Кислий смак щавлю до душі далеко не кожній людині, проте саме цей смак вказує на основні корисні властивості рослини. У щавлі у великій кількості міститься аскорбінова кислота, бета-каротин, вітаміни E і K, вітаміни групи B, залізо, фосфор, магній, кальцій, різні органічні кислоти, необхідні організму людини особливо при авітамінозі після довгої зими. Не дивно, що при такому складі щавель називають в народі весняним королем.
Цей факт викликає подив, але щавель є найближчим родичем гречки! Така сімейність дає про себе знати в корисних властивостях щавлю. Багатий вітамінний склад цього трав’янистої рослини допомагає людині справлятися з різними недугами. І всупереч поширеній думці, корисні саме культивовані, а не дикі сорти щавлю.
Добре відомі жовчогінний і закріплює властивості щавлю, тому його використовують для лікування проносів і дизентерії. А при вживанні щавлю у великих кількостях можна, навпаки, домогтися м’якого проносного ефекту. Це відбувається з-за великого вмісту клітковини, яка вичищає кишечник і благотворно діє на його перистальтику. Щавель провокує виділення шлункового соку, підвищує апетит і рекомендується людям зі зниженою кислотністю шлунка.
Завдяки великому вмісту вітаміну C (аскорбінової кислоти), щавель використовується для профілактики і лікування цинги. А що входить в склад щавлю залізо ефективно рятує від анемії. Даний мікроелемент найкраще засвоюється організмом саме в поєднанні з вітаміном C.
Протизапальний і кровоспинний властивості щавлю використовуються для загоєння ран, лікування венозного розширення вен і геморою. Ті ж властивості дозволяють полегшити стан жінок в період менструацій і менопаузи. Знеболюючу дію щавлю застосовується також при ревматизмі і болях у попереку.
У листі щавлю містяться антиоксиданти, здатні протистояти онкологічних захворювань і знижують ризик розвитку раку. Також регулярне вживання рослини в їжу допомагає знизити рівень холестерину, привести організм в тонус.
Застосування щавлю в народній медицині
При ангіні приймають сік щавлю. Для цього свіжі стебла і листя рослини обшпарюють окропом, після чого зелень розминають до стану кашки. Отриману масу віджимають через марлю. Сік щавлю нагрівають на слабкому вогні протягом 5 хвилин, потім охолоджують і зберігають у холодильнику в скляному посуді. Приймати такий засіб з щавлю від ангіни слід три рази в день по одній столовій ложці разом з їжею.
Сік щавлю також можна використовувати при кровоточивості ясен. У цьому разі кілька ложок соку розводять такою ж кількістю теплої води і полощуть рот кілька разів на день.
При проносі з кров’ю використовують відвар з плодів щавлю. Столову ложку насіння заливають склянкою води, доводять до кипіння, знімають з вогню і настоюють одну годину. Приймають всередину три рази в день по 50-70 мл
Для лікування відкритих ран, опіків і пролежнів використовують трохи більше концентрований відвар з плодів щавлю. У цьому випадку на склянку води береться дві столові ложки насіння. Відвар наполягають, охолоджують і використовують для зовнішньої обробки проблемних місць на шкірі.
Також для знеболювання та лікування відкритих гнійних ран і виразок можна вдаватися до допомоги свіжого листя щавлю. Молоді листочки рослини промивають проточною водою, прикладають до хворого місця і фіксують пов’язкою.
При геморої, тріщинах прямої кишки та коліті використовують відвар з коренів щавлю. Одну столову ложку подрібнених коренів заливають склянкою окропу і нагрівають на водяній бані протягом 20 хвилин. Такий засіб щодня приймають всередину по одній столовій ложці один раз на день.
Протипоказання
Щавель не рекомендується вагітним і годуючим жінкам, а також людям з підвищеною кислотністю і сечокам’яною хворобою, панкреатитом, подагру.
