Логоневроз у дітей: чи допоможе фізіотерапія?

Зміст

Логоневроз (невротичне заїкання) – рухове невротичний розлад, що характеризується порушенням плавності, темпу і ритму мови. Це пов’язано з судорожними скороченнями м’язових волокон, що беруть участь у мовному акті. Дана патологія є досить поширеною в дитячому віці. Короткочасне заїкання спостерігається у 4 % дітей. Іноді (в 1 % випадків) захворювання має стійкий характер. Частіше зустрічається у хлопчиків, ніж у дівчаток. Критичний період припадає на вік 4-5 років, коли відбувається інтенсивне формування мислення. Ризик виникнення заїкання також підвищується в період становлення мовлення (2-3 роки).

Зміст

1 Причини логоневрозу
2 Клінічні прояви
3 Діагностика
4 Види заїкання
5 Лікування логоневрозу
6 Фізіотерапевтичне лікування
7 Висновок

Причини логоневрозу

Спадкова схильність.

Наявність заикающихся осіб у близькому оточенні.

Гострі психічні травми (розлука з батьками, перші відвідування дитячого садка, переляк).

Тривалі психотравмуючі ситуації (напружена обстановка та конфлікти в родині, деякі особливості виховання).

Родова травма з ушкодженням нервової системи.

Інформаційні перевантаження.

Спроби форсування темпів розвитку мовлення.

Підвищені вимоги батьків до мовлення дитини.

Двомовність в сім’ї.

Напади заїкання частішають після перенесених інфекційних захворювань, перевтоми.

Клінічні прояви

Заїкання може протікати в гострій формі або проявлятися епізодично. Його появі часто передують різні невротичні розлади (страхи, тики, нічний енурез, порушення сну та ін). Надалі воно може піддаватися зворотному розвитку або фіксуватися у вигляді невротичного стану з синдромом заїкання, до складу якого входять різні астенічні, фобічні (фобія – острах), депресивні розлади і вегетативні прояви. У початковому періоді захворювання виникають тонічні судоми в дихальній і вокальної мускулатурі, пізніше з’являються судоми в артикуляційної (відповідальної за відтворення звуків) мускулатурі. Надалі виявляються різні супутні мови рухи м’язів обличчя, шиї, рук.

Логоневроз може мати різну вираженість – від різко виражених мовних дефектів, які ускладнюють спілкування, до плавної незатруднительной мови. Заїкання посилюється при хвилюванні, емоційному напруженні. У звичній для дитини, домашній обстановці, при спілкуванні з близькими і друзями воно стає практично непомітним.

По закінченню 1-2 років діти починають помічати свій дефект мови і соромляться його. Вони відмовляються брати участь у виступах, намагаються не говорити в присутності сторонніх. У старших дітей може розвиватися страх мовлення (логофобия), що ускладнює навчання в школі і засвоєння шкільної програми.

В підлітковому віці ще більше загострюється реакція на мовний дефект. На основі цього у ослаблених дітей з певними особливостями характеру виникає невротичний формування особистості, в структуру якого входить заїкання, знижений настрій, патологічне зміна характеру.

Перебіг захворювання має хвилеподібний характер із періодами загострення симптомів. У багатьох пацієнтів воно затяжне, але в більшості випадків в період статевозрілості заїкання згладжується або зникає. Це пов’язане з дозріванням нервової системи і мовно-рухових центрів. Певну роль відіграють компенсаторні механізми. Проте у 10 % хворих симптоми хвороби зберігаються протягом усього життя.

Діагностика

Діагноз «логоневроз» базується на клінічній картині, історії захворювання. Спеціаліст оглядає і обстежує дитини. Для виключення органічної патології нервової системи при необхідності призначаються електроенцефалографія, комп’ютерна томографія, МРТ та ін Лікар проводить диференційну діагностику логоневрозу з іншими видами заїкання, так як від цього залежить тактика ведення хворих.

Види заїкання

Невротичний (власне логоневроз).

Неврозоподобное (розвивається в осіб з органічними рисами психіки, поєднується з тики, енурез, розсіяної неврологічної симптоматикою; реакція особистості на дефект мови відсутня; виявляються зміни на електроенцефалограмі).

Органічне (виникає на фоні органічної патології головного мозку і являє собою гиперкинез з насильницькими скороченнями м’язів, відповідальних за формування мови, часто поєднується з порушенням дихання).

Лікування логоневрозу

Лікування дитини із заїканням повинно бути раннім і комплексним. Воно здійснюється в амбулаторних умовах, логопедичних полустационарах. У важких резистентних випадках проводиться терапія в спеціалізованих логопедичних відділеннях психіатричних клінік. На першому етапі з’ясовується причина заїкання, яку треба обов’язково усунути.

Лікувальні заходи

Психотерапія.

Якщо заїкання пов’язане з психічною травмою, то на початку лікування рекомендується дотримувати режим мовчання на 7-10 днів з подальшим поступовим включенням мовленнєвої діяльності дитини. В сім’ї теж повинен бути присутнім особливий мовний режим. При цьому мовна навантаження обмежується, мова всіх членів сім’ї повинна бути плавною, повільною, спокійною. Не можна привертати увагу дитини до недоліку мовлення або висловлювати зауваження з цього приводу. Рекомендується оберігати дитину від психічних перевантажень, перевтоми. У важких або затяжних випадках заїкання застосовується індивідуальна або групова психотерапія, аутогенне тренування. Всі види психотерапії проводяться з метою поліпшення емоційного стану дитини, подолання страхів, формування правильного ставлення до проблеми та можливості її розв’язання.

Логопедичні заняття.

Цей вид лікування починається після стабілізації стану та усунення невротичних розладів. При проведенні логопедичних занять з дитиною логопед не повинен акцентувати увагу на мовних дефектах, так як це може посилити мовленнєвий розлад. Кожному хворому підбирається комплекс спеціальних вправ, які роблять мова плавною і допомагають усунути заїкання.

Фізіотерапія (розглянемо нижче).

Лікувальна фізкультура.

Медикаментозне лікування:

седативні препарати (на основі валеріани, собачої кропиви, меліси та ін);
транквілізатори (седуксен, еленіум).

Фізіотерапевтичне лікування

Лікування фізичними факторами доповнює основне, що допомагає стабілізувати роботу нервової системи, заспокоює дитину і покращує його психоемоційний стан.

З седативної метою призначаються:

лікувальний електрофорез на комірцеву зону з седативними засобами;
электросонтерапия;
франклінізація;
ванни з азотом, йодом і бромом;
голкорефлексотерапія;
аеротерапія;
вибромассажная релаксація;
лікувальний масаж.

Для нормалізації роботи артикуляційних м’язів проводяться:

діадинамотерапія на область гортані;
дарсонвалізація передньої поверхні шиї.

Висновок

Логоневроз – це досить серйозна проблема в житті дитини, яка при тривалому існуванні призводить до психічних розладів. Батьки повинні розуміти, що чекати, коли заїкання «пройде само собою», не варто, так як впоратися самотужки з цією проблемою дуже складно, а іноді й неможливо. При цьому у хворого може бути більш важка патологія нервової системи. Ось тому при перших проявах захворювання необхідно звернутися до лікаря, який допоможе з’ясувати і усунути причину заїкання, призначить правильне лікування.

Телеканал «Білорусь 1», програма «Дитячий лікар», випуск на тему «Заїкання у дітей»:

Логопед Світлана Томіліна розповідає про заїкання: