вплинути на життя людини.
Дивиться також, як вибрати краплі для очей від кон’юнктивіту.
Лікування кон’юнктивіту
Для правильного та ефективного лікування кон’юнктивіту необхідно в першу чергу визначити причину, яка викликала захворювання. Багато кон’юнктивіти проходять самі по собі, але застосування ліків значно прискорює одужання.
Якщо алергія сильна і продовжується тривалий час, то людині можуть призначити стероїдні краплі для очей. Варто пам’ятати, що самостійно призначати стероїдні препарати в якості лікування очної алергії не можна. При тривалому використанні стероїдних крапель можливий розвиток глаукоми очі.
Вірусні та бактеріальні кон’юнктивіти заразні, тому під час лікування необхідно дотримуватися певних правил, щоб уникнути передавання захворювання членам сім’ї та близьким людям. Так, хвора людина повинен дотримуватися загальні правила гігієни. Варто ретельно мити руки, користуватися особистим рушником і носовою хусткою, а також не терти очі руками або хусткою у разі свербежу.
Так як захворювання часто починається з одного ока, а потім переходить на інший, то здоровий очей можна лікувати в якості профілактики. При цьому, не можна використовувати одні і ті ж краплі або тюбик мазі як для хворого, так і для здорового ока. У такому випадку ризик зараження значно збільшується.
Виходом із ситуації буде використання окремої піпетки або покупка другої упаковки ліків. Крім того, на час лікування кон’юнктивіту краще відмовитися від носіння контактних лінз і від макіяжу, а в сонячну погоду слід носити сонцезахисні окуляри, щоб світло не так сильно дратував уражене око.
Читайте також, лікування кон’юнктивіту у дорослих.
Ускладнення кон’юнктивіту
При правильному і своєчасному лікуванні ускладнень вдається уникнути. В іншому випадку, коли людина займається самолікуванням або зовсім пускає все на самоплив, кон’юнктивіт може «порадувати» досить серйозними ускладненнями.
На першому місці за ступенем тяжкості ускладнень варто кератит — запалення рогівки ока. Після нього часто залишаються рубці на рогівці, що знижує гостроту зору, а в деяких випадках кератит призводить до сліпоти.
Часто кон’юнктивіт, проходить зазвичай в гострій формі, без адекватного лікування переходить в хронічну форму, що може значно заважати людині в повсякденному житті. При хронічній формі кон’юнктивіту проявляються такі симптоми, як печіння, свербіж, втома очей та відчуття «піску» або стороннього тіла.
Хронічний кон’юнктивіт, виявляє себе час від часу, посилює запальний процес і може призвести до зниження зору, порушення слізної плівки, світлобоязні і рясному сльозотечі. Крім того, людина може занести інфекцію через свербіння.
Профілактика кон’юнктивіту
Усі превентивні заходи зводяться до виконання загальних правил особистої гігієни.
Хвора людина повинен мати особисті рушники і наволочку на подушку, які варто частіше прати. Замість бавовняних хусток краще використовувати паперові, щоб не занести інфекцію у другій очей. Руки необхідно тримати подалі від очей.
При вимушеному контакті, наприклад, під час використання мазі або крапель для очей, необхідно ретельно мити руки антибактеріальним милом. На час лікування варто відмовитися від носіння лінз. Більш того, лінзи варто змінити на нові, щоб не допустити повторного зараження очей.
Щоб здоровій людині уберегтися від кон’юнктивіту, потрібно дотримуватися простих правил:
У разі алергічного кон’юнктивіту людині варто по можливості триматися подалі від алергенів. Перераховані вище заходи дозволять здоровій людині уберегтися від зараження, а хворому — не заразити членів сім’ї.
