Що це таке? Лімфатична система дуже чутлива до найменших змін всередині людського організму. Це пояснюється тим, що вона є важливою складовою імунітету людини.
При будь-якому патологічному стані лімфатична система може зреагувати запаленням лімфатичних вузлів. У медичній практиці таке явище називають лімфаденітом.
Лімфаденіт може виникати як результат багатьох хвороб, тому особливо важливо провести правильну діагностику і визначити вогнище запалення.
Причини виникнення лімфаденіту
Лімфаденіт — це хвороба, яка ніколи не виникає сама по собі. Вона є наслідком іншого захворювання. Збудник лімфаденіту — різного роду мікроорганізми і бактерії.
Вони проникають до лімфатичних вузлів з якого-небудь джерела інфекції. Найчастіше мова йде про хронічному або гострому гнійному запаленні. Як правило, джерело інфекції знаходитися поблизу від лімфатичного вузла. У цьому випадку вузли значно збільшуються в розмірі, шкіра червоніє і натягується. При подібному стані є ризик розриву лімфатичного вузла і попадання з нього інфекції всередину організму.
Лімфаденіт може з’являтися і при вірусних захворюваннях і простуді (див. симптоми ГРВІ ). У цьому випадку він проходить без ускладнень. Лімфатичні вузли можуть запалитися відразу в декількох місцях, однак це запалення несильно і має тенденцію до швидкого зникнення відразу після одужання людини.
Ще одна поширена причина появи лімфаденіту — онкологічні захворювання. Також запалення лімфовузлів, що часто супроводжує СНІД, венеричні хвороби, туберкульоз, саркоїдоз.
Класифікація
На сьогоднішній день прийнято виділяти кілька різновидів лімфаденіту у залежності від критеріїв класифікації. В першу чергу лімфаденіт класифікують по тривалості хвороби.
Згідно з цим думку існує три різновиди лімфаденіту:
- гострий
- хронічний
- рецидивуючий
Найчастіше гострий лімфаденіт виникає у людей з гнійними інфікованими ранами, або після хірургічного втручання. Триває близько 14 днів і протікає досить важко. Хронічний лімфаденіт розвивається як наслідок тривалої інфекції, аутоімунного процесу або ракової пухлини. А ось рецидивуюче запалення — це, як правило, результат хронічної інфекції, яку вчасно не вилікували.
Також лімфаденіт класифікують згідно природу його виникнення і характеру запального процесу. Таким методом виділяють серозний і гнійний лімфаденіт.
Перший варіант розвивається в результаті дії вірусів, ракових пухлин, а другий виникає як наслідок бактеріальної інфекції. Крім того, лімфаденіт буває неспецифічним і специфічним.
Неспецифічний лімфаденіт викликають грибки або бактерії, які містяться в нормальній флорі людської шкіри і слизових оболонок. А ось специфічний лімфаденіт виникає в тому випадку, якщо інфекційний джерело з мікроорганізмами, не властивими людині, починає безконтрольно поширюватися по організму.
Читайте також, як лікувати запалення лімфовузлів на шиї.
Симптоми лімфаденіту
Лімфаденіт, залежно від виду, може протікати з різними симптомами. Так, неспецифічний гострий лімфаденіт, який зазвичай викликають стрептококи або стафілококи, починається з досить швидкого збільшення лімфатичних вузлів.
Вони стають щільними і болючими. Біль носить різкий характер, вона значно посилюється, якщо натиснути на сайт пальцями. Якщо присутній гнильна форма, то при натисканні на сайт з’являється своєрідне похрускування. Також хворі відзначають слабкість, підвищення температури, головний біль.
Часто в запальний процес втягуються також і лімфатичні судини. При хронічному неспецифічному лімфаденіті болю набагато менш виражені, температура, як правило, субфебрильна. Його особливістю є тривалий перебіг хвороби.
Специфічний лімфаденіт викликають такі небезпечні хвороби, як сифіліс, туберкульоз, чума. При цьому вигляді запалення лімфатичних вузлів відзначається досить висока температура, можлива лихоманка, наявність ознак інтоксикації.
Лімфатичні вузли збільшуються поступово, проте з часом вони з’єднуються в свого роду конгломерати, різної величини і форми. Специфічний лімфаденіт найчастіше вражає шийні, пахвові або підщелепні вузли.
Діагностика
Лімфаденіт досить легко піддається діагностиці. Як правило, лікаря досить огляду хворого і ретельного вивчення анамнезу. Дуже важливо визначити джерело тієї хвороби, яка спровокувала запалення лімфатичних вузлів.
У деяких випадках необхідні також додаткові діагностичні заходи. Особливо це актуально для хронічного лімфаденіту, коли його треба диференціювати від таких захворювань як саркоїдоз, лейкоз, лімфогранулематоз. При подібних станах показано пункційна біопсія лімфатичного вузла, а іноді і його висічення його частини. Після взяття зразка тканини проводять гістологічний аналіз.
Так як причиною специфічного лімфаденіту часто буває туберкульоз, то при підозра на дану форму хвороби, слід провести ряд специфічних досліджень. Зокрема, людині пропонують зробити пробу Манту, а також пройти рентгенографію.
Крім того, для діагностики лімфаденіту використовуються і інші популярні методи: ультразвукове дослідження лімфатичних судин, рентгеноконтрастная лімфографія, КТ, МРТ.
Можливі ускладнення
Своєчасна діагностика і лікування допомагають позбутися від лімфаденіту без яких-небудь наслідків, однак в окремих випадках можливі ускладнення різного ступеня тяжкості.
Одне з найважчих наслідків — освіта аденофлегмоны. У цьому випадку формується інфільтрат без чітко окреслених меж, відносно м’який на дотик. Шкіра в ураженому місці стає червоною, гарячою на дотик. Наявність аденофлегмоны у переважній більшості випадків вимагає хірургічного втручання і розкриття даного новоутворення.
Лімфаденіт, особливо, якщо його не лікувати, не тільки викликає ураження місцевого характеру, але і має системний вплив на організм людини.
Хронічне запалення лімфатичних вузлів сприяє подальшому поширенню інфекції. У випадку з онкологічними хворобами, воно, таким чином сприяє поширенню ракових клітин. Таким чином, лікування лімфаденіту та його джерела є взаємовигідними процесами.
Лікування лімфаденіту
Лікувальна терапія при лімфаденіті спрямована, в першу чергу, на знищення основного захворювання, яке в даному випадку є першопричиною запалення лімфатичних вузлів.
Для лікування лімфаденіту у гострій формі в обов’язковому порядку призначають курс антибактеріальних препаратів. Також часто використовують дезінтоксикаційну терапію, призначають препарати для підвищення імунітету, вітаміни.
Якщо мова йде про неспецифічному гострому лімфаденіті, ускладненим гнійною інфекцією, то в цьому випадку може знадобитися хірургічне втручання. Абсцеси або флегмони розкривають, видаляють весь гній, проводять санацію рани.
Профілактика
Профілактика лімфаденіту полягає, в першу чергу, в тому, щоб ретельно стежити за своїм здоров’ям і своєчасно реагувати на будь-які патологічні процеси.
При самих незначних симптомах і ознаках хвороби треба обов’язково відвідати лікаря і пройти потрібну діагностику. Це дозволить вчасно позбутися від джерела інфекції, вилікувати вірусне захворювання, які за сприятливих умов можуть набувати хронічну форму і провокувати запалення лімфатичних вузлів.
Крім того, для профілактики лімфаденіту, особливо гнійного, велике значення має своєчасна санація будь-яких ран та інших пошкоджень шкіри, попередження потертостей шкіри і пролежнів.
