Лікування ГПМК за ішемічним типом ::

У більшості випадків лікування ГПМК за ішемічним типом проводиться відповідно до завдань, від вирішення яких залежить подальше якість життя хворого. Так, терапія ішемічного інсульту ставить перед лікарем такі цілі, як відновлення прохідності закупоренного атеросклеротичної бляшкою або емболом судини, зменшення потреби уражених тканин у кисні, забезпечення життєво важливих функцій організму пацієнта.

Допомога на догоспітальному етапі

Лікувальні заходи необхідно почати ще на догоспітальному етапі. Це дозволяє суттєво зменшити негативні наслідки інсульту, а також забезпечити своєчасну стабілізацію стану хворого. Якщо діагноз не викликає сумнівів у бригади швидкої медичної допомоги пацієнтові з метою розширення внутрішньомозкових судин і забезпечення адекватного кровопостачання вводять ноотропні препарати, такі як пірацетам у дозі 10-12 мл, цераксон 5 мл на фізіологічному розчині натрію хлориду, холитилин. Введення ліків проводиться тільки внутрішньовенно. Якщо ішемічна природа наявних порушень сумнівна, ноотропні препарати не вводять, так як в разі наявності геморагічних явищ у мозку дана техніка лікування буде сприяти продовженню крововиливи і, ймовірно, смерті пацієнта.

Крім ноотропної терапії, в завдання бригади ШМД входить підтримка вітальних функцій організму. Так, при критичному зниженні тиску в судинах пацієнту проводять інфузію дофаміну, норадреналіну на 5% глюкози або NaCl 0,9%, при вираженої гіпертонії можуть бути призначені гіпотензивні препарати (магнію сульфат, клофелін). У разі ішемії більш виправданим буде використання саме магнію сульфату, так як його гіпотензивний ефект обумовлений вазодилатацией, що одночасно збільшує просвіт судин і покращує кровообіг. При необхідності пацієнта переводять на штучну вентиляцію легеневих альвеол.

Допомога в стаціонарі

У гострому періоді лікування ГПМК за ішемічним типом починають з проведення комп’ютерного сканування мозку для підтвердження діагнозу. Після цього негайно починають фібринолітичну терапію. По закінченню трьох-чотирьох годин з моменту початку захворювання дана міра буде вже неефективна.

Надалі лікування ГПМК за ішемічним типом включає в себе ноотропную (актовегін, кавінтон, пірацетам, церебролізин), антиагрегантну (аспірин у малих дозах, аспірин-кардіо, тромбо-АСС), симптоматичну терапію. Важливим моментом у лікуванні є необхідність підтримки декілька більш високої, ніж нормальне, артеріального тиску. Тому гіпотензивну терапію проводять лише у випадках, коли цифри артеріального тиску досягають злоякісних (систолічний АТ до 200 мм і вище) показників, або якщо підвищений тиск чинить істотний вплив на самопочуття пацієнта.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Здоровий спосіб життя