Левоміцетин при отруєннях: чи допомагає він або шкодить

Зміст

Властивості Левоміцетину та показання до його застосування
Негативні наслідки безконтрольного прийому Левоміцетину

Розлад травлення у вигляді проносу і блювання відноситься до найбільш частих симптомів харчового отруєння. Допомогти подолати неприємний стан допоможуть комплексні заходи – рясне пиття, промивання шлунка, прийом сорбентів і дотримання дієти.

Щоб прискорити процес одужання хворі нерідко самі приймають медикаменти. Але не всі медичні препарати підходять при харчових отруєннях. Одним з популярних «призначень» при самолікуванні отруєнь є Левоміцетин. Тому важливо знати, коли він приносить користь, а в яких випадках його застосування не тільки не виправдано, але й небезпечно для життя. Давайте розберемо ці питання.

Властивості Левоміцетину та показання до його застосування

Левоміцетин належить до синтетичних антибіотиків, з ефективною дією проти грампозитивних коків (гонококи і менінгококи), а також бактерій, які викликають розлад роботи травного тракту (кишкова паличка, протеї та серрации, шигели, сальмонели, лептоспіри, клебсієли, гемофільна паличка).

Показаннями до застосування Левоміцетину при отруєннях служать:

важкий стан хворого з наростаючою слабкістю, багаторазовою блювотою і проносом (понад 10 разів), які не припиняються після загальноприйнятих заходів;
наявність крові і/або гною в калі;
утримування підвищеної температури довше доби, незважаючи на базисну терапію;
лабораторне дослідження калу (посів) з визначенням збудника чутливого до Левоміцетину;
в особливих випадках, коли на збудника не діють інші антибіотики, крім Левоміцетину.

Слід підкреслити, що призначає антибіотики для лікування, особливо при отруєнні, тільки лікар! Після консультації, обстеження і результатів лабораторних аналізів, він встановлює діагноз і рекомендує відповідне лікування із зазначенням дози препарату, кратності прийому на добу і тривалості терапії.

Для ознайомлення наводимо загальні рекомендації відповідно до інструкції щодо застосування Левоміцетину при отруєнні:

препарат приймають за 30 хв до прийому їжі або, у разі виникнення нудоти у пацієнта, через 1 годину після їжі;
показано ковтати таблетку цілою, не жувати і не подрібнювати, запивати великою кількістю води (допускається солодка вода);
застосовують для лікування дорослих по 0,5 г 3-4 рази на добу, прийоми слід організувати через рівні проміжки часу;
курси застосування відповідно до призначення лікаря – в середньому 5-7 днів;
Левоміцетин дітям при отруєнні призначають після 3 років і розраховують дозу препарату на кілограм маси тіла дитини.

Негативні наслідки безконтрольного прийому Левоміцетину

Левоміцетин належить до бактеріостатичну препаратів, він має досить сильну дію на певні види бактерій. Крім цього, для нього характерно не менш агресивне вплив на організм людини.

При безконтрольному лікуванні Левоміцетином побічні дії будуть наступними.

Алергічні реакції — від кропив’янки (свербіж і висип) і до серйозних проблем зі здоров’ям у вигляді набряку горла, губ і язика, обличчя.

Вплив на кровотворну функцію призводить до зниження кількості клітинних елементів крові. Падіння концентрації лейкоцитів сприяє зниженню захисних сил і виникнення простудних захворювань. Низький вміст тромбоцитів викликає схильність до розвитку кровотеч — носових, з ясен, кишкових. Порушення утворення еритроцитів лежить в основі анемії.

Зміна кількості глюкози в крові, слід обережно застосовувати препарат хворим з цукровим діабетом.

Подразнення слизової оболонки кишечнику по типу псевдомембранозного коліту, який характеризується появою водянистого проносу з кров’ю.

Сеча може набути темний відтінок.

Головні болі, порушення зору і слуху.

Порушення з боку нервової системи проявляються депресивними станами, психомоторними розладами, можливі галюцинації.

Симптоми загального нездужання.

Дітям до 3 років взагалі не рекомендується приймати Левоміцетин від отруєння. Прийом препарату може викликати розвиток «синдрому сірого дитини», який проявляється слабкістю і сонливістю, багаторазовою блювотою і відмовою від їжі, температура тіла дитини нижче нормальних показників, відзначається пронос з зеленуватим калом, бліда шкіра набуває сірий іноді блакитний відтінок. Якщо при такому стані негайно не припинити прийом препарату і не викликати швидку допомогу, можливий для дитини летальний результат.

Враховуючи вищезазначені побічні реакції, слід вказати основні протипоказання до прийому препарату.

Не доцільно застосовувати Левоміцетин при харчових отруєннях, причиною яких виступають токсини. Препарат не впливає на них і не сприяє їх виведенню.

Приблизна ситуація складається при вірусних кишкових захворюваннях, які нечутливі до препарату.

У пацієнтів з резистентністю (нечутливі) до Левоміцетину внаслідок безконтрольного застосування в якості самолікування, не дотримуючись дозування препарату і тривалості лікування. У випадку застосування ліків 1 або 2 дні хворий не тільки не позбавляється від хвороботворних збудників, але сприяє розвитку їх стійкості до антибіотиків.

Не рекомендується застосовувати для лікування вагітних жінок, годуючих матерів і малюків до 3 років.

Не вітається призначення ліків хворим цукровим діабетом, важкими ураженнями печінки і нирок.

Хворим з ураженнями функції кровотворення або раковим хворим, які приймають хіміотерапію або цитостатики, не слід застосовувати препарат.

Таким чином, Левоміцетин, завдяки широкому антимікробною дією, має гарні терапевтичні ефекти для певного переліку збудників. Але його застосування вимагає попереднього лабораторного підтвердження, і необхідно дотримуватися рекомендацій лікаря як приймати Левоміцетин при отруєнні, також потрібно враховувати, що при його прийомі високий ризик виникнення побічних реакцій і важливо звертати увагу на протипоказання.