Лікування бронхіальної астми у дорослих: фізіотерапія

Зміст

Бронхіальна астма є запальним захворюванням дихальних шляхів, що характеризується хронічним перебігом, пов’язаних з підвищеною реактивністю бронхів. Поширеність цієї патології на сьогоднішній день складає приблизно 5-6 %, щороку вона є причиною 0.5 % смертей. Захворюваність астмою зростає щорічно в усьому світі, особливо серед осіб дитячого віку. Про те, що являє собою це захворювання, з яких причин воно виникає, і які симптоми, а також про особливості діагностики та лікування бронхіальної астми (зокрема, про методи физиолечения) ми і розповімо в цій статті.

Зміст

1 Чому і як розвивається хвороба
2 Симптоми
3 Принципи діагностики
4 Принципи лікування
- 4.1 Етіологічне лікування
- 4.2 Медикаментозне лікування
  - 4.2.1 Базисна терапія
  - 4.2.2 Симптоматичне лікування
- 4.3 Фізіотерапія

Чому і як розвивається хвороба

Підвищена реактивність (або гіперреактивність) бронхів, як правило, виникає у відповідь на потрапляння в організм того чи іншого алергену розвивається реакція гіперчутливості I типу. Спровокувати розвиток нападу захворювання можуть:

пилок квітів та інших рослин;
домашній пил (а точніше, кліщі, які знаходяться в ній);
цвіль, шерсть домашніх тварин;
продукти харчування;
побутова хімія і косметика;
лікарські препарати;
виробничі шкідливості;
інфекції;
активне і пасивне куріння.

Безсумнівно, грають роль і несприятлива екологічна обстановка, і спадковий фактор, і психосоціальні умови.

Отже, алерген потрапляє в організм і викликає в ньому цілий каскад біохімічних реакцій, в результаті яких стінка бронхів спазмируется, слизова їх набрякає і виділяє велику кількість секрету, а просвіт істотно звужується. Ці зміни і викликають ряд симптомів, характерних для бронхіальної астми.

Симптоми

Бронхіальна астма протікає приступообразно – періодично, на ранніх стадіях хвороби. Після безпосереднього контакту з алергеном виникають характерні напади, що супроводжуються раптово виниклої задишкою, вологими свистящими хрипами, які чути на відстані, утрудненим видихом, відчуттям закладеності в грудній клітці. Завершується напад кашлем з виділенням густого в’язкого «склоподібної» мокротиння.

При тривалому перебігу хвороби в бронхах розвиваються запальні зміни, і напади виникають частіше навіть без зв’язку з алергеном, а під впливом будь-яких провокаційних чинників – різкого запаху, холодного повітря, фізичного навантаження, вдихання диму сигарет, а також на тлі вірусних інфекційних захворювань.

В період ремісії симптоматика хвороби мінімальна або ж повністю відсутній.

Залежно від частоти виникнення нападів ядухи розрізняють 4 стадії бронхіальної астми:

I – інтермітуюча (приступи ядухи виникають рідше, ніж 1 раз у 7 днів, виключно після контакту з алергеном; нічні – 2 рази на місяць або рідше; загострення захворювання короткочасні, без праці купіруються; показники функції дихання в межах норми (ОФВ1 ? 80% від належного значення, варіабельність ОФВ1 < 20%));
II – легка персистуюча (приступи задухи виникають частіше, ніж 1 раз у 7 днів, але рідше, ніж 1 раз в день; нічні напади – частіше 2-х разів на місяць; ОФВ1 більше або дорівнює 80% норми, варіабельність його менше або дорівнює 30%);
III – середньої тяжкості персистуюча бронхіальна астма (напади виникають кожен день, нічні – частіше 1 рази на тиждень; загострення хвороби порушують активність хворого і його сон, він має потребу в щоденному прийомі бронхорозширюючих препаратів; ОФВ1 становить від 60 до 80% від норми, варіабельність ОФВ1 більше 30%);
IV – важка персистуюча (симптоми хвороби виникають щодня по кілька разів у день; нічні симптоми частіше 1 разу в 7 днів; часті загострення хвороби, під час яких значно обмежується фізична активність хворого; ОФВ1 60% і менше від нормальних значень, варіабельність його складає більше 30%).

Характер перебігу астми залежить від віку, в якому вона дебютувала. Якщо хвороба проявилася в ранньому дитячому віці, в період статевого дозрівання більшості хворих вона вступає в стадію спонтанної стійкої ремісії і не турбує хворого протягом багатьох років або навіть все життя. Для осіб, які захворіли, будучи в молодому або середньому віці, можливі кілька варіантів: у третини їх може настати спонтанна ремісія, ще у 30 % хвороба протікає з постійними чергуваннями періодів загострення і ремісії, проте характеризується середнім ступенем тяжкості, а в останніх 30 % випадків вона протікає важко, неухильно прогресує і в короткий термін призводить до тяжких ускладнень.

Принципи діагностики

Лікар запідозрить наявність у хворого бронхіальної астми ще на етапі збору скарг, даних анамнезу життя та захворювання (його при підозрі на цю патологію збирають дуже детально, щоб сформувати повноцінну її картину; також для цих цілей розроблені спеціальні опитувальники).

Підтвердять побоювання лікаря дані об’єктивного статусу хворого, а саме аускультації (вислуховування) легень: будуть виявлені свистячі вологі хрипи (безпосередньо під час нападу вони чути не тільки через фонендоскоп, але і на відстані від хворого), а також подовжена фаза видиху. В періоді ремісії ці ознаки можуть не визначатися, до того ж інтенсивність хрипів знижується або ж вони зовсім відсутні у разі вираженої закупорки (обструкції) просвіту бронхів.

Крім того, на шкірі хворого можуть бути виявлені ознаки алергічного дерматиту або інші прояви алергії.

Додатковими методами дослідження, що дозволяють підтвердити або спростувати діагноз «бронхіальна астма», є:

спірометрія (це основний і найбільш інформативний метод діагностики цього захворювання; саме він дозволяє зареєструвати показники ОФВ1 (і їх варіабельність), що характеризують стадію патологічного процесу; крім того, за його допомогою визначають оборотність процесу в бронхах – спочатку роблять просто спірометрію, фіксують її результати, а потім дають хворому препарат, розширює бронхи, і повторюють дослідження; якщо результати його покращилися на 20 % і більше, це свідчить саме про наявність у хворого бронхіальної астми, а якщо практично не змінилися, це говорить на користь іншої патології легень, іменованої ХОЗЛ);
плетизмография (дозволяє виявити підвищення опору дихальних шляхів, що має місце при бронхіальній обструкції);
пикфлуометрия (метод самоконтролю, що дозволяє хворому самостійно відслідковувати показники функції дихання (а саме пікову швидкість видиху) і на підставі результатів робити висновки про провокують напад фактори та ефективності проведеної терапії; для цього використовують спеціальний прилад – пикфлуометр);
дослідження рівня газів крові (допомагає виявити порушення газового балансу крові, пов’язане із захворюванням – зниження вмісту в ній кисню (гіпоксемія) і підвищення – вуглекислого газу (гіперкапнія));
дослідження бронхіальної реактивності (чутливості бронхів до впливу провокуючих факторів; проводиться у випадках характерних скарг хворого в поєднанні з нормальними показниками функції дихання);
оцінка алергічного статусу (як правило, проводять шкірні проби з алергенами або ж визначають IgE в сироватці крові);
дослідження мокротиння під мікроскопом (у ній визначаються спіралі Куршмана (мокротиння з нижніх дихальних шляхів, яка прийняла їх форму) і кристали Шарко-Лейдена, а також зліпки бронхіол, скупчення епітелію, бактерії і підвищений вміст нейтрофілів та еозинофілів);
загальний аналіз крові (у ньому може бути виявлена еозинофілія (більше 5 % цих клітин)).

Принципи лікування

Повністю позбутися бронхіальної астми на сьогоднішній день, на жаль, неможливо. Однак якщо хворий дотримується всіх рекомендацій лікаря і отримує адекватну терапію, стан значно поліпшується і часто настає стійка ремісія. Тобто змістом лікування є підтримання задовільної якості життя хворого.

Етіологічне лікування

Суть його зводиться до усунення впливу на організм всіх можливих алергенів. Особливо ефективні ці заходи на ранній стадії хвороби – припинення контакту з речовинами, що провокують напад, може призвести навіть до стійкої ремісії.

Хворому слід здійснити наступні дії:

обмежити можливі контакти з пилком рослин (ймовірно, навіть виїжджати з постійного місця проживання в інший регіон на період цвітіння рослини, що викликає алергічну реакцію);
прибрати з житла килими і м’які іграшки, книги тримати в закритих шафах, щодня мити підлогу, витирати пил;
проводити регулярну зміну постільної білизни;
не заводити домашніх тварин;
виключити з харчового раціону продукти – потенційні або раніше виявлені алергени;
змінити місце роботи (якщо є алергія на будь-які виробничі речовини).

Медикаментозне лікування

Препарати яких груп будуть призначені хворому лікарем, залежить безпосередньо від стадії і особливостей плину його захворювання. Вони можуть вводитися в організм різними шляхами – інгаляційно, шляхом ін’єкцій/інфузій (в народі – крапельниць) або у формі таблеток через рот.

Базисна терапія

Існує таке поняття, як базисна терапія БА. Препарати, які застосовуються при цьому, надають безпосереднє вплив на слизову бронхів, усуваючи патологічні зміни їх. Вони повинні застосовуватися на постійній основі – не курсами, а постійно, довгостроково, часто і довічно. Саме ці препарати дозволяють контролювати перебіг БА, не допускаючи її прогресування.

Такими ліками є:

препарати вибору – інгаляційні глюкокортикоїди (беклометазон, флутиказон, будезонид та інші);
системні глюкокортикоїди (метилпреднізолон, преднізолон);
бронхолітики тривалої дії (інгаляційні бета2-агоністи (формотерол, сальметерол) і ксантины (теофілін, аминофиллин та інші));
кромони (основними з них є кромоглікат натрію, недокромил натрію);
модифікатори лейкотрієнів (монтелукаст, зафирлукаст).

Симптоматичне лікування

З метою усунення симптомів загострення БА використовують препарати так сказати «швидкої допомоги», головними серед яких є бета2-агоністи короткої дії (сальбутамол, фенотерол) і холінолітики короткої дії (іпратропію бромід), а також їх комбінації. Вони використовуються хворим на початку нападу задухи для його купірування.

Також з метою зниження гіперреактивності організму застосовують антигістамінні препарати – лоратадин, цетиризин, терфенадин та інші.

Фізіотерапія

Фізичні методи лікування є незамінним компонентом терапії БА. При атопічній формі хвороби вони нормалізують діяльність парасимпатичної нервової системи, зменшують прояви бронхоспазму, розріджують і прискорюють виділення мокротиння, підвищують стійкість організму до дії алергенів.

При приступі БА хворому рекомендовано:

еуфілін, атропін, алупент у вигляді 10-хвилинних ультразвукових аерозольних інгаляцій; курс – 10 інгаляцій;
магнітотерапія високоінтенсивна імпульсна (застосовують апарати «АМТ2 АГС» або «АМІТ-01»; вплив проводять по 10 хвилин, лікувальний курс складається з 6-8 сеансів);
діадинамотерапія (протягом 2 хвилин впливають двухполуперіодним струмом, після чого 2-3 хвилини – модульованим; потім змінюють полярність і повторюють лікування; курс складається з 5-6 сеансів);
інфрачервона лазеротерапія (контактна скануюча методика; впливають лазером на область 3-10-го грудних хребців з боків хребта, а також по серединній лінії на рівні середньої третини грудини і в області надниркових залоз; сеанс триває 10-12 хвилин, курс складається з 10 процедур);
ДМХ-терапія на зону наднирників (тривалість – 10-12 хвилин, частота – 1 раз на добу, курс – 10 сеансів);
транскраніальна електростимуляція (електроди розташовують у ділянці потилиці і лобу; тривалість сеансу – 20 хвилин, кратність проведення – 1 раз на добу, в курс включені 10 впливів);
масаж комірцевої зони та грудної клітини (застосовують прийоми поглажування, розтирання, розминання, а також здавлення в період видиху хворого його грудної клітки; вібраційні впливу протипоказані; здійснюють масаж вранці і ввечері, курс – 12 процедур).

У період між нападами застосовують:

інгаляції аерозолів еуфіліну, папаверину (інгаляції проводять за 10 хвилин, частота – кожен день, курс – 10 сеансів);
аероіонотерапія;
ультрафонофорез еуфіліну (тривалість маніпуляції дорівнює 10-12 хвилин, проводять їх 1 раз на добу курсом з 12 впливів);
низкоинтенсивная магнітотерапія (застосовують апарат «Полимаг-01», частота маніпуляцій – 1 раз на добу по 20 хвилин, курс – 12 сеансів);
індуктотермія області селезінки та наднирників (застосовують апарат «ІКВ-4», индуктотермию здійснюють щодоби по 12-15 хвилин, терапевтичний курс – 12 процедур);
електростимуляція (впливають на зону м’язів діафрагми і діафрагмального нерва, а також міжреберних м’язів; застосовують апарати «Ампліпульс» і «Ель Ескулап МедТеКо»);
електрофорез кальцію через ніс (сеанс триває від 6 до 12-15 хвилин, проводять його щодоби, лікувальний курс складається з 3-5 впливів);
електрофорез еуфіліну або адреналіну (застосовують загальну методику з частотою кожен день по 20 хвилин, терапевтичний курс – 10 сеансів);
УФО (доза становить 2 біодози; опромінення проводять щодоби, курс – 12 впливів);
гіпоксітерапія (проводять 1 раз на добу за півгодини-годині, терапевтичний курс – 15-20 процедур);
загальна кріотерапія (температура суміші -160 °С, продовжують сеанс 2-3 хвилини, здійснюється кожен день, курс – до 15 процедур).

При інфекційно-алергічній формі захворювання фізіотерапія сприяє усунення вогнищ інфекції в бронхах і у всьому організмі, покращує функції бронхів і кровообіг у них, знижує сприйнятливість організму до дії алергенів і має протизапальну дію.

З моменту встановлення діагнозу хворому можуть бути рекомендовані:

еуфілін та інші розширюють бронхи лікарські засоби, що вводяться шляхом ультразвукових аерозольних інгаляцій (триває така інгаляція 5 хвилин, сеанси здійснюють 1-2 рази на добу, терапевтичний курс – 15 впливів);
антибіотики, які вводяться аналогічним описаному в попередньому пункті шляхом (проводять інгаляції 2 рази в день, кожну по 10 хвилин, курс – 12-15 процедур);
ультразвукові аерозольні інгаляції муколітиків (трипсин, хемотрипсин) – застосовуються, якщо в бронхах виявлено велику кількість в’язкого секрету; продовжують сеанс 6-8 хвилин, проводять його щодоби курсом у 5-8 впливів; після процедури слід полоскати рот водою;
ампліпульстерапія (впливають на грудний відділ хребта з боків нього; тривалість маніпуляції до 10 хвилин, частота їх проведення – 1 раз на добу, для досягнення ефекту необхідні 10 впливів);
ампліпульстерапія зі стимуляцією м’язів діафрагми і діафрагмального нерва (загальна тривалість маніпуляції – 13-15 хвилин, проводять їх щодоби, лікувальний курс – 10 впливів);
магнітотерапія високоінтенсивна імпульсна (тривалість одного сеансу – до 15 хвилин, кратність проведення – 1 раз на добу, для досягнення ефекту необхідні 10 сеансів);
ДМХ-терапія (впливають на зону проекції коренів легень; триває маніпуляція 10-12 хвилин, проводять їх 1 раз на добу, курс – 10 сеансів);
УФО шкіри грудної клітки (доза дорівнює 2-3 біодозах, опромінюють 1 раз в 2 доби курсом в 4-5 опромінень);
масаж комірцевої зони голчастими валиками;
масаж грудної клітки.

При ремісії цієї форми бронхіальної астми застосовують:

інгаляції розчину еуфіліну (впливають по 10 хвилин щодоби, терапевтичний курс – 13-15 впливів);
електрофорез кальцію за загальною методикою (триває маніпуляція 20 хвилин, проводять лікування щодоби, для досягнення ефекту необхідно проведення 10 сеансів);
магнітотерапія низкоинтенсивная (застосовують апарат «Полимаг-01»; тривалість 1 сеансу – 20 хвилин, повторюють його щодоби, курс складається з 12 впливів);
індуктотермія на область коренів легенів (проводять за 15 хвилин щодоби; терапевтичний курс – 10 сеансів);
гіпоксітерапія (триває півгодини-годину, проводиться щодоби; лікувальний курс включає в себе 15 впливів);
загальна кріотерапія (температура суміші -160 °С; тривалість сеансу – 2-3 хвилини, повторюють їх 1 раз на добу курсом до 10-15 сеансів);
УФО загальне (проводять щодоби, курс – 20 опромінень);
фізичні методи санації вогнищ інфекції ЛОР-органів і верхніх дихальних шляхів (ультразвукове, УФ-, лазерне випромінювання).

Також дуже ефективними напрямками терапії хворих з БА є спелеотерапія, дихальна гімнастика і загартовування.

У завершенні статті хочемо повторити, що бронхіальну астму, на жаль, неможливо повністю усунути, проте адекватне комплексне лікування, до складу якого включені і методи фізіотерапії, дозволяє запобігти прогресуванню захворювання і суттєво поліпшити якість життя пацієнта.

Медична анімація на тему «Бронхіальна астма»:

Gubernia TV, програма «Школа здоров’я» на тему «Самодопомога при бронхіальній астмі»: